Останні дні Інтернет переповнений постами зі звинуваченнями та прокльонами у бік Трампа, який розпочав війну проти Ірану, але «нічого не досяг» та лише витратив зброї на десятки мільярдів доларів і створив «нафтову кризу». Навіть прізвище верховного правителя Ірану не змінилося, адже старого аятолу Алі Хаменеї на цій посаді змінив молодий аятола Моджтаба Хоменеї – його син. Теократичний ісламський режим в Ірані, попри очікування, вистояв і продовжує обстрілювати сусідів та американські бази в регіоні, погрожуючи сусідам та усьому Західному світу. Про народне повстання проти режиму в Ірані нічого не чути, а блокування Ормузької протоки призвели до різкого зростання цін на нафту, подорожчанню пального, а у довгостроковій перспективі загрожує світовою економічною кризою. А ще американців тепер звинувачують у порушенні норм міжнародного права та загибелі цивільних, зокрема дітей, в Ірані. Звісно, що дітей шкода.
Проте, я би розглядав події, що наразі відбуваються на Ближньому Сході, і не тільки там, з позиції того, наскільки це допомагає чи шкодить інтересам Україні. Не США, не Європи чи усього світу, а виключно України. І те, наскільки це шкодить чи допомагає нашому ворогу – РФ. Не можна забувати, що сучасна політика пропонує суто егоцентричний підхід до оцінки міжнародних подій країнами світу. Отже, давайте разом спробуємо детально проаналізувати події саме з цього боку.
Спромогтися на цю війну міг тільки «рудий довбограй»
Звісно, що Трамп – ще той «довбограй», який зазвичай не до кінця розуміє, що говорить, а часто й те, що робить. Або ж вдало імітує дурня, спеціально демонструючи своє нерозуміння ситуації. Проте, він залишається президентом наймогутнішої країни світу, і Україні, як і всім країнам світу, доводиться з цим рахуватися.
Досі, більшість з того, що робив Трамп, мало допомагало Україні, а багато чого лише шкодило. Ситуація з іранською війною, якщо її проаналізувати з точки зору українських інтересів, виглядає дещо складніше.
Наразі можна впевнено констатувати лише те, що розпочати цю війну міг тільки Трамп. Ні Байден, ні Обама, ні Клінтон, та не обидва Буша на це б ніколи не наважилися, розуміючи її наслідки та непопулярність теми війни в американському суспільстві. Війна – це завжди втрати, у тому числі й людські, а в США добре пам’ятають уроки В’єтнаму та Афганістану. Та їм би і не дали можливості це зробити їхні соратники, розуміючи нищівний удар по рейтингу президента та владної партії в цілому внаслідок затяжної війни. І лише Трамп, в силу своїх розумових здібностей, неабиякої самовпевненості та створення ним одноосібної системи прийняття рішень, на це пішов. Звісно він сподівався на швидку та легку перемогу над Іраном, що мало допомогти республіканцям напередодні проміжних виборів до конгресу. Дехто закидає йому бажання відволікти увагу суспільства від файлів Епштейна.
Після президентства Трампа питання, чи бувають у великій політиці «корисні» ідіоти, буде звучати скоріше риторично. Бо виходить, що інколи й дурень може зробити для світу добру справу. Чому вона може бути доброю для світу та України, і у чому небезпека цієї війни розгляньмо далі.
Ядерний Іран – загроза існуванню людства
Мабуть, перше і найважливіше — американо-ізраїльський удар 28 лютого по Ірану мав головною ціллю не допустити створення теократичним ісламським режимом ядерної зброї. Будемо сподіватися, що Трамп не відступиться від цієї цілі на півдорозі, як він звик це робити. Бо є надія, що Ізраїль цього не допустить. Чому це головне, адже ядерну зброю останні десятиліття створили декілька країн: Індія, Пакистан, Північна Корея? Подейкують, що цю зброю давно має Ізраїль. І це нічого у світі, за великим рахунком, не змінило.
