Вівторок, 9 ранку. У центральній бібліотеці міста, на вул. Щорса, тиша та спокій – з «живих» тільки самі працівники. А колись перед дверима ще до відкриття стояла черга тих, хто хотів «познайомитися» з дефіцитною книжкою.
– На порозі бібліотеки до її відкриття вранці чоловік 10 стояло, щоб книгу взяти. Зараз, звичайно, такого немає … – розповідає директор міської центральної бібліотечної мережі для дорослих Світлана Нужна.
До 1981 року всі тулилися в одному приміщенні – на вул. Леніна. Читальний зал був переповнений, книжкові полиці ломилися від періодичної преси. А в маленькій кімнатці сиділи відразу 10-15 працівників бібліотеки. Але 1981-му все змінилося – бібліотекарі в’їхали в нове приміщення – на вул. Щорса. Гортаючи сторінки бібліотечного архіву, знаходимо фотографії – червону стрічку перерізає тодішній голава Автозаводського району, а потім і мер міста, Іван Пономаренко. Тут же, поруч, і фотографії партійних діячів, які виголошують промови перед публікою в бібліотеці. Адже за «політикою партії» йшли саме у бібліотеки – література, присвячена марксизму-ленінізму, займала 30% книжкового фонду.
– Партійної літератури було багато – всі мали її конспектувати, не зробиш – не здаси іспит, – згадує Світлана Олександрівна. – А художньої не вистачало. Черги за будь-яким детективом, будь-яким романом та журналом. «Огонек» був дуже популярний.
Іноземна література була «рідкісним птахом» – у бібліотеках, в основному, все своє, рідне, радянське.
– Іноземної ми взагалі не знали і не бачили. Якщо траплялася, це було нам так цікаво … – каже головний бібліотекар.
Зараз книги письменників «народів СРСР» практично нікому не потрібні. А сторінки з вченням дідуся Леніна за часів Незалежності вирушили на макулатуру. Правда, у фондах залишили по примірнику культових книг марксизму-ленінізму та опис партійних з’їздів. Кажуть, ними цікавляться любителі історії.
Як не дивно, але найбільшим попитом бібліотека користувалася не за часів СРСР, а після його розпаду. За знаннями потягнулися майбутні підприємці:
– Читальний зал був заповнений усіма нашими підприємцями міста, які зараз мають ранги, звання, великий успіх. Тоді вони приходили до бібліотеки, сиділи і читали – нові закони, літературу про підприємництво, книги за профілем, в якому збиралися працювати, – розповідає Світлана Нужна.
Але зараз читальні зали порожні. Бібліотекарі пояснюють, це зовсім не через те, що відвідувачів стало менше – просто далеко ступив науковий прогрес.
– Раніше молодь сиділа в читальному залі, спілкувалася. А зараз прийшов, зробив ксерокс і пішов – ніхто з книгою не працює.
У зниженні попиту винен ще й Інтернет – багато хто знаходить потрібну інформацію в мережі. Правда, бібліотекарі відзначають, що для підготовки серйозних робіт одним «павутинням» «ситий не будеш». Найчастіше там є тільки посилання на потрібну літературу, а от знайти саму книгу у відкритому доступі – проблема.
– Та й не всьому можна вірити, що пишуть в Інтернеті, – вважають бібліотекарі.
Але вони незабаром запасуться 15-ма новими комп’ютерами – ними безкоштовно зможуть користуватися відвідувачі читального залу.
– Інтернет повинен був «зайти» до нас років 5-7 тому, тоді ми не втратили б стільки читачів … – нарікають в бібліотеці.
А ось що стосується придбання нових книжок, тут біда – грошей на оновлення фондів не вистачає. Вибивати з боєм їх доводиться навіть на газети.
– Книги значно подорожчали, купити багато не можемо. І ми не Київ – вибору особливого у нас немає.
Проблеми не тільки з книжками, але й з оплатою праці самих бібліотекарів – їх відправляють у відпустки за власний рахунок. Це питання не вирішується вже досить довго, на наступний рік – такі ж «райдужні» перспективи.
ЦИФРА:
647 тис книг зберігається в фондах централізованої бібліотеки для дорослих.
51 тис кременчужан відвідали бібліотеки за минулий рік, більше 1 млн книг їм було видано.
