У загиблого лишились діти і сестра
8 січня у Кременчуці попрощались з 46-річним військовослужбовцем Олександром Бубликом.
Чоловік родом з села Рокитне Кременчуцького району, розповідає офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков.
— Закінчив ПТУ № 7, працював на нафтопереробному заводі. Чоловіка призвали по мобілізації у 2025 році, був солдатом-сапером відділення безпілотних систем мінування. Загинув 29 грудня під час оборони України у Сумській області, — розповідає військовий.
Рідна тітка загиблого Ніна каже, що Олександр у юності служив у армії, вже на війну пішов влітку минулого року.
— Він був дуже доброю людиною. Такий в нього характер м’який, був він як людина дуже хороша. Ну і фахівець, його в армії, навіть, коли він служив, хотіли залишити в Криму. Але в нього така трагедія сталась з батьком , — розповідає жінка.
Ніна каже, що під час служби у зоні бойових дій Олександр підтримував зв’язок з рідними.
— Він зв’язувався з сестричкою. В нього самою близькою людиною була його сестричка Таня. Да, він зв’язувався. Він іще там був на навчанні, то сказав, що заїде додому. Ну, що з цим не получилося, і з частини сказали, щоб їхали туди на місто. Зустріч не вийшла. Ну, а так, він зв’язувався постійно з нею, — каже Ніна.
Знайома Олександра Наталя навчалась з ним в одній школі:
— Він на рік менше за мене, але я пам’ятаю, от він таке мав світле обличчя, таке повненьке, світленьке, і він такий, от завжди був усміхненим. Ну це людина, таке сонце, чесно, дуже шкода. Мені мама сказала, що Саша загинув. Я чесно була в шоці. Дуже шкода. В голові не вкладається.
У загиблого лишились діти і сестра. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали військового на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.