Патрульний Владислав Бондаренко розповів про особливості роботи поліціянта та які виклики запам'ятовуються найбільше

Сьогодні, 27 лютого, батальйон патрульної поліції Кременчука святкує свій «День народження». Рівно 8 років тому патрульна поліція почала працювати у місті. До цієї дати «Телеграф» взяв інтерв’ю в інспектора батальйону патрульної поліції Кременчука, старшого лейтенанта Владислава Бондаренка, який несе службу з першого дня старту патрульної поліції у місті.

Патрульна поліція Кременчука запустила розіграш з нагоди 8-ї річниці батальйону

Владислав на фото зліва

Як пішов працювати патрульним

32-річний Владислав Бондаренко родом зі Світловодська. У 2015 році він закінчував інститут, прочитав оголошення в інтернеті про набір до лав патрульної поліції Кременчука і вирішив спробувати свої сили.

На той момент треба було пройти кілька відбіркових етапів:

тести на логіку;
здача фізичних нормативів (відтискання від підлоги, прес, біг на кілометр та 100 м, підтягування);
військово-лікарська комісія, психологічні тести;
співбесіда.

Після цього 2,5 місяці чоловік проходив навчання в університеті внутрішніх справ у Києві.

— У нас короткий курс був, це був найперший випуск. Тоді менше було дисциплін, які вчили, менше навантаження. Нам базу дали, і ми з цією базою напрацьовували собі знання на лінії, – каже він.

За словами патрульного, на початку у Кременчуці було близько 4 тисяч претендентів, а відбір пройшли 250 людей, тобто 13-15 людей претендувало на одне місце. До речі, пресофіцерка патрульної поліції Кременчука Вікторія Брага повідомила «Телеграфу», що з першого набору наразі залишилося працювати 67 людей.

Тож Владислав Бондаренко 27 лютого 2016 року прийняв присягу, а 28 лютого була перша денна зміна — він патрулював у районі Крюкова.

– У перші дні служби найперше, на що ми звернули увагу — це відсутність номерних знаків у водіїв мопедів та скутерів. Ми пояснювали громадянам, що необхідно зареєструвати транспортні засоби й отримати необхідну категорію на них.

Які виклики запам’яталися найбільше

Влад Бондаренко був один з двох поліціянтів, які у 2023 році врятували від самогубства 27-річного чоловіка, який намагався стрибнути з мосту.

— Громадянин вже сидів за перилами, намагався покінчити життя самогубством. Він сказав, що його покинула жінка, не дає спілкуватися з дитиною. Я поговорив з ним, умовив не вчиняти непоправні дії. Чоловік покинув спробу покінчити з собою, переліз на проїжджу частину, ми викликали йому бригаду швидкої медичної допомоги.

На початку служби Владиславу Бондаренку доводилося виїжджати на місце вбивства. Колишні однокласники щось не поділили, і один вбив іншого.

— Ми приїжджаємо туди, там двоє малесеньких дітей — два хлопчики-близнюки — та дружина загиблого. Уся квартира закривавлена, у дітей істерика, вони у крові. Жахливе видовище було. Ми заспокоювали дружину та дітей, встановлювали якісь мінімальні факти, що у наших силах, хто це зробив. Вбивця втік. Але на момент прибуття слідчо-оперативної групи ми зібрали інформацію, хто це зробив, де він живе, яким чином усе відбулося.

Зізнається, що те вбивство закарбувалося у пам’яті дуже добре, хоча минуло більше ніж 5 років.

– А одного разу ми приїздили на виклик до чоловіка, у якого на фоні вживання алкогольних напоїв почалася біла гарячка. Якийсь пісок у нього з’являвся у руках… Йому ввижалися чорти, демони, інопланетяни, він їх своїм взуттям намагався знищувати. Чоловік підготував газову горілку для того, щоб їх випалювати. А це було у квартирі його товариша, він ледве не спалив квартиру. Ми викликали «швидку» і відправили його до наркологічного диспансеру.

Патрульний говорить, що найчастіше доводиться виїжджати на виклики про адміністративні правопорушення та домашнє насильство.

Залежно від ситуації, правоохоронці надають допомогу постраждалим від домашнього насильства, а також можуть винести термінові заборонні приписи чи затримати кривдника.

Термінові заборонні приписи виносять строком від 1 до 10 діб. Є спеціальна форма оцінки ризиків, яку правоохоронці заповнюють після спілкування з потерпілими. На підставі цього вирішується, який пункт вказати у терміновому заборонному приписі:

якщо ризик високий, є загроза життю та здоров’ю, кривдника примушують покинути квартиру;
якщо є словесні непорозуміння у членів сім’ї, можна обмежитись забороною у спілкуванні.

