Найчастіше у Кременчуці порушується право на безпечне довкілля

28-го червня Україна відзначала День Конституції. Українську Конституцію прийняли у 1996-му. Відтоді і до цього часу вона вважається однією з найдемократичніших та якісніших у Європі. Водночас ми все частіше чуємо фразу, що в Україні якісні закони, та їх ще треба виконувати – а з цим маємо проблеми. Тож «ТелеграфЪ» вирішив попитати своїх читачів, які їхні конституційні права порушуються у реальному житті.

Голосування відбувалося на сайті «Телеграфа» 28-29 червня. Результат нас певною мірою здивував. З урахуванням щоденних скарг читачів на низьку якість життя, ми очікували, що більшість зазначить саме порушення конституційного права на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї (ст.48 КУ). Та вийшло інакше.

Найгірше – з довкіллям

Виявилось, що найбільше (21,41%) читачів вважають, що у повсякденному житті порушується їхнє право на безпечне для життя довкілля (ст.50 КУ).

Щодо того, чому з’явився саме такий результат голосування, маємо дві версії. Перша: Кременчук – промислове місто з неблагополучним станом довкілля. Кременчужани відчувають це щодня – хтось потерпає від автомобільних викидів, хтось – від смороду промислових підприємств, хтось шаленіє від якості та кольору водопровідної води.

Крім того, такий результат голосування ми схильні пояснити обсягами інформації про довкілля, яка регулярно з’являється на нашому сайті. З 2010-го року «ТелеграфЪ» інформує читачів про проблеми та ризики, пов’язані з будівництвом під Кременчуком Біланівського гірничо-збагачувального комбінату – вже третього у Кременчуцькому районі. За останні ж два тижні топ-темою став сморід, який регулярно відчувають мешканці Молодіжного та нагірної частини Кременчука. Нарешті, якщо й далі триватиме спека, нам доведеться вкотре інформувати читачів про смердючу воду в Дніпрі та смердючу воду з кранів. Історія з дніпровською та водопровідною водою повторюється щороку: починається спека, починає цвісти та смердіти Дніпро, починає смердіти та лякати кольором водопровідна вода. З 2001-го до 20016-го ситуація з водою не змінилася на краще – тож, можливо, недарма читачі вважають, що найчастіше у Кременчуці порушується їхнє конституційне право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

З рівнем життя теж поганенько

Друге за частотою порушення конституційне право, – це право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (ст. 50 КУ). В українській Конституції записано, що «кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, достатнє харчування, одяг, житло». Гарна стаття, та 20,11% читачів вважають, що саме це їхнє право найчастіше порушується.

Третім у рейтингу найчастіше порушуваних прав стало право на охорону здоров’я та медичну допомогу (ст.49). На думку 15,29% читачів, їхнє право на охорону здоров’я регулярно порушується. У даному випадку, результат голосування очікуваний – адже редакція регулярно отримує скарги від кременчужан, які, лікуючись у стаціонарі, всі медичні препарати купують за власні кошти. У кременчуцьких лікарнях це пояснюють відсутністю коштів на безоплатні ліки для пацієнтів. Водночас у ст.49 Конституції України зазначено, що «Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм».

Зате відпустку дають!

У цьому сумному рейтингу порушених прав є й певною мірою позитивна новина – лише 4,82% респондентів наразі зазначили, що порушується їхнє право на відпочинок для працюючих (ст. 45 КУ). Мова йде про щорічну оплачувану відпустку та щотижневі вихідні (субота/неділя абощо). І відпустка, і вихідні дні гарантовані відповідною статтею Конституції, втім ще 10 років тому, у 2002-2004 рр., «ТелеграфЪ» отримував регулярні і досить масові скарги від працівників приватних фірм. Вони скаржились, що власники компаній відмовляють їм у щорічній відпустці, або дозволяють 10 діб відпустки замість нормативних 24-х, а найчастіше взагалі пропонують 10-денну відпустку за власний рахунок. Тоді аргумент власників приватних компаній виглядав так: «Чому це я маю оплачувати байдикування підлеглого?! Конституція гарантує, нехай Конституція і платить!».

Наразі скарг на відмову у наданні щорічної відпустки чи вихідних днів поменшало. Втім це стосується лише офіційно працевлаштованих громадян. Для тих, хто працює без оформлення, нелегально, ситуація не поліпшилась, судячи з розповідей, вони або взагалі не мають відпустки, або ж мають неоплачувану відпустку за власний рахунок – тоді, коли дозволить хазяїн.

А хто піде мітингувати?

І, нарешті, варто звернути увагу ще на одну цифру – лише 2,41% читачів визнали, що порушується їхнє право на мирні зібрання, мітинги та демонстрації. Цей показник можна розуміти по-різному. Можна вважати, що Кременчук – супердемократичне місто і тут рай для різних протестувальників. А можна вважати, що серед читачів «Телеграфа» дуже мало любителів активних протестів (мітинги, демонстрації), тому й на порушення права на мітинги поскаржилось обмаль людей.

Водночас маємо зазначити, що, на нашу думку, читачі «Телеграфа» – досить активна і досить поінформована аудиторія, до того ж дуже критично налаштована щодо негараздів та проблем міського життя. Якщо почитати їхні розгромні коментарі під проблемними матеріалами, можна вирішити, що кожен другий читач – Робесп’єр, а кожен третій – батько Махно. Та лише 2,4% скаржаться на порушення права на мітинги. Можливо, на цю цифру варто звернути увагу тим, хто очікує «третій Майдан». Редакцію часто запитують: «Коли ж люди вийдуть на третій Майдан?!». Іноді нас уперто переконують: «третього Майдану» не оминути. Варто замислитись: хто ж вийде на «третій Майдан», коли 20,11% респондентів скаржаться на порушення права на достойний рівень життя, і лише 2,4% турбуються через порушення їхнього права на мітинги та демонстрації?