«Круговая порука мажет, как копоть»

Головна відзнака мафіозних угруповань від звичайних бандитських – це щільний зв’язок з правоохоронними органами на місцях. І вище. Результати проведеного розслідування дають нам підстави стверджувати, що такий зв’язок у Кременчуці є.
Преса досить часто пише про наркотики. Але мова йде переважно про окремі історії та кримінальні справи. “ТелеграфЪ” мав на меті зрозуміти систему. Нас цікавило: чому ситуація в місті з кожним днем погіршується – кількість наркоманів збільшується, наркоторгівля процвітає? Чому так? Адже у місті працює спеціальний підрозділ ВБНОН (відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків), на боротьбу з незаконним обігом наркотиків орієнтовані прокуратура, суди. Чому вся ця махина правоохоронних та судових органів видає такий нікчемний результат?
Щоб зрозуміти систему роботи правоохоронних та судових структур, “ТелеграфЪ” дослідив вироки та матеріали всіх кримінальних справ, розглянутих Автозаводським районним судом у минулому, 2004 році по темі “незаконний обіг наркотиків”. Таких справ 225. Автозаводський суд був обраний тому, що саме тут розглядаються справи про злочини, вчинені у територіальних районах: Ревівка, Молодіжний, вулиця Хорольська, 3-й Занасип. Саме ці райони лідирують у місті за кількістю злочинів, скоєних у сфері незаконного обігу наркотиків. Де ж, як не в Автозаводському суді, побачити результат праці правоохоронців та суддів по викоріненню такої зарази, як наркомафія?
Дослідивши матеріали кримінальних справ, ми дізналися:

- 210  з 225 кримінальних справ, розглянутих у 2004 році, – це справи наркоманів, затриманих  ВБНОН з дозою наркотиків.
- Матеріали кримінальних справ дають підстави стверджувати, що Кременчуцький ВБНОН часто проводить затримання незаконно – без понятих. Таким чином, неможливо з’ясувати, чи були насправді у затриманого наркотики, чи йому їх підкинули правоохоронці – задля виконання плану з розкриття злочинів. Або з інших мотивів.
- У багатьох кримінальних справах зустрічаються прізвища одних і тих самих понятих. Але у поясненнях та протоколах допиту, проведених офіцерами ВБНОН, одні й ті самі поняті пишуть різними почерками та по-різному підписуються. Це дає підстави стверджувати, що ВБНОН використовує понятих-перевертнів та фальсифікує матеріали справ. На користь цього твердження свідчать і заяви самих понятих, які пояснювали суду, що не брали насправді участі у затриманні і документів не підписували (справи №№ 1 – 292/2004; 1 – 312/2004; 1 – 329/2004).
- “ТелеграфЪ” не отримав відповіді начальника ВБНОН підполковника Кононенка на запитання: чи проводилось службове розслідування за епізодами фальсифікації підписів понятих? Але ми з’ясували, що офіцери, які складали протоколи, в яких виявлені фальсифіковані підписи понятих, до цієї пори працюють у ВБНОН. (Більш детально ви можете прочитати про це у № 25 “ТЪ”).

- З 225 кримінальних справ лише 15 стосуються наркоторговців. Причому одна з них направлена на дослідування, і у 2004 році до суду вже не повернулась. Друга  закрита у зв’язку зі смертю обвинувачуваного. Тобто реально у 2004 році  розглянуто 13 справ наркоторговців. Це лише 5,7 % ??????? від загальної кількості справ. Небагато.
- Майже половину наркоторговців, засуджених у 2004 році (7 осіб),??????? суд звільнив від відбування покарання, призначивши їм випробувальний термін (раніше це називалось “умовне покарання”).
- Серед наркоторговців, які потрапляють  до суду, переважна більшість “рабів”, або вторинних наркоторговців. Це наркомани, які отримують товар у оптовика і торгують, щоб заробити собі на дозу.
- У суді розглянуто 210 справ щодо купівлі наркотиків. У 208 з них не встановлений продавець наркотику. Встановити наркоторговця – функція ВБНОН. У кожній з 208 справ слідчий давав окреме доручення ВБНОН:  встановити продавця. І у кожній з 208 справ підшита  відповідь ВБНОН – вона завжди типова: “в результаті проведення оперативно-розшукових заходів встановити продавця не представилось можливим”.  Це дає нам підстави вважати, що ВБНОН насправді не зацікавлений у встановленні реальних адрес наркоторговців та передачі їх слідству. На користь цього твердження свідчить і те, що у десятках (!) справ повторюються одні й ті самі адреси, де наркомани купили наркотик. Іноді, окрім вулиці, вказаний навіть номер будинку. Нашу увагу привернуло те, що ВБНОН – постійно затримуючи наркоманів біля конкретних будинків – не встановлює, у кого вони, все-таки, купують наркотик? (Детальніше про це ви можете прочитати у № 26 “ТЪ”).

