Перші незвичні враження почалися ще в аеропорту. Система таксі тут працює чітко. Пасажири не шукають машину самостійно — спочатку стають у чергу. Біля стоянки стоїть людина, яка керує всім процесом. Вона дивиться, хто наступний, видає своєрідний талон і направляє до конкретного автомобіля.
Ніхто не штовхається і не намагається обійти інших. Усі терпляче чекають своєї черги.
Поїздка від аеропорту до житла обійшлася приблизно у п’ять тисяч гривень у перерахунку на наші гроші. І це був лише перший натяк на те, що життя у Нью-Йорку — недешеве задоволення.
Взагалі транспорт коштує недешево. Таксі, навіть якщо проїхати пару авеню, візьме не менш 50 доларів. Хоча відмова – це привід знижати ціну. Пару разів таксис за мною в прямому сенсі біг, знижуючи ціну спочатку на 10, потім на 15 й на 25 доларів.
Автобус і метро коштує 3 долари. І якщо автобуси ходять за розкладом, з метро все дуже сумно.
Метро Нью-Йорка величезне, складне, на перший погляд, але якщо розібратися зі схемою, користуватися ним досить просто. Та найбільше вразило інше.
Метро виявилося дуже брудним. Перони вузькі, і часом виникає неприємне відчуття, що можна випадково впасти на колії. Поїзди часто затримуються — одного разу довелося чекати 40 хвилин замість запланованих п’ятнадцяти. У вагонах часто їздять безхатченки, і через це у вагонах стоїть досить важкий запах.
Цікаво, що метро тут неглибоке. Якщо йти тротуаром, можна побачити металеві решітки в асфальті, через які видно, як під землею проїжджає потяг.
Їжа, до якої потрібно звикнути
Весь час перебування на Мангеттені я мріяла поїсти нормальної української їжі, або хоча б щось трохи схоже на неї. Звичних для українця продуктів у центрі міста майже немає. Натомість на кожному кроці — маленькі заклади швидкого харчування. Бургери, хот-доги, різні варіації швидкоїжі, загорнуті в тісто або лаваш.
Салати тут виглядають досить дивно: тверді частини листя пекінської капусти, кілька помідорів черрі, іноді перепелине яйце. І все це — без соусу, без спецій, без звичних нам заправок. На мій смак — досить прісно.
Їжа в кафе дорога. Найдешевше, що можна знайти – маленька булка, яка коштує приблизно вісім доларів. А от звичайна пляшка води (0,7 мл) може обійтися в чотири, а іноді й шість доларів.
Кава — окрема історія. Американці п’ють її буквально «відрами». Стакан об’ємом 350–400 грамів тут вважається маленьким. Коштує така кава шість–вісім доларів, але на смак вона швидше нагадує легкий кавовий напій, ніж міцну каву, до якої звикли українці.
Алкоголь у звичайних магазинах не продається — для цього існують спеціалізовані крамниці. Цигарки на наші гроші коштують 800 грн за пачку.
Нью-Йорк зачаровує
Насправді тут є на що подивитися. Точніше, тут від всього перехоплює подих.
Нью-Йорк неможливо уявити без його хмарочосів. Вони з’являються перед очима майже з кожного кута, виростаючи з кам’яних вулиць, мов велетенські скляні дерева. Дивишся вгору — і здається, що будівлі впираються просто в небо.
Манхеттен — це справжній ліс зі сталі, скла і світла. Вдень хмарочоси відбивають сонце, а ввечері перетворюються на тисячі сяйнистих вікон. Коли заходить темрява, місто починає світитися, ніби величезна електрична карта.
Особливо вражає момент, коли підіймаєшся на оглядовий майданчик одного з таких гігантів. Сто поверхів, близько трьохсот метрів висоти — і перед тобою відкривається панорама, від якої буквально перехоплює подих.
Манхеттен лежить під ногами, як живий організм: рухаються машини, мерехтять мости, повільно течуть річки світла між кварталами.
У такі моменти розумієш, чому це місто називають столицею амбіцій. Кожен хмарочос тут — символ людського прагнення піднятися вище, побачити більше і довести, що для мрій немає меж.
Ще одне культове місце Нью-Йорка — Таймс-сквер. Тут постійно людно. Величезні екрани світяться рекламою, туристи фотографуються, хтось танцює, хтось просто сидить на сходах і спостерігає за натовпом.
Неподалік Бродвей — знаменита театральна вулиця, де розташовані десятки театрів і проходять відомі мюзикли.
Серед кам’яних джунглів Мангеттену Центральний парк виглядає як зелений острів. Тут бігають спортсмени, гуляють люди з собаками, туристи фотографуються, а білки спокійно стрибають між деревами.
У парку багато рікшів, які катають туристів. За 120 доларів водій не лише провезе алеями парку, а й проведе невелику екскурсію, розповість історії і пожартує.
Саме тут знімали десятки відомих фільмів — від «Один вдома» до «Мадагаскару». Поряд знаходиться знаменитий готель Plaza, який також можна побачити у кіно.
Навколо парку здіймаються величезні хмарочоси. У деяких із них розташовані пентхауси світових зірок — Леді Гаги, Мадонни та інших знаменитостей. Вартість таких квартир може сягати сотень мільйонів доларів.
Дуже цікавим виявився китайський квартал. Потрапляючи туди, здається, ніби опинився в іншій країні. Вулиці прикрашені китайськими вивісками, будівлі мають характерну архітектуру, всюди чути китайську мову. Це справді маленький Китай посеред Нью-Йорка.
Зовсім інші відчуття викликав ринок афроамериканців. Тут торгують просто з землі «брендовими» сумками, окулярами (мінімум по 100 доларів за відверту підробку) — розкладають товар на тротуарі. Людей дуже багато, простір вузький, усі штовхаються плечима. Весь час ловила себе на думці, що можу легко стати жертвою крадія – обійшлося.
Одним із найсильніших вражень стала поїздка до меморіалу 11 вересня. Він розташований на місці зруйнованих веж Всесвітнього торгового центру, де у 2001 році під час терактів загинули понад три тисячі людей.
На місці колишніх будівель сьогодні знаходяться два величезні квадратні басейни. Вода спадає вниз у темну бездонну шахту, створюючи відчуття глибокої порожнечі. По краях басейнів викарбувані імена всіх загиблих.Коли стоїш поруч, атмосфера здається важкою і навіть трохи моторошною. Можливо, через усвідомлення масштабу трагедії. Тут хочеться постояти мовчки кілька хвилин, але водночас виникає бажання швидше піти.
Ще одна несподіванка Нью-Йорка — постійні сирени. Пожежні машини, швидка допомога, поліція — їхні сигнали настільки гучні, що здригаєшся від несподіванки.
Для українців ці звуки мають особливий зміст. У перші дні вони нагадували сигнал повітряної тривоги. Лише згодом починаєш звикати.
Канабіс у вільному доступі
Ще одна річ, яка для українця виглядає досить незвично, — вільний продаж канабісу. У Нью-Йорку його легалізували, і сьогодні спеціалізовані магазини можна побачити навіть у престижних районах, зокрема на П’ятій авеню.
Будь-який дорослий може зайти до такого магазину і придбати продукцію з канабісу в різних формах: для куріння, у вигляді солодощів або крапель, які кладуть під язик. Усе це продається абсолютно легально, як звичайний товар.
Ще кілька років тому подібні речі можна було купити лише за медичними рецептами. Тепер же це частина сучасної міської культури, до якої місцеві ставляться спокійно й буденно.
Свобода, яку хочеться побачити
Нью-Йорк — місто, де майже все коштує дорого. Тому особливо приємною несподіванкою став безплатний паром, яким може скористатися будь-хто.
Паром ходить і вдень, і ввечері, і навіть уночі. Можна кататися на ньому скільки завгодно разів, милуючись панорамою міста, хмарочосами Мангеттену і знаменитою статуєю, що підіймає свій факел над водами затоки.
Він курсує між районами міста і дозволяє побачити Манхеттен з води. Саме з палуби цього порома відкривається чудовий краєвид на Статую Свободи — один із головних символів Америки.
Вона насправді здається набагато меншою, ніж на фотографіях. Але справа не в її розмірі. У цьому символі закладена сама ідея свободи — те, до чого прагнуть люди в усьому світі.
Можливо, саме тому кожна людина, яка відчуває в собі це прагнення, хоче хоча б раз у житті побачити її на власні очі.
Брайтон-Біч
Брайтон-Біч часто називають «маленькою Одесою». Тут дуже багато вихідців із пострадянських країн. На вулицях чути російську мову, вивіски магазинів навіть написані кирилицею.
На питання англійською «Я пройти до океану?», почула знайомі слова: «Вам прямо й направо».
Океан це щось незабутнє. Коли вперше виходиш до води, відчуваєш зовсім інший масштаб природи. Широкий пляж, сильний вітер, безмежна лінія горизонту і хвилі, що безперервно накочуються на берег.
Океан виглядає велично і трохи суворо. Він ніби нагадує людині, що у світі є сили, значно більші за будь-яке місто.
Стоячи на березі, дивишся на цю нескінченну воду і розумієш: подорожі дарують не лише нові місця, а й нові відчуття. Звісно, я занурилася в океанську пучину – таку можливість не змогла пропустити.
Крім прогулянок, побувала в будівлі ООН, в представництві України в ООН, в представництві Норвегії в ООН, в Українському інституті Америки та багатьох інших місцях. Всюди говорили про страшні події, що відбуваються в Україні, сподіваючись на підтримку американців та країн Європи.
Під час перебування у Нью-Йорку він дивував, дратував, іноді втомлював своїм шаленим ритмом життя. Але точно не залишив мене байдужою. Це місто постійно рухається вперед, шумить, сяє.
І коли дивишся на Статую Свободи, розумієш: свобода — це не символ на горизонті. Це стан, до якого прагнуть люди в усьому світі. Мабуть, саме тому ця подорож запам’ятається надовго. Бо свобода, як виявилося, справді має свій смак.
