Сьогодні, 12 вересня, у Кременчуці попрощалися з молодшим сержантом Віталієм Сергійовичем Філіпповим — «Балу».
Народився військовий у 1996 році у Кременчуці. Тут проживав, навчався та працював у державній службі гідрографії.
Віталія Філіппова призвали на військову службу у 2016 році, він одразу потрапив до зони АТО, де отримав статус учасника бойових дій та дві контузії.
— З початку повномасштабної війни Віталій брав участь і у боях за Бахмут, де теж отримував контузії, — говорить військовослужбовиця Любов Телятник.
31 серпня, бувши військовослужбовцем 118-ї окремої механізованої бригади, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, Віталій Філіппов загинув.
— Коли Віталій загинув, ми зробили все для того, щоб витягнути його. На жаль, там була рана, несумісна з життям, евакуювати його одразу не вийшло, — говорить військовослужбовець з позивним «Май».
Також «Май» розповів, що Віталій був дуже поважною людиною для нього.
— Я знав Віталія ще з 62 батальйону, коли ми воювали на напрямку Бахмута. Потім ми були у різних зводах та ротах. Згодом ми потрапили в одну бригаду — 118-ту. Це дуже поважна для мене людина. Це — воїн, це — герой, це — людина, яка була зі мною на плануваннях. Все планували та робили разом, так і воювали. Ми з ним спілкувалися дуже близько, спали в одних окопах, їли з однієї миски, разом і відпочивали. Він був справжнім Героєм, — говорить військовослужбовець з позивним «Май».
Дуже багато людей прийшло попрощатися з Віталієм Філіпповим, серед них друзі, близькі, рідні, знайомі та побратими.
— Ми народилися в одному пологовому будинку, усе дитинство разом провели, в школу разом ходили та гуляли. Він був мені як старший брат, у нас різниця 4 дні була. Тяжка втрата, для мене особливо. 17 вересня у нього мала бути річниця весілля, мав приїхати. Рідні дуже його чекали. Я дуже його чекав. Він приїхав, але ось так… — говорить товариш загиблого Антон.
Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.
У Віталія Філіппова залишилися дружина, мати, брати та сестри.