- Як свідчать матеріали більшості справ, поняті часто не з’являються до суду, незважаючи на чисельні судові повістки. Іноді навіть з’ясовується, що вони не живуть за вказаними у протоколах адресами. В таких випадках судді традиційно обмежуються дослідженням протоколів допитів понятих. Навіть у тих випадках, коли обвинувачуваний стверджує, що понятих при затриманні не було. Закон дає суду право обмежитись вивченням письмових матеріалів по справі. Але в світлі інформації про понятих-перевертнів, такі дії ведуть до порушення закону (детальніше ви можете прочитати про це у № 25).
- Ми не знайшли інформації про кримінальні справи, порушені проти працівників міліції, пов’язаних з фальсифікацією підписів понятих (справи №№ 1 – 292; 1 – 312; 1 – 329). У цій ситуації  дивує позиція прокурорів, які брали участь у процесах. Адже свідки у судовому процесі заявили, що не були присутніми при  вилученні наркотиків у затриманого. А їхні підписи у протоколах сфальсифіковані. Заявили у присутності прокурора. Чому ж прокурори не відреагували належним чином? Адже мова йде про злочин, вчинений правоохоронцями – “завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину” (ст. 383, ККУ)?
Зрештою, інформація, отримана в ході розслідування, дає нам підстави стверджувати, що в Кременчуці правоохоронні органи, прокуратура та суди пов’язані між собою корпоративною круговою порукою, яку в народі дещо брутально називають “рука руку миє”. Ми не маємо достатніх доказів, аби стверджувати, що вказані структури напряму працюють на наркомафію. Але ми маємо достатньо доказів, аби стверджувати, що те, як вони виконують свої службові обов’язки, максимально сприяє процвітанню наркобізнесу у Кременчуці. І ми не маємо жодних підстав вважати, що роблять вони це безкоштовно.

Після виходу перших серій “Наркомафії у Кременчуці”  “ТелеграфЪ” отримав цікаве SMS-повідомлення (№ 26, стор. 7) від дружини правоохоронця:
- Наши мужья, работая в милиции, заправляют служебные машины за свой счет, не помнят, что такое отпускные, не знают, где наскрести месячную дань для УВД области, не видели повышенной зарплаты. А Луценко совет: посетить Полтавское УВД в день привоза мзды. Так он потом лубенского гаишника расцелует! Очень обидно слышать гадости в адрес милиции!
Схоже, в сім’ях правоохоронців добре знають, хто кому платить і скільки. Знають. І мовчать. Ось лише дружина, коли образиться за чоловіка, може зайвого наговорити.

Офіційно у Кременчуці зареєстровано ????? наркоманів. Смішна цифра. Але головний лікар кременчуцького наркологічного диспансеру пан Пащенко стверджує, що реально у місті проживає 8 тисяч шприцевих наркоманів. Шприцевий наркоман вживає ширку – народний український наркопродукт. За прийнятою в Україні класифікацією, ширка, точніше опій ацетильований, вважається особливо небезпечним наркотиком. Але відносно недорогим.
Ми звикли вважати ширку таким собі несерйозним домашнім самопалом. Давайте порахуємо, які суми вона приносить продавцям.  Середньостатистичному наркоману на добу потрібно мінімум дві дози по 2 мл. Рахуватимемо по мінімуму. Виходить, 8 тисячам наркоманів на добу потрібно 16 тисяч доз. Вартість однієї дози 20 грн. Тепер дивіться, скільки це коштує на день та на рік:

Гривні   
320 000 грн. на добу  
116 800 000 грн. на рік 

Долари США
63 366 дол. на добу
23 128 713 дол. на рік

Як бачите, товарообіг солідний. Близько 13 мільйонів з цієї суми йдуть на закупівлю макової соломи та комплектуючих до неї ( при ціні 58 доларів за кілограм). За свідченнями фахівців, ще 3-4 мільйони  забирають хабарі та транспортні витрати. Кременчуцький мак слабенький. Тому виробники везуть макову солому з Чернігівської та Львівської областей.
Врешті залишається 5 мільйонів на рік чистого прибутку. Хіба ж можна назвати такий бізнес кустарним?   

Це запитання кореспондент “Телеграфа” поставила одному досвідченому оперативнику. Він відповів:
- Як? Та дуже просто! Треба виконати усього три речі. Перше: біля кожного будинку наркоторговця поставити по міліціонеру – сама розумієш, адреси відомі. Міліціонеру навіть ловити нікого не треба. Просто стій. Щоб наркомани бачили тебе постійно. Все! Пропала торгівля. Горить точка.
- Друге. Солому до нас везуть дорогами, а не по небу. То нехай даішники відірвуть зади і стануть на дорогах. І не хабарі братимуть, а перевірятимуть багажники кожної машини, яке йде з Чернігівської та Львівської областей – звідти ж наркоту й везуть до Кременчука. І везуть лантухами, машинами. Солома – це тобі не герич (героїн).
- І третє скажу. Знаєш, як торгують наркотою? Наркомани з продавцем по мобілі зв’язуються. Так повиламувати до біса чіпи???? Все. Телефон помер. Зв’язку нема. Новий купить, і з ним те саме зробити. “Беспредел”, зрозуміло. Зате ефективний.

Кременчуцькі наркомани. Трофічні виразки на тілі - наслідок вживання ширки.
З архіву “Телеграфа”. Знімки зроблені у період  1998 - 2004 рр. Двох із цих осіб вже немає серед живих.
Ми сподіваємося, що наркоманія і наркомафія існують в іншому, не нашому, кримінальному світі. І наших родин вони не торкнуться. Але кримінальні справи, які у 2004 році, свідчать, що від наркомафії та наркоманії страждають родини директорів шкіл, вчителів, лікарів, працівників правоохоронних органів. Навіть керівників правоохоронних органів -  у того син, у того брат.