«Кремінь на кордоні», місто козаків та деревообробки: забуті факти про Кременчук в інтерв’ю з істориком Дмитром Вирським

1.03.2024, 11:15 Переглядів: 3 965

 

Як з'явилася плутанина з датою заснування міста, наукове пояснення російськомовної історії Кременчука та про те, що б мало стати його брендом «ТелеграфЪ» запитав у доктора історичних наук, провідного наукового співробітника відділу української історіографії Інституту історії України НАНУ, дослідника проблем української історіографії та ранньомодерної історії України Дмитра Вирського. Науковець родом з Кременчука, тож не перший рік досліджує історію свого міста.

Дмитро Вирський нині працює в Інституті історії України. За свої праці нагороджений почесним знаком «За заслуги перед містом». Чоловік розповідає, що до фактів про своє рідне місто завжди ставився з особливою уважністю.


Про дату застування Кременчука

Ми запитали у дослідника, який факт про Кременчук він вважає найбільшою помилкою. Дмитро Вирський констатує, що це історія пов’язана з датою заснування міста Кременчук.

 

«Історію Кременчука вивчали досить епізодично, своєрідними набігами та в різному контексті. Дата заснування Кременчука фігурує на в'їздах у місто, але дійсності ця дата не відповідає. У чомусь це смішна історія. Оскільки у хроніках Мартіна Бєльського, звідки й походить ця цифра, на одній сторінці йде інформація про те, що рік заснування 1571.Цю дату поставили вгорі сторінки. А далі уже йде інформація про пізніші часи, зокрема, інформація стосується 1590, 1591 років. Але в 16 столітті не все так точно записували, тому зафіксували лише дату, яка була на початку сторінки. Ця дата й була прийнята точкою відліку Кременчука», — говорить історик.

 За словами науковця, відлік заснування міста можна вести від першої згадки його назви. Вона ж датується 1550 роком. Є ще одна довідка про дату заснування Кременчука, але, як розповідає історик, вона, поки не має підґрунтя з фактів. 

«Ще однією гіпотетичною датою називають 1390-1395-1399 роки, коли князь Вітовт пробував наступати на степ, теоретично, він міг заснувати Кременчук. І у 19 столітті один литовський історик написав, що було саме так, але джерело, звідки він взяв цю інформацію досі не знайдено», — говорить Дмитро Вирський.

Історія будівництва наддніпрянського міста починається у 1636-1637 роках, зазначає науковець. Але це вже зовсім інша сторінка Кременчука.

«Це вже приватна ініціатива. Це історія про те, як воїн, ветеран, який після чергової війни з Росією під Смоленськом «вибив» у короля маєтність, і своїм коштом почав будувати місто Кременчук. Згодом, князі Вишневецькі місто у нього «віджали», він поранений втік, своїми правами на заснування міста поступився іншому магнату. На такому протистоянні, хто ж з них заснував Кременчук, і починається історія його будівництва», — каже історик.


Про назву міста Кременчук

Ми запитали у Дмитра Вирського, чи знає він відому легенду про походження назви міста Кременчук, за якою слово «Кременчук» утворилося від поєднання двох частин слів. Нібито, назву міста придумали козаки, які пливучи Дніпром вигукували: «кремінь (камінь)», «чув». Науковець розповідає, таку легенду дійсно знає, втім, говорить, фактів які б її підтверджували не зустрічав.

«Такі легенди придумують філологи. Ще з часів Ренесансу була така ідея, що все можна пояснити походженням слова, що якщо розібрати слово на частини, знайти співзвучні, то можна отримати історію походження міста. Легенди про чумаків, які, чомусь, їдуть не на возах, а річкою пливуть — це красива придумана історія. Чумаки пересувалися не річкою» — констатує Дмитро Вирський.

Історик зазначає, що своє ім’я Кременчук отримав зовсім не завдяки чумакам:

 

«Насправді, походження назви міста татарське. «Кермен» — фортеця, а «чик» — маленька. Також є версія, що назва міста означає «кордон». «Камінь на кордоні», якщо говорити зовсім просто. Наприклад на Південному Бузі (річці), теж є гора Кременчук, при чому це скельне місце. Оті скельні виступи, які ви бачили на нашій набережній, це і є Кременчук. Є ще красива теорія, що, можливо, у Золотоординські часи на кременчуцькій переправі могло бути щось на кшталт міста. Теоретично таке може бути, але археологічних підтверджень поки немає» — говорить науковець.