— Цим заборонним терміновим приписом я можу виставити за двері навіть власника квартири, він повинен повідомити адресу, де буде перебувати, – пояснює правоохоронець.

Але якщо людина ігнорує припис та знову повертається у помешкання, тоді складають адміністративний протокол про порушення вимог термінового заборонного припису. Якщо ж випадки домашнього насильства продовжуються після того, як закінчується строк дії приписів, це означає, що є підстави для заведення кримінальної справи.

Стріляти Владиславу Бондаренку не доводилося. Проте був випадок, що він майже це зробив — коли з напарником виїхали на виклик щодо агресивної собаки у районі лікарні «Кременчуцька», яка покусала людину.

— Майже дійшло до використання вогнепальної зброї, тому що німецька вівчарка нападала на мого колегу. Але мені вдалося відвернути напад за допомогою гумового кийка. Я відволікав собаку на себе, бо там ще було метр-півтора — і він би напав на мого напарника. Я за його життя відповідаю, як і він за моє.

Що подобається у роботі, а що – ні

Патрульний каже, що найбільше йому подобаються ті моменти на роботі, коли може допомагати людям:

— Буває, люди телефонують на лінію 102, подяки надсилають або вживу кажуть: «Дякую за допомогу, ви врятували мені життя/допомогли вирішити якісь питання». Але є контингент громадян, який реагує на нас упереджено. Проте ми все одно виконуємо свою роботу.

На думку героя нашого інтерв’ю, найбільш розповсюджене упередження у людей стосовно поліціянтів це те, що буцімто правоохоронці отримують великі зарплати.

— Громадяни й досі думають, що у нас захмарна заробітна плата. Нам говорять, що ми отримуємо зарплати невідомо за що, що ми нічого не робимо. Люди не розуміють, чим займається поліція. Ми надаємо допомогу, складаємо адміністративні матеріали, оформлюємо ДТП. Спочатку наші громадяни кажуть, що поліція непотрібна, але коли щось трапляється, все одно на лінію 102 дзвонять і повідомляють, яка у них біда і що потрібна допомога.

Наразі зарплата у поліціянтів — від 18 тисяч гривень залежно від посади, стажу роботи та звання. Чергування триває 12 годин. Патрульні працюють два дні — у денну зміну, потім два вихідних, дві нічні зміни — два вихідних.

На наше запитання, чи схожа робота патрульних на ту, яку показують у фільмах та серіалах, відповідає:

— Частково, лише дещо схоже. Як кажуть, «поліцейська романтика», коли ти прибіг, когось скрутив, надав допомогу, але по факту воно виходить інакше. Усе, що у фільмах — це художня вигадка. Робота в поліції — це велика кількість асоціального елементу, громадяни, які зловживають алкоголем, наркотиками. Це від фільмів дуже далеко.

Також ми запитали, що бісить патрульного.

— Можливо, ставлення деяких людей. Бо деякі люди хочуть, щоб поліція дуже багато чого робила, але певні моменти не входять у наші повноваження, — пояснює інспектор.

Він навів приклад, що люди викликають поліцію, коли у них прорвало каналізацію або комусь стало зле, замість того, аби телефонувати до аварійної служби або «швидкої».

Владислав Бондаренко найбільше не любить виїжджати на виклики щодо домашнього насильства:

— Кожна сім’я — це «темний ліс», у якому нам неможливо сходу розібратися. Бувають ситуації, коли не можеш визначити, хто дійсно потерпіла сторона, хто — кривдник. Буває й таке, що не відкривають двері, через двері кажуть, що не викликали поліцію і їм допомога не потрібна, або просто грубіянять.

Правоохоронець розповідає, що є родина кременчужан, які, коли їм стає нудно, викликають поліцію та швидку медичну допомогу. Відносно цих людей регулярно складають постанови за хибні виклики.

– Там штрафи від 850 до 3 400 гривень. Але вочевидь вони їх не платять. У такому випадку штрафи подвоюються, а потім передаються до виконавчої служби; можуть накласти арешт на майно, обмежити право користування транспортними засобами.

На запитання, чи часто люди нападають на патрульних, відповідає:

– Патрульні під час бійок рідко отримують тілесні ушкодження, бо ми «граємо на випередження» — намагаємося заспокоїти або за необхідності затримати людей, щоб не було ескалації конфлікту, та доставляємо у райвідділ, де складаємо адміністративні матеріали.