«У нас війна одна на всіх і горе одне на всіх»: у Кременчуці вручили нагороди рідним загиблих воїнів (уточнено)

Сьогодні, 27 травня, у стінах Кременчуцької райвійськадміністрації рідним полеглих у боях за Україну захисників передали їхні нагороди. 

Солдатів Дмитра Кучерявого та Олександра Чопового, старшого солдата Михайла Вознюка та молодшого сержанта Віталія Філіппова нагородили орденами «За мужність» III ступеня. Солдата Олександра Малолєтка посмертно відзначили «Золотим хрестом».

Вручили нагороди близьким загиблих бійців начальник Кременчуцької райвійськадміністрації Олександр Аленін та начальник Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Олександр Мазніцький.

Солдат Дмитро Кучерявий із позивним «Кіндер» став на захист України ще у 2019 році. Служив механіком, радіотелефоністом радіостанції взводу зв’язку десантно-штурмового батальйону. Загинув 17 грудня 2024 року поблизу села Мартинівка Суджанського району на Курщині. Нагороду полеглого воїна отримувала дружина бійця, Ірина.

Ірина пригадує: у чоловіка була можливість звільнитися зі служби, але він лишався на позиціях до останнього.

Молодший сержант Віталій Філіппов розпочав військовий шлях у 2016 році, служив командиром розвідувального відділення розвідувальної роти. Загинув 31 серпня 2023 року поблизу Роботиного на Запоріжжі. Нагороду полеглого воїна отримували матір та дружина.

Дружина Віталія, Аліна, пригадує свого чоловіка мужнім, сильним, хоробрим та добрим. 

Пригадує теплими словами сина і його мама, Вікторина.

Солдат Олександр Чоповий розпочав службу у лавах Збройних сил України у липні 2023 року. Служив старшим стрільцем аеромобільного відділення аеромобільного батальйону десантно-штурмової бригади. Під час виконання бойового завдання 9 липня 2024 року був поранений поблизу села Білогорівка на Луганщині. На жаль, від отриманих поранень помер 18 серпня 2024 року у військовому госпіталі у Києві. нагороду Олександра отримав його батько.

За словами чоловіка, його син завжди говорив, що має виконати свій обов’язок перед державою. Тож і пішов захищати Батьківщину.

Старший солдат Михайло Вознюк став на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. Служив спочатку водієм у Кременчуцькому РТЦК та СП, а потім перевівся до бойового підрозділу, де служив кулеметником піхотного відділення. Загинув 17 січня 2024 року поблизу села Васюківка на Донеччині. Поховали захисника на Волині, звідки він був родом. Нагороду Михайла отримувала його дружина.

Дружина Михайла говорить: чоловік завжди був з усмішкою на обличчі.

Солдат Олександр Малолєтко розпочав військовий шлях у жовтні 2023 року. Служив зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів взводу безпілотних авіаційних комплексів гірсько-штурмового батальйону. Загинув захисник 7 березня 2025 року внаслідок удару FPV-дрона поблизу села Степове на Запоріжжі. Нагороду загиблого воїна отримували його мати та сестра.

Сестра загиблого пригадує: Олександр не став чекати, доки його призвуть, а сам пішов служити.

По закінченню нагородження Олександр Аленін висловив щирі співчуття рідним загиблих військових та нагадав, що із будь-якими питаннями чи проблемами вони завжди можуть звернутися до Кременчуцької РВА, де їм завжди допоможуть.