Речник Полтавського обласного ТЦК розповів про мобілізацію та примусове доставлення військовозобов’язаних

13.11.2025, 14:31 Переглядів: 3 687 Коментарів: 2

  

Роман Істомін переконаний, що головна проблема проведення мобілізації в нерозумінні суті військового обов'язку та втоми суспільства від війни

В умовах повномасштабної війни Сили оборони України щодня потребують поповнення резервів. Тому робота територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) залишається однією з найважливіших та резонансних тем. Адже громадський запит на справедливість, суперечки щодо методів вручення повісток та історії про «бусифікацію» розпалюють пристрасті та дискусії.

«Главком» взяв інтерв’ю у речника Полтавського обласного ТЦК та СП Романа Істоміна, в якому він висловив впевненість, що головна проблема проведення мобілізації в нерозумінні суті військового обовязка та втоми суспільства від війни. Він не погоджується з критичними оцінками способів мобілізації, які часто називають «полюванням на людей», та пояснив, як працює система примусового доставлення, чому військовослужбовців ТЦК не можна називати «працівниками» та як цифровізація через застосунок «Резерв+» і ЦНАП має змінювати процес віцйськового обліку.

 

Повернувся з Угорщини, щоб стати на захист України, та був поранений під Авдіївкою: розповідь рекрутера з Полтавського РТЦК

На питання «Главкому», як проходить мобілізація в Полтавській області та виконуються мобілізаційні плани він пояснив, що »у війську нині великий дефіцит людей — і на бойових, і на тилових посадах… людей катастрофічно бракує практично в усіх напрямках».

— Коли росіяни застосовують тактику інфільтрації, заходячи між нашими позиціями, це теж часто наслідок нестачі особового складу. Вони просто знаходять ділянки, де немає людей, і заходять туди. Загалом мобілізація на Полтавщині така сама, як і по всій Україні: ані суперефективна, ані провальна, — зазначив Роман Істомін.

Він розповів, що ТЦК отримують завдання від вищого командування, скільки людей потрібно мобілізувати або відібрати на військову службу за контрактом.

— Саме там визначають потребу у кількості особового складу: скільки військових потрібно, куди направити, як розподілити в навчальні центри. І треба розуміти, що військо — це не лише лінія фронту. Це величезний організм: тил, забезпечення, навчальні центри, інструктори, підрозділи технічної підтримки. Усе це — військо. Країна визначає, скільки людей потрібно, а наше завдання — цих людей знайти й направити, — пояснив речник ТЦК, але не назвав відсоток виконання планових показників по мобілізації.

 

На питання скільки військовозобовязаних з Полтавщини перебувають у розшуку поліції Роман Істомін відповів, що не знає цієї цифри та порадив уточнили її в поліції.

— Завдання ТЦК — якщо людина не прибула за повісткою або порушила правила військового обліку (наприклад, не пройшла повторно ВЛК чи не оновила документи), повідомити поліцію про адміністративне правопорушення. Поліцейські, своєю чергою, можуть доставити таку особу до ТЦК для складання необхідних матеріалів. Якщо громадянин підлягає мобілізації — далі проводиться вся стандартна процедура, включно з проходженням ВЛК, — додав речник.

Він також відповів на питання щодо «замовлення» рейдів груп оповіщення у спортзали, готелі чи на концерти та пояснив, як підбираються маршрути їхнього патрулювання.

— Обласний ТЦК не проводить мобілізацію безпосередньо — він радше виконує функції органу управління… А от рішення, де саме працюватимуть групи оповіщення, ухвалює начальник районного або міського ТЦК. Наприклад, він має перелік підприємств і закладів на своїй території та визначає, де провести перевірку документів цього разу. Це можуть бути парки, спортивні комплекси чи просто людні вулиці, — пояснив Роман Істомін.

«Повістки роздавати найважче — на війні легше»: як «фізик», який пройшов Бахмут, опинився в ТЦК на Кременчуччині

Він зауважив, що це не «рейди» у тому сенсі, який вкладають у це слово цивільні. Та пояснив на яких підставах людей затримують та доставляють в ТЦК.

— Це планова робота груп оповіщення, яка проводиться спільно з поліцією. Групі ставиться завдання, визначається маршрут — і вона перевіряє наявність військово-облікових документів. Якщо в когось документів немає — поліція має право провести адміністративне затримання. Якщо ж виявляється, що людина перебуває в розшуку, поліцейські одразу доставляють її до ТЦК. Це не кримінальний розшук, як дехто думає, а адміністративна процедура — поліція шукає людину і доставляє її в ТЦК для складання протоколу про адмінправопорушення, — розяснив Роман Істомін.

