«Традиційна медицина допомогла не померти, нетрадиційна — відновитися»: ветеран Олександр Дон про лікування у кінезіолога

Сьогодні, 16:03 Переглядів: 256

 Кінезіолог — фахівець, який вивчає рух тіла і допомагає відновити його функції, працюючи зі м'язовим тонусом, психосоматичними блоками та порушеннями опорно-рухового апарату

Олександру Дону з села Рокитно-Донівка 57 років. Два роки тому він працював слюсарем-сантехніком в оздоровчому комплексі «Івушка», аж доки у липні 2023 року не отримав повістку по мобілізації.

 

З сантехніка — у стрільці

Після проходження базової загальновійськової підготовки, потрапив на авдіївський напрямок.

— Я потрапив у 110-ту бригаду, перший батальйон стрільцем, помічником гранатометника. Це був жовтень 2023 року, якраз були гарячі події на авдіївському напрямку.

Олександр згадує, як 17 жовтня заступили на позицію «Царська охота». Саме там, під час чергової атаки, чоловік отримав важке поранення.

— Це було 25 жовтня десь о 10-й ранку під час виходу з позиції. Мені не вистачило всього декілька метрів. Я почув вихід, а свисту не було. Думка в голові проскочила — десь поруч впаде. Так і трапилося. В двох метрах від мене розірвалася міна.

 Удар прийшовся на ліву сторону. Уламки потрапили під бронежилет, в ногу. З голови зірвало каску.

— Мене відкинуло на чотири метри. Поруч був побратим, який мене підтримував й фактично врятував життя. Поки інші хлопці відстрілювалися, він надав першу допомогу.

Важка евакуація

Бій продовжувався, тому евакуаційна машина ніяк не могла доїхати до пораненого. Майже десять годин він чекав на допомогу.

— В той був туман, дощ пішов, тож дрони майже не літали. Побратими під покровом тьми винесли мене на ношах до стабілізаційного пункту, а це майже три кілометри.

Олександр вже був у вкрай важкому стані. Він втратив багато крові. Медичний санінструктор, на ім’я Михайло слідкував за його станом та постійно попускав турнікет, накладений на нозі.

— Якби він не попускав турнікет, я був би вже без ноги. Завдяки знанням цього хлопця в мене обидві ноги на місці.

Каже, знеболювальні не кололи — довелося терпіти біль, але найважче чекало попереду.

— Коли приїхала евакуаційна машина, мене одразу попередили, що їхатиме без світла по бездоріжжю, тож доведеться потерпіти. Ті 15 кілометрів були найскладнішими в моєму житті. Пам’ятаю як моє тіло підстрибувало на кожній ямі, й по ньому розтікалася хвиля такого потужного болю, який я просто не міг терпіти. Я просив побратимів, щоб дали мені зброю, бо сили організму закінчувалися.

Олександра доставили в стабілізаційний пункт, де привели до тями, витягли видимі уламки. Згадує, насипали повну долонь «на пам’ять», але більша частина так і залишилася у тілі.

Вже перебуваючи у лікарні, чоловік дізнався про те, що позицію здали.

— Окупанти зайшли з тилу, через що багато наших бійців загинуло, багато потрапило в полон. Але наші хлопці до кінця стояли. Противник навіть подумати не міг, що такі важкі атаки відбиває всього десяток людей. Вони були впевнені, що воюють з цілим батальйоном. Оборону тримали майже три тижні.

На шляху відновлення

Довгий час лікарі боролися за життя Олександра. Спочатку в Мирнограді, потім в Дніпрі в інституті ім. Мечникова, у Вінниці в інституті Пирогова.

— Уламок, що потрапив під бронежилет, попав в пахову частину і пошкодив кишку. Лікарі видалили понад метр кишок, вивели стому. Ногу теж врятували, хоча надія була слабка. Через те що в рану потрапило сміття, кістка почала гноїтися. Діло йшло до ампутації. Але лікарі врятували ногу.

 Весь цей час поруч з Олександром була донька Ксенія.

— Коли я приїхала у лікарню, навіть не впізнала батька. Його наче катували, худий, виснажений. Він на мене глянув і навіть слова не сказав, але впізнав.

Донька залишила роботу, звичне життя, і цілком посвятила собі батькові. Вона доглядала, їздила по лікарнях, оформлювала документи, просила про допомогу.

— Ми з мамою часто плакали, але не при татові. При ньому треба було бути сильною, — згадує Ксенія.

 Каже, що на початку батько не міг рухатися, сідати, навіть їв лежачі, а зараз може сам ходити. Допомогла нетрадиційна медицина.

Кінезіо — це рух

Окрім традиційної медицини, родина звернулася до кінезіолога Едуарда Липового. Саме він допоміг Олександру повернути частину функцій.

— Ситуація дійсно непроста і пацієнт непростий. Мінно-вибухова травма, уражено коліно, сильна контузія, видалена частина кишківника. Людина не могла нормально їсти, спати, рухатися, — розповідає кізіотерапевт.

 Він почав працювали з Олександром, й перше, спрямував свої сили на розвантаження й вирівнювання емоційного стану чоловіка. Застосовуючи крайнє-сакральну терапію, лікар працював із черепом та хребтом.

— Потім покроково рухалися й розбирали його організм. Пропрацювали шов черевної порожнини — він почав нормально харчуватися. Дійшли до ноги — відмовився від двох милиць, зараз по квартирі може самостійно рухатися. Попереду ще багато роботи, але є гарний результат.

Сам поранений військовий дуже вдячний лікарю. Каже, традиційна медицина допомогла не померти, нетрадиційна допомагає відновитися.

— В пана Едуарда лікувалася моя донька — я прийшов за її рекомендацій і не пошкодував. З першого сеансу відчув полегшення. Після операції в мене все стягнуто було, а тут м’язи розслабилися, я став нормально їсти. Нервова система прийшла до ладу — я відмовився від пігулок знеболювальних, почав нормально спати. А після п’ятого сеансу навіть милиці кинув і тепер самостійно ходжу по квартирі.

Всіх військових Едуард Липовий лікує безоплатно. Він сам — ветеран цієї війни й знає, через що проходять бійці.

— У всіх військових практично одні й ті самі скарги. Головний біль, безсоння, непорозуміння, всі дуже нервують. Прикладна кінезіологія — це реабілітація. Кінезіо — це рух, плюс я займаюсь медичною психологією і розумію, як допомогти.

 Ще один пацієнт лікаря — Андрій Клімов. Попри поранення, інвалідність, він знов повернувся до війська, але в крайній приїзд до Кременчука потрапив на лікування.

— Чесно скажу, я не вірю в нетрадиційне лікування, але після першого візиту я перестав пити пігулки й став спати нормально. Майже всю ніч вчора проспав! Не знаю, на які точки лікар натискає, але це реально працює! Тож моє скептичне ставлення змінилося.

 Андрій радить військовим, які мають схожі проблеми, звертатися до фахівця:

— Треба пробувати. До того ж це безкоштовно й варто знайти час, щоб приділити увагу собі й своєму здоров’ю.

Сьогодні Андрій Клімов, попри поранення й інвалідність, знов на передовій виконує бойові завдання. Олександр Дон готується до чергової операції, проте чітко заявляє: якщо буде потреба й сили, повернеться на фронт.

— Кременчук — це вже прифронтове місто, ми за 160 км від лінії вогню. Це залп хорошої артилерії. І якщо не буде мобілізації — буде капітуляція. А цього допустити не можна!
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 6 від 6 лютого 2025)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх