Еволюція випускних вечорів

Першого червня Кременчук ряснітеме яскравим вбранням випускників. Нині дівчата готуються до балу як справжні принцеси. Вбрання вибирають по модних журналах та каталогах, інколи батьки готові віддати за нього справжню королівську ціну.

По «дівчачому радіо» ми дізналися про сукні з шикарним драпіруванням, що коштують 10 тисяч гривень, і навіть більше. Випускниці не бояться насичених кольорів: червоного, аквамарину, яскраво-блакитного. Чорні сукні – теж у шані, особливо якщо під гіпюром золотистий або якийсь інший контрастний чохол.

Дехто з юних леді навіть шиє дві сукні: довгу на урочисту частину та коротку коктейльну на ресторан. Так-так, уже кілька років випускні святкують у ресторанах та кафе. А раніше… Усе було значно скромніше. Найважче було знайти старі фото – навіть на початку 90-х фотографа на випускні запрошували рідко – задовольнялися альбомами зі знімками у шкільних формах.

70-ті роки

У фаворі був білий колір, а сукні шили короткі

– У мене дуже довго зберігалося біленьке коротке платтячко, – згадує директор ліцею №4 Любов Михайлик (випускниця 1975 р.). – Шили його в ательє. Ніяких особливих прикрас, ні золота, дівчата чіпляли на сукні живі квіти. Взуття – на підборах, тоді в моду входили платформи. Я закінчувала школу №19, було три випускні класи, дуже великі, по 40 чоловік, а збиралися ми у спортзалі.

Столи теж накривали у школі. Батьків з нами не було взагалі – тільки випускники та вчителі. Розважали себе теж самі – ніяких запрошених ведучих. Грали хлопці з нашого шкільного ВІА, ми гуляли до ранку. Але зустрічати світанок не ходили – пам‘ятаю, що під ранок прийшли батьки та я пішла з ними додому.

Юрист Олена Гольдінова (випускниця 1976 р., закінчувала школу в Чернівцях) згадує, що в неї була шикарна на той час сукня, яку родичі привезли з-за кордону – коротка, біла з кримплену, прикрашена камінцями. Якщо хто із сучасних дівчат не знає, крипмлен – це така доволі товста синтетична матерія, яка не мнеться, але погано пропускає повітря.

– Тепер аж смішно, бо розумію, що такі тканини носити шкідливо, – каже пані Олена. – Її випускний пройшов у Будинку культури, там же й накривали столи. Готували самі батьки – і варили, і пекли. Випускникам ставили шампанське, дорослим столи накривали окремо, спиртного для них було більше.

А вже через три роки мода на святкове вбрання для дівчат дещо змінилася, згадує пані Олена: на випускний у технікумі вона вже шила довгу сукню.

80-ті роки

Одягали «хто що знайде», згадує Альона Сохранна (випускниця 1980 р.). Сукні були переважно ніжних кольорів, нижче колін, а про декольте й мови бути не могло.

– Збиралися ми у нашій школі №20, нам вручали атестати, а столи накривали теж у шкільній їдальні. Танцювали під магнітофон, потім ходили зустрічати світанок, – згадує Альона.

Її сестра Тетяна Бишкало (Сохранна, випускниця школи №20, 1987 р.) згадує, що на її випускному було «смачно, весело та галасливо». Гуляли, знову ж таки, у шкільній їдальні – тамтешні кухарі самі готували їжу. Розважали себе самі ж випускники – готували дискотеку під магнітофон. Спиртне було під забороною, та наливали «з під-поли» десь у навколишніх дворах.

Цікаво, що до «сухого закону» у 1986 році, який протримався недовго, спиртне на випускних вечорах не було під великим табу. На столи ставили шампанське, згадує Лариса Шибко (випускниця школи №11, 1983 р.). Але сама їжа на бенкеті у шкільній їдальні була доволі скромною – бутерброди, фрукти. Випускний вели завуч та вожаті, дискотека – теж власними силами. Складалися на нього по 50 рублів – тоді це була десь третина-чверть зарплати.

– У мене була біла сукня-кльош із кокеткою-сіточкою та великим бантом, – згадує Інна Кулясова (Просвєтова, випускниця школи №19, 1986 р.) – а випускний був взагалі унікальний. У школі відбулася тільки урочиста частина, а накривати столи не дозволили – побоялися, бо спиртне було під великою забороною. І от, ввечері, нас уже виганяють додому. Та клас у нас був дуже дружний, і ми потайки від учителів винайняли якусь садибу на вул. Сумській – це був гараж! І от ми, у випускних сукнях, святкуємо у тому гаражі…

– Якраз почалася злива, ми танцювали під дощем, – доповнює Людмила Ариніна (Кожушко), однокласниця Інни. – Я памятаю, моє бузкове плаття забруднилося ззаду аж до шиї. Та було дуже весело, і ранком ми пішли зустрічати світанок.

Оксана Іванян (Гончаренко, випускниця школи №9, 1991 р.) пошила собі випускну сукню власноруч, фасон знайшла у журналі. Вона згадує, що, крім суконь, у той час дівчата почали шити на випускний костюми – спідниці та блузи

Випускники школи №20, 1987 рік. Фото з альбому Тетяни Бишкало (Сохранної)

У вісімдесяті роки шили сукні ніжних кольорів: блакитного, рожевого, білого, бузкового. Важко було підібрати взуття  в тон. Переважали босоніжки. З фотоальбому школи №10 (випуск 1989 р.), впрорядкованому її екс-директором Оленою Кирпенко

90-ті роки

У дев‘яності роки більшість дівчат шили випускні сукні із сирійських тканин з люрексом рожевого, блакитного, бузкового, ніжно-салатового кольорів та парчі. Таке «добро» давали по бартеру на міських підприємствах.

– Крім цих штучних тканин з люрексом, не дуже приємних для тіла, вибору не було, – згадує Надія Вітюк (Разумна, випускниця школи №30, 1993 р.) –. Штучні квіти робили в ательє, їх чіпляли і на сукні, і в зачіски. А святкували ми випускний у школі. На столах спиртного не було взагалі – ні для випускників, ні для вчителів. Пам‘ятаю, що у школі якраз зникло світло. І перший стіл був при свічках – дуже романтично! Та добре, що світло з‘явилося, інакше ми й музику не могли б увімкнути. На ранок автобусом поїхали зустрічати світанок на набережну.

Катерина Чередничок (Скирда, випускниця школи №11,1997 р.) розповіла, що накривати столи у школі їм уже не дозволили – напевне, боялися, що випускники принесуть алкоголь. Тому після урочистої частини всі пішли в кафе, яке замовляли заздалегідь. Гуляли разом з батьками.

– Але алкоголь все одно заборонили, навіть шампанського на столах не було. Мій майбутній чоловік (ми вже тоді зустрічалися, і я запросила на свій випускний) був повнолітнім і щось проніс із собою, наливав нам по п‘ять крапель, ховаючи пляшку під піджаком. А щодо вбрання, то шили сукні переважно ніжних кольорів з рюшами, воланами. Взуття було переважно на танкетці – вона входила в моду. А найбільше я нині в шоці від наших солідних зачісок, як у тітоньок, бо насправді вони робили нас старшими принаймні років на п‘ять, – сміється Катя.

Випускний у школі №11, 1997 рік.  Дівчата вже одягають і чорні сукні. Фото з альбому Катерини Чередничок (Скирди)

2012 рік

[/url]
Випускна сукня павлоградської школярки шокувала всіх

Зараз випускниці прагнуть походити на моделей з подіуму. Дозволяють собі й декольте, і голі спини. Але сукня Насті Фоменко з Павлограда на Дніпропетровщині минулого року шокувала інтернет. Дівчина прийшла на випускний фактично у нижній білизні…