Він також додав, що «не чув такого, що ТЦК «замовляють» чи що начальник може «злісно» вибрати якийсь заклад і щодня туди ходити». За його словами «усе відбувається планомірно — сьогодні перевіряють один об’єкт, завтра інший».

 

На питання щодо мобілізації безхатьків, речник обласного ТЦК відповів, що є чіткий перелік умов, за яких людина підлягає мобілізації: чоловіки віком від 25 до 60 років, придатні за станом здоров’я, або «обмежено придатні» — до підрозділів забезпечення. Винятки становлять лише ті, хто має законні підстави для відстрочки.

— Відсутність постійного місця проживання не належить до таких підстав. Як правильно сказав речник Київського обласного ТЦК, безхатько — такий самий громадянин України. Якщо він підлягає мобілізації й не має відстрочки, він підлягає призову на загальних підставах, — зауважив Роман Істомін.

Він додав, що якби відсутність житла звільняла від мобілізації, то половина ухилянтів уже продала б свої квартири й «переїхала на вулицю».

Речник Полтавського ОТЦК також відповів на питання щодо того, чи задоволені в ТЦК роботою представників органів місцевого самоврядування, керівників підприємств та установ, голів ОСББ, які за чинним законодавством також зобовязані оповіщувати військовозобовязаних через вручення ним повісток.

— Насамперед, мабуть, вже пора визнати, що сама «роздача» повісток — неефективна. Чоловіки отримують повістку і не приходять. Повістка — це ж лише сповіщення про необхідність з’явитися до ТЦК. І навіть якщо людина відмовляється її брати, але розуміє зміст документа — складається акт про відмову, і це юридично рівнозначно тому, що вона повістку отримала. Відповідно, вона вважається оповіщеною й зобов’язана з’явитися. Якщо не прийшла — це вже порушення правил військового обліку. Але, на жаль, більшість ігнорує виклик до ТЦК, — пояснив Роман Істомін.

Він додав, що робота по оповіщенню цивільних органів «невтішна».

— Закон надає органам місцевого самоврядування великі повноваження і завдання у сфері військового обліку, але виконують їх вони переважно «для галочки». У законодавстві, зокрема в постанові № 1487, чітко визначено порядок ведення військового обліку аж щорічного дворового обходу, коли відповідальна особа має прийти до громадянина за місцем проживання і перевірити, чи він дійсно там живе. На практиці цього ніхто не робить. Органи самоврядування виконують свої обов’язки рівно настільки, щоб уникнути відповідальності, а іноді навіть і цього не роблять. Є випадки, коли складалися протоколи за невиконання таких повноважень, — розповів Роман Істомін.

Він пояснив, що «коли доходить до реальної роботи — повістки все одно доводиться вручати військовослужбовцям ТЦК разом із поліцією на території громади».

 

На питання видання, яку кількість повісток поштою розіслав Полтавський ОТЦК та чи дієвий цей механізм оповіщення Роман Істомін відповів, що «повісток поштою розсилається багато, але сама по собі повістка не є ефективним інструментом виклику громадянина до ТЦК, бо значна частина громадян просто не реагує на неї».

Солдат роти охорони Полтавського ТЦК розповів, через що довелося пройти йому та його побратимам

Він пояснив, якщо громадянин не з’явився за повісткою, це вважається порушенням правил військового обліку, відповідальність за яке передбачена статтею 210 Кодексу про адміністративні правопорушення. Інформація про правопорушення передається в поліцію, а далі поліцейські мають провести адміністративне затримання і доставити порушника в ТЦК та СП, оскільки розгляд справ за цією статтею КУАП належить до компетенції ТЦК та СП.

 

Роман Істомін також відповів на питання щодо нещодавніх гучних інцидентів на Полтавщині. Зокрема — стрілянини в Кременчуцькому РТЦК наприкінці жовтня, внаслідок якої двоє військовослужбовців ТЦК отримали поранення.

— Можу підтвердити: військовозобов’язаний до збірного пункту Кременчуцького районного ТЦК та СП прибув у супроводі поліції. Під час огляду його речей, чоловік дістав пістолет і зробив кілька пострілів. Двоє військовослужбовців отримали поранення гомілок, їх госпіталізували. Це сталася в окремому приміщенні, можна сказати буферному — це окрема зона, де відбувається первинне оформлення документів, — пояснив він.

У Кременчуцькому РТЦК та СП сталася стрілянина — джерела

Роман Істомін зауважив, що «агресія до військовослужбовців ТЦК та СП з’явилася ще раніше, ніж сам термін «бусифікація» та відповів нам питання щодо конфлікту в Горішніх Плавнях під час оповіщення велосипедиста.

— Я часто чую, що, мовляв, «ТЦК самі винні, що до них так ставляться». Що нібито таке ставлення через те що «ловлять», «б’ють», «тягнуть у буси». Але я дуже добре пам’ятаю, що агресія до військовослужбовців ТЦК та СП з’явилася ще раніше, ніж сам термін «бусифікація», не кажучи вже про інші звинувачення. А, мабуть, найпершим таким проявом агресії в публічному просторі став конфлікт з полтавським блогером Романом Заволокою (у лютому 2025 року Заволока отримав вирок — 6 років позбавлення волі): спочатку він показав середній палець військовим, а потім плюнув у обличчя воїну, колишньому десантнику. І я чудово пам’ятаю тоді реакцію суспільства. Так, більшість засудила такі дії, але деякі, зокрема, його підписники, підтримали такий вчинок! Це був липень 2023 року, перший публічний прояв агресії проти військовослужбовців ТЦК у Полтавській області. А не публічні були й раніше, — зауважив речник Полтавського ОТЦК.

СБУ та Нацполіція затримали у Полтаві провокатора, який принижував військових та плювався в їх бік

  

Він розповів, що навесні 2024 року разом із журналістами знімали роботу груп оповіщення ТЦК, які складалися із звичайних військовослужбовців, які пройшли війну.

— Один із них кілька місяців, як повернувся з російського полону. Вони просто продовжували виконувати свій військовий обов’язок — намагалися перевіряти документи і виписувати повістки на оновлення даних. І зневага, агресія до них, відчувалася майже фізично. Вони нікого не били, не «пакували», не «ловили», але вони вже були винні. Негатив до ТЦК, на мою думку, виник не через якісь дії з боку наших військових, а через небажання частини суспільства приймати сам факт війни. На початку повномасштабного вторгнення всі закликали «вірити в ЗСУ», але не всі були готові особисто долучитися до оборони. Коли війна затягнулася, з’явилися ілюзії, що «ось-ось буде мир», і нібито не обов’язково йти воювати, — пояснив Роман Істомін.

»На захист України мусить стати кожен чоловік, іншого шляху перемогти окупантів немає», — наголошує солдат Антон Баранцов

Він зауважив, що наразі «будь-яке нагадування про військовий обов’язок сприймається, як подразник».

— Людині простіше вірити в те, що вручення повістки на вулиці незаконне, або що «хтось інший має воювати». Ці міфи активно підживлюють псевдоадвокати й російські телеграм-канали. ТЦК стало символом не лише самої мобілізації, а радше нагадуванням про війну, яка триває. І тому будь-який інцидент із нами одразу стає гучним заголовком. Але насправді ми виконуємо величезний обсяг роботи — не лише пов’язаний із мобілізацією, а й із соціальною підтримкою, оформленням документів, обліком, координацією з громадами. Просто суспільству легше вірити у страшні історії, ніж приймати реальність війни, — резюмував речник Полтавського ОТЦК.

В Україні пропонують карати за образи та насильство проти військових: від штрафів до 12 років ув’язнення

 

Роман Істомін також відповів на питання, що потрібно зробити, щоб люди сприймали мобілізацію не як покарання, а як спільну відповідальність.

— Можливо, якби від самого початку людям чесно сказали, що це — справжня війна і це надовго, а не «два-три тижні максимум», ставлення сьогодні було б зовсім інше. Тоді замість відвертої розмови суспільство заспокоювали, створювалася ілюзія, ніби ми вже ледь не завершили війну, розповідали лише про перемоги. Людей не готували до того, що ми воюємо з великою країною, у якої є ресурси, зброя і мобілізаційний потенціал. А найстрашніше, що й досі багато хто продовжує вірити, що ми зможемо перемогти Росію без залучення до війни абсолютно кожного громадянина, — зауважив він.

Вийшов з окупації, щоб стати на захист України та звільнити від росіян своє рідне місто

Речник ТЦК додав, що саме через це «частина громадян сприймає мобілізацію не як спільну справу, а як щось примусове, небажане».

— Але мобілізація — це не кара, це спосіб виживання держави. І якщо ми хочемо перемогти, то маємо усвідомити: це спільна відповідальність усіх — і тих, хто на фронті, і тих, хто працює в тилу. Можливо, ми, представники ТЦК, десь теж не завжди вміємо правильно це пояснити, подаємо інформацію надто формально або складно. Ми намагаємось пояснювати вимоги законів простими словами, але це не завжди вдається. Особливо коли люди не хочуть чути про свої обов’язки перед країною, у якій вони народилися і виросли, — зазначив Роман Істомін.