Але у випадку з отримання ядерної зброї Іраном ситуація могла змінитися кардинально. Індія та Пакистан хоч і ворогують один з одним та не є взірцем демократії, але залишаються цілком цивілізованими країнами, інтегрованими у світову економіку та поєднаними зі світом безліччю економічних, соціальних та політичних зав’язків. Північна Корея є закритою комуністичною диктатурою, здатною на все, але вона географічно затиснута на Далекому Сході більш потужними сусідами – Китаєм, Південною Кореєю разом зі США, РФ та Японією. І тому деструктивно впливати на регіон фактично не може.
З Іраном ситуація зовсім інша. Він і без ядерної зброї, перебуваючи 40 років під економічними санкціями, створював проблеми на всьому Ближньому Сході. Його озброєні джихадські проксі – ХАМАС у Газі, Хесбола в Лівані, хусити в Ємені, та потужні проіранські угруповання в Іраку, Сирії та інших сусідніх країнах, тероризують регіон та створюють безліч проблем для всього світу. Нагадаю, що офіційна проголошена мета Ірану – знищення держави Ізраїль та боротьба із Заходом. Цієї мети Іран досі успішно досягав і без ядерної зброї, а отримавши її міг би просто взяти у заручники цілий світ та шкодити де завгодно, не переймаючись наслідками своєї політики. І ніхто б нічого йому тоді вже не зміг зробити, як нічого тепер не можуть зробити ядерній Північній Кореї. Шиїтське керівництво Ірану було б готове піти і на ядерний апокаліпсис, адже сповідує мученицьку смерть та віру у життя в раю.
Хребет військовій машині Ірану зламаний
Навіть якщо режим аятол в Ірані не впаде, від його минулої військової могутності залишилося не так багато. США та Ізраїль фактично знищили усю військову авіацію, флот, більшість сил ППО та пускових ракетних установок, військові арсенали та оборонні підприємства Ірану. І продовжують це робити щодня. Звісно, дещо залишилося, Іран запускає дрони, інколи одну-дві ракети, але це краплі, у порівнянні з тим, що було станом на 28 лютого. І щоб поновити свій військовий потенціал, Ірану доведеться витратити десятиліття, якщо це взагалі можливо.
Чому це добре для України? Іран – один із найбільш ефективних союзників нашого ворога, який протягом чотирьох років допомагав Росії у її війні проти України. Іранські «Шахеди» вбили тисячі українців, а крім того Іран постачав РФ й іншу зброю. Тепер їм буде не до того. Зброї вже не вистачає для своєї армії. І це, без сумніву, добре для України.
Росія знову «кинула» свого союзника
Важливо й те, як на тлі цієї війни виглядає Росія, яка вчергове «кинула» свого союзника напризволяще, хоча має з Іраном договір про стратегічне партнерство. Ситуація з Сирією та Венесуелою повторилася і це змушує союзників нашого ворога задуматися, хто з них наступний?
І відвернути від Росії тих, хто планував налагодити з нею стратегічне партнерство. Недовіра до нашого ворога з боку його союзників — це ще один плюс для України.
Україна ділиться своїм досвідом захисту від БпЛА
Українська армія – одна з двох у світі, яка має перевірені у бою антидронові технології та реальний бойовий досвід протидії БпЛА у сучасній війні. А це наразі вкрай зажаданий у світі ресурс. Потужні та технологічні дрони та засоби ППО мають багато країн, у першу чергу США, але досвід, як ефективно боротися з дешевими іранськими «Шахедами», які зараз обстрілюють американські бази, мають тільки українські військові. А тому, до України звертаються за допомогою не тільки країни Перської затоки, а й західні країни.
І тут не варто звертати увагу на висловлювання Трампа – звісно, що персонально йому цей досвід не потрібен і визнати прилюдно, що він потрібен військовим США, він не може. Усі ж пам’ятають його закиди Зеленському, що в того «немає карт». Визнання власних помилок – риса, якої Трамп не обтяжений.
