«Вони віддали найдорожче за нашу свободу — життя»: у Кременчуці посмертні нагороди захисників передали рідним

Сьогодні, 16 червня, у стінах Кременчуцької райвійськадміністрації рідним полеглих у боях за Україну захисників передали їхні нагороди. 

Солдата Олександра Бібіка, молодших сержантів Едуарда Волювача та Олександра Шередекіна, старшого сержанта Олександра Задкова та лейтенанта Ігоря Калугіна посмертно удостоїли орденами «За мужність» III ступеня.

Вручили нагороди близьким загиблих бійців начальник Кременчуцької райвійськадміністрації Олександр Аленін та т. в. о. начальника Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Тарас Саражин.

Молодший лейтенант, а посмертно — лейтенант Ігор Калугін служив у Збройних силах України за контрактом на посаді помічника начальника штабу, начальником зв’язку одного з підрозділів ЗСУ. Загинув 23 січня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі села Табаївка Купʼянського району Харківської області.

Посмертну нагороду батька отримував його син, Костянтин. За його словами, Ігор Калугін став на захист України ще у 2014 році за часів АТО.

Молодший сержант Олександр Шередекін став на захист України у перші місяці повномасштабного вторгення — він пришов до Бахмутського РТЦК, адже був звідти родом, і почав боронити рідний край. На початку великої війни рідні Олександра переїхали до Кременчука. Служив на посаді командира стрілецького відділення стрілецької роти. 8 липня 2024 року поблизу села Олександропіль Покровського району на Донеччині загинув. Нагороду полеглого захисника отримувала його мати.

Солдат Олександр Бібік став на захист України у червні 2022 року. Разом із родиною на початку війни переїхав до Кременчука із Соледара на Донеччині — там працював шахтарем. А з початком повномасштабної війни пішов служити разом із молодшим братом. Був стрільцем-санітаром механізованого відділення. Загинув 17 квітня 2024 року біля села Сергіївка Сватівського району Луганської області. Нагороду полеглого воїна отримувала його мати.

Старший сержант Олександр Задков був родом із села Садки Кам’янопотоківської громади. До лав Збройних сил України приєднався у листопаді 2022 року. Служив на посаді майстра майстерні ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону. Загинув 16 січня 2024 року внаслідок штурмових дій противника поблизу Авдіївки на Донеччині. Прощалися із захисником у рідних Садках, а поховали на Деївському кладовищі. Нагороду бійця отримував його батько.

Молодший сержант Едуард Волювач розпочав службу за контрактом ще у 2021 році. Служив на посаді бойового медика одного із підрозділів Збройних сил України. 27 грудня 2024 року загинув поблизу міста Торецьк на Донеччині внаслідок бойових дій та під час виконання бойового завдання. Нагороду полеглого бійця отримувала його мати.