Чи справедливо, коли одні воюють, а інші сидять вдома, та чи не пора вже помінятися, — 22-річний полтавець, що воює два роки

Він вважає, що «потрібно системно, на державному рівні, нарешті говорити з людьми відверто».

— Не загравати з виборцями, а нарешті публічно сказати «мобілізація нам потрібна», «без мобілізації країна не виживе», «хто не хоче, щоб їх примусово мобілізували нехай сам долучається до війська» — додав речник.

Три роки захищав українців на фронті, а тепер чує від них прокльони: розповідь військового з Кременчуцького РТЦК

 

Нагадаємо, нещодавно ми розповідали про кременчуківця старшого сержанта Юрія з позивним «Рик», який також з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Він воював на Донеччині, Сумщині та Курщині, а після контузії та визнання непридатним до служби у бойових підрозділах був переведений для проходження військової служби до Кременчуцького районного ТЦК та СП. І тут він почув прокльони та погрози від тих, кого захищав на фронти три роки, ризикуючи власним життям.

У вересні в Полтавському обласному ТЦК пояснили, чим рекрутинг відрізняється від мобілізації — призов на військову службу під час мобілізації, на відміну від контракту, є обов’язковим (примусовим) видом військової служби.

Мобілізація за оголошенням: чи варто чекати повістку, та у чому переваги служби за контрактом

Наприкінці минулого року речник Полтавського обласного ТЦК та СП майор Роман Істомін в інтерв’ю «Телеграфу» відповів на питання чи можна поповнення ЗСУ покласти на рекрутингові центри та наскільки вірогідний варіант розформування ТЦК та СП. Він зазначив, що рекрутинг — це призов на військову службу для мотивованих, які у своїй більшості стали на захист України у перші місяці повномасштабної війни. А примусова мобілізація — це для немотивованих, які або не хочуть виконувати свій конституційний обов’язок по захисту Батьківщини, або вагаються. І, на його думку, будь-яка структура, що проводитиме примусову мобілізацію, зазнаватиме хейту так само, як і ТЦК сьогодні, з боку тих, хто не хоче помічати війни. Роман Істомін також наголосив, що діяльність Центрів рекрутингу має інформаційно-консультаційний характер і займатись мобілізацією вони не можуть.

Чи спроможні Центри рекрутингу замінити ТЦК та чи можливо уникнути хейту, проводячи примусову мобілізацію 

У листопаді Роман Істомін провів брифінг щодо відмінностей між мобілізацією та рекрутингом до ЗСУ. В ході брифінгу, він прокоментував питання щодо того, чи можна з працівників ТЦК створити нові бойові бригади. Він заявив, що саме з працівників ТЦК точно жодної бойової бригади створити неможливо. Пояснюючи це, Роман Істомін акцентував, що в ТЦК є працівники, які у більшості жінки, та військовослужбовці, І саме з «цивільних працівників жодної бригади створити не можливо».

Чи є ТЦК складовою Збройних Сил України та хто там працює, а хто — служить

Він також зауважив, що військовослужбовці, які служать в ТЦК, є обмежено придатними до проходження військової служби, мали поранення чи якісь захворювання, що не дозволяє їм виконувати завдання у складі бойових підрозділів. Вони пройшли ВЛК та були визнані придатними до проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах та інших тилових установах. Тож, створення бойових бригад із таких військовослужбовців також неможливо. Цей коментар Романа Істоміна був представлений частково, з контексту були вирвані окремі речення, його слова перекрутили багато телеграм-каналів, що спотворило сутність поданої ним інформації.

Речник Полтавського ОТЦК пояснив, чому із працівників ТЦК неможливо створити бойові бригади 

Згодом Полтавський обласний ТЦК надав додаткові роз’яснення з питань того, хто працює, а хто служить в ТЦК, та пояснив, що ТЦК є територіальним органом військового управління ЗСУ.

Автор: Віктор Крук
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Коментарі: 2

5 426
13 листопада 2025 17:45

А гастролі дізєльшоу та 95 квартпла з бугаями в умовах війни то нормально? А ост це- Колишній нардеп та прокурор відсудив собі пенсію в 240 тисяч грн та ще 7 млн грн компенсації від ПФУ , - нормально? Як там прокурори інваліди? Де мвндіч? Де резніков? Ось коли всі ці  шахраї будуть сидіти по нарах, а лисий з кварталу в окопі, от тоді народ не буде втомлюватись від війни. Та пам'ятати свої обов'язки, бо нардепи, препиздент з прокурорами та суддями, чомусь не пам'ятають....


26 19
5 426
13 листопада 2025 21:30

Інваліди мінусують😂🤣🤣🤣


12 1

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 6 від 6 лютого 2025)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх