«Реабілітаційний центр потрібен був ще вчора», - кременчужани про створення реабілітаційного центру

«Реабілітаційний центр потрібен був вже вчора», - кременчужани про створення реабілітаційного центру

На сесії Кременчуцької міської ради бійці АТО та громадські активісти обговорили доцільність створення реабілітаційного центру для учасників АТО та переселенців.

Переважна більшість висловилась за підтримку створення Центру. “Каменем зіткнення” для бійців стало поєднання під одним дахом надання допомоги військовим та внутрішньо переміщеним особам. Чимало пропозицій надходило щодо функцій, які виконуватиме Центр.

Депутати перейшли до обговорення проекту рішення "Про створення відділення «Центр реабілітації та адаптації учасників бойовий Дій, Членів їх сімей та внутрішньо переміщених осіб».

Володимир Поляков, директор Департаменту соцзахисту: Питання з економічної площини перейшов у політичну. Питання створення Центру реабілітації обговорювалося давно. На зборах громадських організацій місяць тому було прийнято рішення створити його на базі Автозаводського територіального центру (соціального обслуговування населення). Вчора надійшла пропозиція відкласти створення Центру на доопрацювання. Замість консолідації нації, у нас відбувається розрив. Яка різниця, хто створює цей центр? Я спілкувався з керівниками організацій, які проти - створюйте свої центри. Буде два - добре. У нас просто є можливість створити на базі Автозаводського терцентру, є приміщення, є фінансування. В Україні такі центри створюються на волонтерських засадах. Це означає, що поки працює харизматична особистість, він буде працювати. Піде - він не буде працювати.

- Серед військових вже є ті, хто покінчив життя самогубством. Воїни-афганці можуть сказати те ж саме. Після в'єтнамської війни загинуло більше солдатів, ніж під час бойових дій у В'єтнамі. До мене підходять матері й дехто каже - «Краще б він залишився там». Одна мати боїться заходити додому - її син спить в берцях. Я зі страхом чекаю закінчення війни на Сході. Центр необхідний. Але навіть він один не вирішить всієї проблеми. Зрозуміло, що потрібна державна програма. Я беру відповідальність на себе. Якщо центр не принесе користі - виженете мене нафіг з роботи. Але я бачу, що він потрібен. Я зрозумів, що потрібно жити в суспільстві, змінювати себе і змінювати суспільство.- поділився Володимир Поляков.

- Державна Програма соціально-психологічної реабілітації є. Наш госпіталь (інвалідів війни) виграв тендер, - заявив депутат В. Курченко-Гай. - Чим ваш Центр буде відрізнятися від госпіталю?

Депутат запропонував зняти питання на наступну сесію. Свого колегу підтримала депутат Анна Павленко. За її словами в назві Центру вже закладений конфлікт - через те, що Центр одночасно і для учасників бойових дій та для переселенців. Вона також запропонувала почекати, глибше вивчити питання, дізнатися думку АТОшніків.

- Місяць нічого не змінить. Поки є госпіталь, там цим давно займається, заявила А. Павленко.

- Центр потрібно створювати, але давайте прислухаємося до АТОшників, а вони просять почекати.

Оксана Піддубна, депутат: Кошти потрібно витрачати раціонально. Зараз нам пропонують створити Центр для учасників АТО, проти чого виступають учасники АТО. До цього рішення потрібно підійти зважено. Нічого не трапиться, якщо ми перенесемо його на наступну сесію. Може нам простіше додати грошей госпіталю?

Микола Литвиненко, головний лікар госпіталю ветеранів війни: Я слухаю і бачу, що багато хто не розуміє про що йде мова. Реабілітаційні центри повинні бути вже вчора. У них повинні бути не лікарі, а психологи. Люди не знають, що робити, і саме їм він необхідний. І не треба називати - для учасників АТО, для переселенців. Потрібно консолідуватися. Наша держава бореться з сепаратизмом. Навіщо ж ми розходимося по різних організаціях? Ми в госпіталі дійшли до європейського рівня. Але ми займаємося короткостроковій реабілітацією. А що далі? Центр необхідно зробити, необхідно почути людей. Чого у вас немає - ми допоможемо. Спасибі Полякову, що він слухає, що я говорю, як фахівець.