Посягання росіян на історію міста

Історію Кременчука, якою довго пишалося місто, пов’язували з Катериною II. Як розповідає Дмитро Вирський, Кременчуку не пощастило стати «Потьомкінським селом». Принаймні, таким його намагалися зробити навмисно.

«Кременчук був взірцем такої собі «Потьомкінської дєрєвні». Потьомкін тоді поставив собі палац у Кременчуці, але він не зберігся. Палац був на березі Дніпра, але там було холодно, дув вітер. Катерина II в історії Кременчука значного сліду не лишила. Вона їхала ранньою весною територією України. Спочатку зупинилася у Києві, там сльота, холодна погода. Київ їй не сподобався. До Кременчука вона дісталася аж у квітні, коли все розцвітало. Тому тут їй сподобалося більше» — говорить науковець.

Дмитро Вирський говорить, що місць, які б «пам’ятали» приїзд Катерини II у Кременчуці майже не лишилося. Одне з останніх приміщень, яке могло б пам’ятати імператрицю, розбомбили росіяни вже за повномасштабного вторгнення. Пан Вирський констатує, що навіть пращури сучасних кременчужан не надто цінували імперську історію.

«Після повені та кількох пожеж у місті майже нічого від яскравих споруд не залишилося. Але збереглися в'їзні дерев’яні ворота, які були зроблені у вигляді дерев’яної арки. Роками потому дерево струхлявіло, і один місцевий бізнесмен звернувся до Міської думи, з тим, щоб дали грошей на відновлення арки. В Думі сказали: — «не потрібно, пустіть на дрова». Так остання дійсна пам’ятка перебування Катерини II пішла на дрова», — каже історик.


Наукове пояснення російськомовності міста Кременчук

За словами пана Вирського, колись московити зробили усе для того, щоб у Кременчуці говорили російською мовою. 

«Коли Кременчук та Власівку відрізали від Гетьманщини, з цієї місцевості утворили Новоросійську губернію, яка була дзеркалом того, що може імперія. Це була фактично імперська символічна точка у регіоні, щоб потім показувати, що це вже не ваша Гетьманщина, це вже від царів. В цей час козаків Кременчуцької сотні практично всіх переселили на правий берег. Всі хто міг, втік з міста, тому легко було завести нове населення у місто Кременчук. Основна елітна купецька група приїхала із Путивля, що нині на Сумщині. Це місто теж відносно російське, росіяни його вважали своїм. Вони були новою елітною групою у Кременчуці, були люди з Москви, а також переселенці з південної Росії» — розповідає історик.


Про бренд міста Кременчук

Нагадаємо, нині у Кременчуці активно розробляють бренд міста. Над цим працює робоча група. Ми запитали у Дмитра Вирського, які події історії міста мали б стати основою створення його бренду.

«З історичних подій, на які варто було б звернути увагу — Крюківська битва. Це значна подія. Я колись, навіть, знайшов друковані вірші про цю подію, датовані 1626 роком. «Квазігазетне» видання Італії надрукувало про цю битву. Це перша вагома історія для нас, яка вийшла за межі держави», говорить пан Вирський.

Що справді має красиву історію про бренд Кременчука, так це міст, констатує науковець.

«На Дніпрі перший міст в Україні з'явився у Києві на початку 18 століття. А от другий міст побудували у Кременчуці. Він був ошатний, справляв враження. Міст був дерев’яним. Історія переправи, історія мосту доволі «брендована» для Кременчука. Без мосту ми цілком могли бути невеликою Келебердою чи Горішніми Плавнями» — розповідає Дмитро Вирський.

Один з забутих фактів, який теж з легкістю міг би стати красивим підґрунтям для розробки бренду, це історія про Кременчук, як місто деревообробки, меблевих фабрик та підприємств.

«Увесь південь у період Новоросійської губернії, навіть пізніше, будувався з дерева. Дерево рубали в основному у Брянській області, у Білорусі, на правобережжі України. Все Дніпром сплавлялося до Кременчука. Сюди плоти з деревиною доходили спокійно. А от за Кременчуком Дніпро починає порожитися, тому доправляти далі було складніше. У нас було дуже багато деревопереробки. Тартаки (лісопилки — ред.), меблеві фабрики. Лісообробка у Кременчуці: це було важливо, модно та по-багатому», — каже науковець.

Нагадаємо, робочій групі, яка працює над створенням бренду міста вдалося визначитися лише з логотипом.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.


Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх