«Хрещені батьки»: хто і навіщо сплів «павутину» фірм на Полтавщині

Opendatabot висвітлив дивовижний феномен «масових засновників» — людей, які відкрили тисячі компаній за останні 4-5 років.

Компанії, що сходять з конвеєрів таких «фабрик», часто йдуть на перепродаж: їх «всиновлює» новий власник, та реєструє у новому місті. А далі деякі з цих фірм дивним чином спливають у скандальних закупівлях або стають зірками кримінальних проваджень. Інші ведуть тихе, кришталево чисте життя, без жодних «слідів» у публічному просторі.

Скільки компаній, що мають «батьків» з масових засновників, працюють у нас та як вони поводяться? Ми дослідили діяльність «фабричних» компаній, що зараз працюють в Кременчуці та на Полтавщині.

За даними Opendatabot, у списках ТОП-всеукраїнських масових засновників — 14 підприємців та 7 «батьківських» компаній (вони також засновують інші фірми). На Полтавщині ми нарахували щонайменше 150 компаній, які вийшли з «конвеєрів». І принаймні 40 з них — у Кременчуці. 

Це — компанії, які масово створюють інші компанії в Україні.

Найцікавіше — це не просто розрізнені гравці. Наше дослідження показує, що часто це цілі пули з тісно переплетеною мережею. І понад 20% з них успішно освоює бюджетні кошти або фігурує у кримінальних справах.

Квантовий необанк у кабінеті № 25: як «мільярдер» з Києва будує космічну імперію у Кременчуці

Аналізуючи компанії від масових засновників, які зареєстровані в Кременчуці, ми раптово натрапили на українського Ілона Маска. Щоправда, дуже скромного. Він не дає інтерв’ю, а його металургійні комбінати та космодроми чудово вміщуються в офісних центрах.

Ільницький Віталій Павлович, чиє обличчя ви не знайдете на обкладинках журналів, створив понад 3000 компаній в Україні — саме стільки ми побачили у системі Youcontrol. У 2025 році, за даними OpenDataBot, він зареєстрував найбільше компаній в Україні — він є засновником 886 підприємств лише за цей рік. Усі вони мають статутний капітал від 1 до 9,8 мільярдів гривень.

Дані Youcontrol

У Кременчуці ми наразі нарахували 17 компаній цієї так званої групи. Майже усі створені протягом 3-4 місяців. І разом вони явили справжнє кременчуцьке економічне диво: у всіх настільки гігантські статутні капітали, що ми нарахували космічну суму у 32,5 мільярди гривень, сконцентровану у кількох скромних офісах.

Наприклад, звичайний приватний будинок на вулиці Троїцькій, 22. Тут розмістилась когорта компаній, які разом у своєму статуті мають 12 мільярдів гривень! У кабінеті № 33, — «БРИТАНСЬКИЙ ПДХ «ПЛАТИНУМ СМАРТ ГРУП» зі статутним капіталом у 2,5 мільярди.

А в офісі № 25 у приміщенні готелю «Дніпровські зорі» на вул. Халаменюка скромно причаївся ТОВ «КВАНТОВИЙ НЕОБАНК «ОРІОН КЕПІТАЛ» зі статутним капіталом у 7 мільярдів гривень. Сім. Мільярдів. Йому два місяці від народження. Для порівняння – бюджет Кременчука за 2025 рік — трохи менше 4 млрд грн. Відчуваєте розмах думки?

Найцікавіше, що бізнес-імперія на скромні 32,5 мільярдів гривень (це як бюджет 8 «Кременчуків») була створена за кілька місяців, з квітня по серпень 2025 року. Кожна компанія має по 100-200 видів діяльності — від продажу помад до будівництва космічних апаратів.

Вулиця Троїцька, 22, приватни будинок. А судячи з видів діяльності компаній, тут виготовляють космічні кораблі

Вулиця Троїцька 89а: А десь тут причаїлись експериментальні розробки у сфері біотехнологій. Зараз у бізнес-центрі ведуться ремонтні роботи — потрапити всередину та знайти компанію ми не змогли — було зачинено.

Отже, за якихось 90 днів у місті виникла інфраструктура з мільярдними капіталами, яка здатна (принаймні, на папері) будувати ракети та плавити чугун.

Усі ці промислові гіганти, вочевидь, працюють за нанотехнологіями, бо вміщуються у кількох офісних кімнатах. Ми спробували знайти вакансії у цих компаніях, але не знайшли жодної, хоча розмах передбачає велику кількість персоналу. Ми «пішли» на сайти цих компаній, які власник зазначив у ЄДР. Не працює жоден.

Відзначено, що відміна особливість групи компаній Ільницького — величезні статутні капітали, нереальна кількість видів діяльності та повна інформаційна тиша. 

Звісно, ми не могли пройти повз таке економічне диво і не поставити кілька запитань його творцю. Ми зв’язались із паном Ільницьким, щоб уточнити кілька дрібних деталей:

• Чи не закралася у статутні капітали його компаній прикра помилка? Можливо, під час реєстрації випадково додалося кілька зайвих нулів?
• Чи планують новостворені велетні-компанії масовий набір персоналу у Кременчуці? І чи будемо ми розвивати космічну галузь?

На момент публікації відповіді ми ще не отримали. Але ми віримо у кременчуцьке економічне диво. І з нетерпінням чекаємо на запуск першого космічного корабля з офісу на вулиці Троїцькій.

Цікаво, що задекларований та реальний статутний капітал — це різні речі. При реєстрації компанія може задекларувати будь-яку цифру. Ще до 2011 року потрібно було одразу надавати докази про наявність цих грошей. Наразі ця норма виключена. Ви можете заявити хоч трильйон гривень. 

Проте ці «заявлені» гроші потрібно внести протягом 6 місяців з дня реєстрації (якщо інше не зазначено в статуті). А у випадку з нашими «компаніями-мільярдерами» у статутах відводиться цілий рік для внесення капіталу. Тобто, мільярдні капітали можуть цілий рік «існувати на папері».

Що, як не внести гроші протягом цього строку? Формально, закон передбачає відповідальність: збори учасників можуть виключити боржника, зменшити статутний капітал або навіть ліквідувати компанію. Але коли засновник і директор — це одна й та сама номінальна особа, хто ж сам себе покарає? Таким чином, величезний статутний капітал перетворюється на цифри на паперах…

Як зазначають фахівці з Youcontrol, деякі підприємці навмисно реєструють «бажаний» розмір статутного капіталу, який не відповідає реальному стану речей — щоб підвищити цікавість з боку інвесторів. 

Архітектори бізнес-мереж: 2000+ компаній з одного «поля»

Третій номер у всеукраїнському рейтингу масових засновників — київський юрист Віталій Третяк (436 компаній). Він «народив» 19 фірм, що зараз мають полтавську та кременчуцьку реєстрацію. Деякі з них вже стали місцевими зірками. Дві кременчуцькі компанії — «Самей Актив», яка орендувала приміщення колишньої поліклініки з видом на Дніпро, та «Гофекс Оптіма», заради якої влада, схоже, готова дозволити знесення історичної будівлі та переписати планування забудови, — вийшли саме з-під його пера.

Але пан Третяк — не просто «батько» окремих фірм. Він також засновник інших компаній-фабрик, що самі масово «штампують» інші фірми:

• ТОВ «АЛЬТОН ОБДЖЕКТ» (№ 2 у рейтингу компаній-засновників, 332 фірми).
• ТОВ «АКВІТЕС» (№ 4 у рейтингу, 290 фірм).
• ТОВ «МАТВІЛ ЕКТІВ» (№ 5 у рейтингу, 267 фірм).

Наприклад, «Гофекс Оптіма» також має в «батьках» ТОВ «АЛЬТОН ОБДЖЕКТ». 

Компанія-фабрика «АКВІТЕС» раптово вивела нас на ще одного массового засновника, який займає почесну другу сходинку рейтингу засновників — Секо Сергій Олександрович з Ірпеня. Пан Секо був попереднім власником полтавських компаній ТОВ «ДОКЛЕНД РЕТЕЙЛ» та ТОВ «ВІЖН ПОІНТ», які тепер пов’язані з «фабрикою» «АКВІТЕС», створеною Третяком. 

Приклад взаємозв’язків між компаніями масових реєстраторів № 2 та № 3.

Дані Youcontrol

Справжній сюрприз чекав нас далі, коли ми уважніше подивилися сайт компанії «Ключ до бізнесу» (засновник — пан Третяк). Ми вже писали, що це — справжній супермаркет готових компаній, де можна підібрати фірму на будь-який смак та гаманець: є компанії по 2 тис. грн, а є й за $4 тис. Зазвичай це фірми з мінімальним статутним капіталом у 500 грн (але є різні), і, схоже, чекають на нових власників та нові юридичні адреси.