Перед депутатами виступають представники громадських організацій - наводять свої аргументи щодо того - створювати зараз або чекати ще.

Ігор Великохацький, боєць АТО: Ми давали місяць, щоб внести свої пропозиції, але пропозиції не вносили. За ці 10 днів ми втратили чотирьох бійців нашого батальйону. Вони померли після повернення додому. У трьох не витримало серце: Володя Самойленко, Баграм з Києва та хлопець з західної України, молоді хлопці до 50 років. Давайте ще відкладемо питання на місяць, а потім ще на місяць. Ми два рази збиралися і нічого не вийшло. Ми й в третій раз зберемося і нічого не вийде. Зберемося і в четвертий раз. Люди які хочуть зробити шукають можливість, а ті хто не хочуть шукати причину. І в четвертий раз, і в п'ятий, і в шостий раз. Давайте поговоримо, хто там буде працювати. Ми не можемо запросити людей невідомо куди. Ми не можемо залучити інвестиції. Хто дасть кошти на не існуючий проект? Опоненти вчора сказали: “Ви нас хочете переломити через коліно”. Виходить, якщо ми через коліно ламаємо дві організації, це погано, а якщо ламають через коліно 10 організацій це нормально.

Він також зазначив, що хоче на честь Володимира Самойленка назвати реабілітаційний центр.

Олександр Лущенков, волонтер Центру реабілітації: З лютого були надані кошти на реабілітаційний центр, а ми досі радимося. Так, нам потрібні психологи. Потрібні посади на які будуть набирати спеціалістів. У нас в місті немає психолога, але у нас є можливість навчити психолога. Ось говорили, що направляли людей в Ізраїль. Ми також можемо направити на навчання в Ізраїль, Прибалтику, Польщу де є такі центри. Необхідно знайти людину, яка хоче навчатися і займатися цим. У центрі планується медична реабілітація, той же масаж. Кому це цікаво, з 8 липня, кожної п'ятниці збираємося у центрі. Перший захід хочу присвятити спілкуванню між афганцями та АТОшниками, щоб афганці розповіли про свою реабілітацію, а також обговорили спільну “вилазку” з сім'ями на природу. Також повинні бути зустрічі серед сімей загиблих та зустрічі переселенців.

Павло Саліков, боєць АТО: Потрібен центр для реабілітації бійців АТО. Саме цей Центр хочуть для учасників бойових дій та переселенців. У який потрапляють також афганці та миротворці. Саме з цього приводу була розмова. Ми не проти центрів для переселенців та афганців. Ми провели опитування серед учасників своєї організації. Було опитано 53 учасники АТО з 1000 учасників. Учасники АТО бачать його окремим центром, окремим від переселенців та бабусь. Щоб не змішувати коні-люди. Крім думки учасників АТО, ми також консультуємося зі спеціалістами. Володимир Юрійович (Поляков - ред.) правильно сказав, що якщо людина хворіє, то лікар йому виписує лікування не порадившись з ним. Порадившись з Ірпінським шпиталем при Міністерстві оборони, нам сказали, що реабілітація переселенців та учасників АТО повинна проходити під різним дахом, адже можливі конфлікти. Програми для дітей АТОшників та переселенців повинні мати різні програми.

Микола Кравченко, голова громадської організації учасників АТО Кременчука: Центр потрібен, але необхідно внести уточнення. Є медична, є психологічна реабілітація, є центр дозвілля. Короткостроковою медичною реабілітацією займається Микола Миколайович (головний лікар госпіталю Микола Литвиненко - ред), якщо цього замало можна використати спеціалізовані медичні заклади, наприклад, лікарню відновного лікування, там асортимент медичних послуг набагато більший ніж у територіальному центрі департаменту соцзахисту. Що стосується психологічної реабілітації, для того щоб такий центр відбувся, під нього пишеться проект з погодженням спеціалістів. Це той самий бізнес-проект, але на ньому не заробляються кошти. У проекті зазначають скільки необхідно коштів, яка програма, прописати посадові обов'язки, тоді під них набираються люди. За словами ірпінських лікарів, лікувати ПТСР (посттравматичний синдром) повинні лікарі з трирічним досвідом роботи. У нас таких тут немає, їх необхідно шукати. Вони не підуть сюди на зарплату 2500 грн. Окрім цих ставок забитих у 150 тис грн є ціла програма заходів. Тут відбувається маніпулювання поняттями. Не можна в 5-6 кімнатах зробити медичну, психологічну реабілітацію та центр дозвілля. Такого не буває. Центр реабілітації необхідний як учасникам АТО та переселенцям, але це різні програми в різних місцях. У Полтаві центр дозвілля, в якому військові проводять вільний час. Це також потрібно, адже це один з різновидів реабілітації військових. Там немає алкоголю і побратими можуть провести там вільний час. Якщо ви хочете такий центр, так назвіть його центр дозвілля ветеранів. Не треба таких високопарних фраз.

