У Кременчуці діє громадська організація «Голос тиші», яку заснувала кременчужанка Олена Крюкова. Ця жінка особисто пережила біль невідомості та перетворила його на допомогу іншим. Організація об’єднує родини полонених і зниклих безвісти воїнів, надаючи їм підтримку та поради.
— Ініціатива з’явилася не з голови, а з болю, який я пройшла сама, — каже Олена. — Я знаю, як це — коли невідомість роз’їдає зсередини. Тому створила «Голос тиші», щоб допомогти тим, хто зараз шукає своїх рідних.
Спочатку пані Олена допомагала жінкам неофіційно: розповідала, куди звертатися, як правильно заповнювати електронні кабінети, як комунікувати з Координаційним штабом чи ТЦК. Вона все це знала, бо пройшла цей шлях.
З серпня цього року організацію офіційно зареєстровано. Тепер вона має свій кабінет у Центрі «Турбота», де пані Олена приймає людей щовівторка і щочетверга.
На жаль, черга на прийом — звичайна річ.
— Першого дня я була в шоці від того, скільки людей чекали під дверима. І ти розумієш, що всі вони прийшли з болем, бачиш розпач в їх очах, розумієш, ти їм потрібна, — згадує вона.
Жінка не лише допомагає з документами чи пошуком інформації. Найчастіше її місія — підтримати емоційно.
— Мені телефонують, приходять просто поговорити. І коли бачу, як мама, яка ще місяць тому весь час плакала, тепер трохи ожила, підфарбувала губи, купила собі новий костюм, — розумію, що витягла людину з психологічної прірви. І це дуже важлива складова моєї діяльності.
Крім Олени, в організації працюють волонтери — зокрема, жінки з-за кордону моніторять російські ресурси, шукаючи фото полонених. Є психологи, юристи, але голова організації мріє про більш системну роботу, постійних фахівців та ресурсну підтримку.
— Але для цього потрібні фінанси, грантова підтримка, сама я не впораюсь, — визнає вона, й підкреслює важливість справи, якою займається.
Каже, попри те, що рідним зниклих безвісти в ТЦК розповідають весь алгоритм дій, дають брошурки з інформацією, вони забувають, які кроки треба робити.
— Людина у стані стресу не здатна навіть логічно мислити. Вона не розуміє, що робити, не може згадати навіть про елементарне. Тому ми просто сідаємо поруч і проходимо крок за кроком. Людині дуже важливо не тільки отримати інформацію, але й відчути підтримку, зрозуміти, що вона не сама.
Серед історій, що гріють серце, — випадок, коли мати військового, що зник у травні, дізналася через допомогу «Голосу тиші», що її син живий і перебуває в полоні.
— Коли мати побачила статус «у полоні»», то спочатку розгубилася, а потім просто сказала: «Він живий!» І це було маленьке свято для всіх нас, — каже Олена.
Головний приклад, який надихнув її саму на дії, історія жінки з Полтави, яка 11 років шукає сина і вірить в те, що він живий.
— Ця жінка об’єднала навколо себе тих, хто потребує підтримки, підказки, допомоги — і вона надає її щодня. Саме це заряджає її, дає сили жити далі. Вона створила громадську організацію. Коли я дізналася про це, вирішила створити таку ж організацію у Кременчуці, щоб рідні мали можливість отримувати підтримку, якої дуже потребують.
«Голос тиші» — це про надію, віру та людяність. Олена Крюкова завжди каже тим, хто звертається:
«Посилайте лише добрі думки, молитви. Бо навіть на відстані вони відчувають, що ми віримо і чекаємо».
ГО «Голос тиші» розташована в центрі «Турбота» за адресою: м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, буд. 17.
Прийом: вівторок, четвер з 9.00 о 16.00
Зателефонувати можна за номером 0973739603.
ПО ТЕМІ:
У центрі Кременчука відкрили офіс міського осередку ГО «Захист держави»: тут завжди раді ветеранам
Будівництво ветеранського простору у Кременчуці коштуватиме понад 100 млн грн: значну частину покриє держбюджет
Психологічна допомога для ветеранів — як отримати
У Кременчуці відкрили комунальну установу «Турбота»: тут надають понад 20 соцпослуг