На сайті ми роздивились співробітників компанії. Серед них зустріли корпоративного юриста Сергія. На диво, його фото ідентичне користувачу, що назває себе Сергієм Секо у соцмережах та постить фото на лонгборді з Ірпеню. Судячи з цього профілю «номер два» — творча особистість, автор музики та слів до синглів, операційний директор юридичної компанії. 

Отже, якщо скласти до купи компанії усіх згаданих «ланцюжків», отримаємо понад 2 тисячі фірм та майданчик з продажу. Частина фірм вже працює на Полтавщині і, зокрема, в Кременчуці.

Ми надіслали запитання панам Третяку та Секо: чи знайомі вони між собою та навіщо створювати таку величезну кількість компаній? Ми обов’язково опублікуємо відповідь, щойно її отримаємо.

Але світ «масових засновників», вочевидь, доволі тісний. У Полтаві ми натрапили на ще один дивовижний збіг. Виявилося, що декілька компаній нашого лідера рейтингу, пана Ільницького, знайшли собі прихисток за тією ж адресою, що й колишня компанія масового засновника № 2, пана Секо, полтавська ТОВ «Грандбуд+».

Компанії обох засновників розташувалися у бізнес-центрі на вул.Котляревського, будинок 22Б. Звісно, це може бути просто збіг. 

Можливо, топзасновники просто полюбляють краєвид з вікон одного й того ж бізнес-центру. Або ж це просто популярна адреса для «прописки» компаній, така собі юридична комуналка. 

«Підставні директори» — по 4000 грн 

Нам трапився цікавий документ — вирок суду, в якому йшлося про створення мережі фіктивних підприємств. Серед 14 компаній-фігурантів половина виявилася з полтавською пропискою. І зірки так склались, що всі 7 полтавських компаній мали у своїй історії двох «масових засновників».

Згідно з вироком, схема діяла «у період з серпня по листопад 2020 року». І саме у цей період всі сім полтавських компаній-фігурантів змінили своїх власників — два масові засновники вийшли з компаній:

• Ярослава Білозуб — (топ-засновниця № 5): раніше володіла ТОВ «АГРОСТЄП ІНВЕСТ» та ТОВ «МОНОЛІТ ЕНЕРГОБУД», ТОВ «ПРОФТРЕЙД ГРУП.
• Михайло Вірозуб (масовий засновник № 7): раніше володів компаніями ТОВ «АСТАР КОМПАНІ», ТОВ «ЛІДЕР ТОРГГРУП», ТОВ «ЄКОГРІН ПЛЮС», ТОВ «БІОТЕХ КОМПАНІ».

Варто наголосити: ані Вірозуб, ані Білозуб не є фігурантами цієї кримінальної справи. Суд не досліджував роль масових засновників та дивний збіг, як незалежні компанії опинилися в одному провадженні. Суд фокусувався на виконавцеві, який шукав підставних осіб, та самих номінальних директорах. 

Головний фігурант схеми працював як справжній HR-менеджер. За кожного «працевлаштованого» директора він отримував свою комісію — 1000 гривень, йдеться у вироку суду. Згідно з документом, схема щодо «підставних директорів» мала такий вигляд:

• Крок 1: Пошук «талантів». Кандидатів шукали серед людей у скрутному матеріальному становищі. 
• Крок 2: Умови праці були неймовірно простими. Все, що треба було зробити — надати копії паспорта та ідентифікаційного коду, а потім одного разу відвідати нотаріуса для підписання документів. За це обіцяли швидку винагороду у розмірі 4000 гривень. Тобто, «номінальний директор» обходився за ціною дешевого смартфону.
• Крок 3: «Новоспеченим» директорам не потрібно було вести жодної реальної господарської діяльності — все роблять за них. А тим часом компанії були втягнуті у схеми з переведенням безготівкових коштів у готівку та ухиленням від сплати податків.

До речі, у червні 2024 року громадська організація «НОН-СТОП» звернулася до НАБУ із заявою про діяльність масштабного «конвертаційного центру», до якого, зокрема, вони віднесли одну з перелічених вище компаній. Про це йдеться у рішенні суду. Активісти вказали на групу осіб та компаній, які, на їхню думку, займалися формуванням фіктивного ПДВ, а загальний обіг схеми оцінили у понад 28 мільярдів гривень.