Микола Кравченко запропонував створити робочу групу зі спеціалістами, які після проведеного опитування напишуть проект реабілітаційного центру.

Сергій Полюхович, громадський активіст: У цьому всьому мені не подобається визначення не реабілітація, ні адаптація. Але мені подобається лише одне слово - центр. Чому потрібен саме центр? Туди повинні приходити люди зі своїми потребами, де спеціалісти вищої категорії та волонтери у спілкуванні між собою визначатимуть потребу військових. Потрібен центр, а ось галузі від нього ми будемо нанизувати по мірі надходження проблем. Центр необхідний, щоб ми по факту визначати пріоритетні напрямки. Щодо розміщення в одному приміщенні учасників АТО та переселенців. Дійсно не треба одразу нахрапом стикувати лоб в лоб. Є програми, які можна потроху запускати й впроваджувати.

Він запропонував на основі адміністративних центрів Крюківського та Автозаводського створити два центри. Один для учасників АТО, а інший для переселенців. А згодом створювати різні програми примирення учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб.

Леонід Харченко, голова ГО “АТО-Майдан-Кременчук”: Ми просимо дати час на обговорення. Давайте, повернемося до цього питання. Але, ні, хтось хоче нахрапом його зробити. Департаменту праці та соцзахисту надавали додаткові одиниці по роботі з переселенцями та учасниками АТО. Вони не прислуховуються до АТОшників, а далі просувають ще один виборчий штаб під прикриттям допомоги АТОшникам.

Валерій Декусар, заступник міського голови: І я пройшов через війну. Повернувшись додому мене всього теліпало, навіть стакан підняти не міг. Силою волі заставив себе зайнятися спортом і повернутися до нормального стану. Величезне спасибі Миколі Литвиненко, який вивів мене з цього стану. Якби до цього госпіталю у нашому місті був центр, де спілкування з підготовленим колективом та хлопцями швидше вивело з цього стану. Дуже важко виходити з цього стану, два тижні я не спав. Той колектив з яким я працював, спорт та шпиталь допомогли мені вийти з цього стану. Такі хлопці ще будуть приходити, зараз на черзі п'ята і шоста хвилі мобілізації. Ці люди потребують певної уваги не лише на лікарняному ліжку, а й у спілкуванні.

Володимир Риженко, афганець: Реабілітаційний центр потрібен. Прошу бійцям АТО у першу чергу. Наведу приклад, у госпіталі дві жінки років по 80 тягають одна одну за коси, і кричить одна іншій: “ти підстилка німецька”. Микола Миколайович тоді їх розборонив. Щоб не було таких проблем, необхідно створити центр для учасників АТО без переселенців.

Він запропонував зібрати демобілізований бійців та експертів у міському палаці культури, щоб дізнатися думку кожного як створити реабілітаційний центр.

Юрій Хмарук, боєць АТО: Центр необхідний. Створіть пілотний проект і допрацьовуйте. Скільки можна відкладати проект? Проголосуйте, і беріть за зябра, щоб працювали.

Після обговорення проекту рішення "Про створення відділення "Центр реабілітації та адаптації учасників бойовий дій, членів їх сімей та внутрішньо переміщених осіб", депутати перейшли до голосування. Пропозиція зняти проект рішення на доопрацювання не знайшов належної підтримки серед депутатів. 25 голосами депутати створили Центр реабілітації.