У Кременчуці родинам сімох загиблих захисників України передали їх посмертні нагороди

Сьогодні, 20 червня, у Кременчуцькій районній військовій адміністрації вручили бойові нагороди родинам загиблих захисників України. Полеглі Герої були нагороджені посмертно указами Президента України за сміливість та мужність, проявлені у боях під час захисту українського народу.

Державні нагороди рідним загиблих військовослужбовців передали начальник Кременчуцької районної військової адміністрації Олександр Аленін та т. в. о. начальника Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Тарас Саражин.

Орден «Богдана Хмельницького» III ступеня вручили батьку загиблого капітана Лукашенка Дмитра Валентиновича. Він народився 14 грудня 1990 року. У Кременчуці закінчив загальноосвітню школу № 14, далі освіту здобував у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського, Полтавській національній політехніці імені Юрія Кондратюка, Харківському університеті повітряних військ імені Івана Кожедуба. На захист України став у перші дні повномасштабної війни — у березні 2022 року. Служив на посаді заступника начальника штабу Сумського зонального відділу ВСП. Загинув під час виконання бойового завдання 27 лютого 2025 року під Суджею у Курській області (РФ). У полеглого воїна лишились батьки, дружина та дитина.

«Це обличчя справжнього українського офіцера»: у Кременчуці попрощалися із полеглим на війні капітаном Дмитром Лукашенком

Орден «За мужність» III ступеня передали дружині загиблого солдата Осадчука Олександра Андрійовича. Він народився у 1982 році. На захист України став у липні 2024 року. Служив на посаді стрільця-снайпера аеромобільного відділення десантно-штурмової бригади. Загинув під час виконання бойового завдання 20 вересня 2024 року поблизу села Піщане Куп’янської громади на Харківщині. У полеглого воїна лишились батьки, дружина та дві доньки.

«Сім’янин і щира людина». У Кременчуці попрощались з військовим Олександром Осадчуком

Орден «За мужність» III ступеня передали дружині загиблого солдата Черкаського Сергія Михайловича. Він народився 9 лютого 1976 року в селі Омельник. Навчався в Омельницькій школі, пізніше здобув освіту в Інституті електрозварювання імені Патона. Працював у Кременчуці в ТОВ «Котлогаз». Захищав Україну ще під час проведення АТО. А після початку повномасштабного вторгнення повернувся на військову службу у травні 2022 року. Служив на посаді снайпера в десантно-штурмовій бригаді. Загинув під час виконання бойового завдання 20 січня 2025 року поблизу села Гуєво Суджанського району Курської області (РФ).

Вмів у військовій справі усе та навчав молодих: у Кременчуці попрощалися із полеглим воїном Сергієм «Черкесом» Черкаським

Орден «За мужність» III ступеня передали дружині молодшого сержанта Чечі Юрія Анатолійовича. Він народився у 1982 році. Навчався у ліцеї № 6. Працював на Кременчуцькому сталеливарному заводі. На захист України став у вересні 2024 року. Служив на посаді номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки аеромобільного батальйону. Загинув під час виконання бойового завдання 16 лютого 2025 року поблизу міста Лозова Ізюмського району Харківської області. У полеглого воїна лишились дружина та син.

«На таких людях тримається вся армія і взагалі Україна». У Кременчуці попрощались з воїном Юрієм Чечею 

Орден «За мужність» III ступеня передали матері загиблого солдата Солов’я Євгенія Олександровича. Він народився у 1986 році. Служив на посаді гранатометника десантно-штурмової бригади. Загинув під час виконання бойового завдання 10 грудня 2024 року поблизу села Погребки Суджанського району Курської області (РФ).

«Жив з мрією, з радістю, з добротою в серці». У Кременчуці попрощались з бійцем Євгенієм Солов’єм

Орден «За мужність» III ступеня передали брату молодшого сержанта Вовка Антона Сергійовича. Він народився 4 травня 1988 року. Навчався у загальноосвітній школі № 17., а потім у Києво-Могилянській академії. Працював звуковим редактором на телеканалі СТБ. На захист України став 1 травня 2023 року. Був командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув під час виконання бойового завдання 28 грудня 2024 року поблизу села Погребки Суджанського району Курської області (РФ). У полеглого воїна лишилися батьки, брат та дружина. 

Як розповів журналістам В’ячеслав Вовк, це вже десята посмертна нагорода, яку він отримує за полеглого старшого брата.

«Я десантник Збройних сил України»: у Кременчуці попрощалися із загиблим військовим Антоном «Маестро» Вовком 

Орден «За мужність» III ступеня передали матері загиблого солдата Кузьмича Володимира Володимировича. Він народився у 1996 році. Служив на посаді стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового батальйону. Загинув під час виконання бойового завдання 13 листопада 2024 року поблизу села Новоіванівка Суджанського району Курської області (РФ).

У середу в Омельницькій громаді попрощаються із полеглим бійцем Володимиром Кузьмичем

Олександр Аленін висловив співчуття родинам загиблих Героїв та запевнив, що для них буде завжди всебічна підтримка та допомога. 

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює співчуття рідним та близьким загиблих захисників України.

Вічна Слава Героям!

Нагадаємо, 18 червня у Кременчуцькій РВА рідним загиблих захисників передали нагороди полеглих Героїв. 

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.