НАБУ відмовилося вносити відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Активісти оскаржили це у Вищому антикорупційному суді. І слідчий суддя ВАКС, вивчивши доводи, підтвердив правомірність відмови. Причина, зазначена в ухвалі (справа № 991/7029/24): заява активістів була визнана «занадто абстрактною та неконкретною».

Розслідування «Слідство.Інфо» щодо можливого розкрадання гуманітарної допомоги також виявило цікаву історію з керівником «викупленої» компанії. У ньому фігурує полтавська комманія ТОВ «Релакс Інвест» (перший засновник — № 7, Михайло Вірозуб). Компанія через громадську організацію отримала 930 млн грн, виділених Мінсоцполітики на гуманітарку. «Слідство.Інфо» поспілкувалося з її очільницею — Оленою Стучек. Як зазначає видання, виявилося, що жінка навіть не знала про свій дійсний статус керівниці. 

ТОВ «ТАЙКУН АП»: «батько» компанії, що виграла скандальні тендери на Ревівці

Номер один серед масових засновників-компаній — ТОВ «ТАЙКУН АП». Схоже, це ще один «супермаркет компаній». Адже ТОВ «ТАЙКУН АП», за даними Youcontrol, входить до «орбіти» компаній пана Голубєва. Його інша фірма, «Факторія», займається продажем компаній «під ключ». Придбати готову компанію можна буквально в кілька кліків, немов замовити піцу.

Дані Youcontrol

ТОВ «ТАЙКУН АП» у багатьох матеріалах журналістських розслідувань фігурує як компанія-«інкубатор», що створює сотні інших юридичних осіб. Ці новостворені фірми, часто без досвіду та з мінімальним статутним капіталом, згодом змінюють власників і починають вигравати багатомільйонні державні тендери, переважно на будівельні та ремонтні роботи.

У Кременчуці у компанії також є свій «переможець» з цієї мережі. Це вже відома у Кременчуці компанія «Естеттехголог», очільником якої є «барин народу», депутат міськради Денис Терещенко. Компанія дуже гучно реконструює туалети, будує сонячну електростанцію та укриття на Ревівці. А також стала фігурантом кримінальних справ. 

«Вікно у Європу» для полтавських компаній

Дві полтавські компанії привели нас до думки щодо плідного знаймства ще двох масових засновників — Владислава Бродового (№ 6 у списку) та Сергія Яренка (№ 11).

Разом вони заснували ТОВ «РЕПЕІР МАСТЕР». Компанія вже за перші півроку свого життя встигла стати фігурантом кримінального провадження (справа № 755/9970/18) щодо діяльності «конвертаційного центру», де слідчі арештовували її активи.

А далі вона «отримала» нового власника з ЄС. Її, разом з іншою фірмою Яренка — ТОВ «ВІТОПРОМ УКРАЇНА», було синхронно продано громадянину Франції БОД ЖАН-СЕБАСТЬЄН ЖЕРАР ГІ — справжньому «колекціонеру» українських ТОВ, на якому вже понад 100 таких активів. 

Навіщо купують компанії: можливі схеми та ризики

Чи законна практика масової реєстрації компаній? Хто і навіщо може їх скуповувати і навіщо це робити, якщо можна просто створити свою компанію з чистого аркуша? Про це ми запитали в Олексія Бойка, юриста громадської організації «Центр протидії корупції». 

— Чи існує в законодавстві покарання за сам факт масової реєстрації фірм, які потенційно можуть бути використані у схемах?

— На щастя, ми живемо у світі, де карають за вчинені злочини, а не як у фільмі «особлива думка»: якісь провидці побачили, що хтось у майбутньому щось вчинить і тому його заарештовують. Є, звичайно, у нашому законодавстві поняття «замах на злочин», який передбачає покарання. Але — от суто окремий факт реєстрації юридичної особи є недостатнім, щоб говорити навіть про замах на певний злочин. Це вже, якщо слідство доведе, що ця конкретна компанія створювалася із метою якоїсь конкретної протиправної діяльності — тоді тільки певні особи, причетні до цієї компанії, можуть понести певну відповідальність.

— У чому полягає основна мета та механіка цієї схеми? Навіщо реальним бенефіціарам не реєструвати компанію одразу на себе, а використовувати складний ланцюжок: «масовий реєстратор» → перереєстрація на іншу особу?

— Взагалі, наразі діє вимога зазначати кінцевого бенефіціарного власника будь-якої юридичної особи (тобто, навіть якщо є ланцюжок із 20 чи 50 компаній, які володіють одна одною — все одно, є кінцева компанія, власником якої є фізична особа, або декілька осіб) і тому сильно приховати бенефіціара, насправді, не вийде. Це тільки якщо не виконати вимогу закону і не вказати його, але тоді на кожному етапі роботи такої компанії будуть виникати питання до неї, в першу чергу — у банків, при відкритті рахунків, проведенні валютних операцій, тощо.

— Які ключові системні ризики для держави (бюджетні, корупційні, безпекові) створює існування таких схем?

— Навіть про найпопулярніші схеми можна тиждень говорити і все одно всі не описати. Там, де використовують компанії-метелики для збільшення своїх видатків — це, як правило, використовують або для маніпуляцій із ПДВ, або для виведення готівки для оплати праці «в конвертах» чи на інші потреби. Там, де на подібні компанії реєструється майно — це може використовуватися для обману контрагентів, або для ухилення від виконання своїх зобовʼязань перед контрагентами.

— Наскільки, за вашими спостереженнями, поширеною є схема створення «паперових компаній для подальшого використання у закупівлях? Чи можна говорити про системне явище? Чи стикалися ви з подібними компаніями у таких чутливих сферах, як закупівлі Міністерства оборони?

— Взагалі, на тендерах досить часто приймають участь компанії без реальної мети перемогти. Це називається «спотворення результатів торгів». Антимонопольний комітет — це той орган, на який покладено обовʼязки це контролювати. На його сайті є навіть перелік компаній, притягнутих до відповідальності за такі порушення. За законом, такі компанії протягом трьох років не мають права брати участь у тендерах. Але тут є декілька «але»: по-перше, потрібно, щоб інший субʼєкт господарювання заявив про факт порушення на тендері, написав скаргу і оплатив її розгляд. Але частіше немає зацікавлених осіб, чиї права такий тендер би порушував (тобто — інших учасників). Тобто, як у випадку з моніторингом публічних закупівель ДАСУ, немає прямої законодавчої норми, яка б зобовʼязувала АМКУ проводити такі перевірки за зверненням громадян чи повідомленнями у ЗМІ. По-друге — часто рішення АМКУ оскаржуються до суду і в судах скасовуються (інколи — через недостатність документів, зібраних АМКУ, інколи — через формальний підхід судів і т. п.)

— Яких саме змін у законодавстві чи нормативних актах бракує для ефективної боротьби з цим явищем?

— Перш за все — належна робота правоохоронців. От простий приклад: право керувати автомобілем. Якщо хтось, нечесний — купив права за хабар, не навчився водити в автошколі і спричинив ДТП — це ж не означає, що треба взагалі всіх позбавити права керування автомобілями і нехай тільки автобуси їздять зі штучним інтелектом, авторизованим державою? Абсолютно ні. Це лише означає, що якийсь конкретний чиновник, зловжив своїм службовим становищем, використав його для особистого збагачення та, не перевіривши у передбаченому законом порядку вміння і навички водія, за грошову винагороду для себе просто продав йому права. Автошкола (також — якась абсолютно конкретна) теж пішла  найлегшим шляхох особистого збагачення і просто за гроші видала документ про те, що ця особа пройшла навчання і вміє керувати. Так і у випадку з реєстрацією компаній — не можна припиняти спрощені процедури реєстрації та внесення змін, тому що це полегшує ведення бізнесу. А треба боротися саме із тими, хто такі спрощення і поліпшення використовує для вчинення конкретних, корисливих злочинів.

Отже, на Полтавщині і в Кременчуці є компанії, що були створені справжніми «фабриками» з їхнього продажу та мережевими операторами. Це ціла індустрія, що перетворила створення компаній на конвеєр, а їхній продаж — на e-commerce.

Знайти реальних «господарів» викуплених компаній у цьому лабіринті з номіналів та прокладок — завдання із зірочкою. Адже за фасадом такої фірми, купленої в кілька кліків, може стояти номінальний директор, чия лояльність коштувала 4000 гривень — як старий смартфон.

Яка мета може стояти за купівлею компанії в таких «супермаркетах» та як далі вони себе проявляють на Полтавщині? Спойлер  — у наступній серії ми розкажемо про скандальні тендери, кримінальні провадження в закупівлях для військових та сотні тисяч гривень, що мали б піти на гуманітарну допомогу…

Це журналістське розслідування було проведене й опубліковане в рамках проєкту Інституту розвитку регіональної преси «Екстрена підтримка розслідувальної журналістики в України», що впроваджується за підтримки International Media Support (IMS).