Тож, про Україну на фоні війни на Ближньому Сході згадали усі, а це створює для нашої країни додаткові можливості.
У команді Дональда Трампа знайшли вагому причину, чому США мають допомагати Україні
Що очікує Дональда: «стоп» чи «на вихід»?
Повноваження Трампа можуть сильно обмежити, якщо восени на проміжних виборах до конгресу, республіканці втратять більшість у палаті представників, а можливо й сенаті. Якщо Трампу не вдасться швидко завершити цю війну, така можливість, особливо щодо палати представників, за прогнозами політологів дуже вірогідна.
Соцопитування в США демонструють непопулярність цієї війни серед виборців через зростання цін на пальне та інші товари. А це додає голосів противникам Трампа.
Тож, для України вигідні обидва варіанти. Вдасться Трампу завершити війну в Ірані швидко, знищити союзника кремля, відновить вільне судноплавство та знизити ціни на нафту – добре. Війна затягнеться, республіканці програють вибори, повноваження Трампа обмежать, а, можливо, й оголосять йому імпічмент – теж непогано.
За усе в житті доводиться платити
Щодо позитиву для України можна було б ще продовжувати, але звісно, що у цій війні для нас є і негатив. На міжнародній арені взагалі вкрай рідко відбуваються події, які несуть лише позитив – зазвичай буває й інший бік медалі.
І тут не тільки подорожчання нафтопродуктів, з чим стикнулися більшість країн. Щодо цього залишається надія, що ціна на нафту швидко впаде після завершення війни та розблокування Ормузької протоки.
Для нас погано те, що увага світу перемикнулася на війну в Ірані та навколо Перської затоки. Хоча, на п’ятому році російсько-української війни світ і без того вже мало приділяв їй уваги.
Є загроза того, що Трамп повністю втратить зацікавленість у переговорах щодо припинення російсько-української війни. Чи буде це великою втратою для України? Невже хтось сподівався, що він на другому році свого президентства виконає обіцянку припинити цю війну «за 24 години»? Здається, що організовані ним переговори ведуться обома сторонами лише для того, щоб догодити Трампу у його бажанні виглядати «миротворцем» та не викликати у нього звинувачень у небажанні досягнути миру та відповідних дій. Це переговори заради переговорів з єдиною користю щодо обміну полоненими.
Звісно, що «агент Краснов» багато що робив та й зараз робить на користь Росії. І удар по Ірану він теж використав, щоб частково зняти санкції з РФ, дозволивши Індії протягом місяця імпортувати російську нафту, прикриваючи це потребою не допустити стрімкого зростання світових цін на нафту. Це додасть до військового бюджету Росії декілька мільярдів доларів, хоча більшість санкцій США не зняла та, нібито, не планує цього робити.
Союзник нашого ворога назвав Україну своїм ворогом та погрожує
Ще один негатив для України – керівники Ірану офіційно заявили, що визнають Україну своїм ворогом і що наша територія відтепер стала «законною ціллю» для їхніх ракет та БпЛА. Нібито до того, було інакше.
По-перше, іранські «Шахеди» б’ють по містах та селам України вже майже чотири роки, хоч і з території Росії. Тобто тут для нас взагалі нічого нового. А по-друге, з території Ірану їм вже майже нема чим завдавати ударів, а якщо там щось і знайдуть, то та ракета чи дрон мають летіти до нас територією Туреччини, або Азербайджану та Росії. Навряд чи вони це зможуть зробити. Іран наразі спроможний наносити лише одиничні удари по території найближчих країн Перської затоки. Сподіваємося, що і це не надовго.
Складнощі можуть виникнути із закупівлею для України засобів ППО та ракет через їх масове витрачання військовими США. Хоча військові аналітики говорять про те, що використана лише невелика частина ракет з арсеналу США, проте, це дійсно може створити певні проблеми для України.
Ще одним негативом можна було б назвати відверте знехтування з боку США норм міжнародного права — удари по суверенній країні наносяться без санкції ООН. І у чомусь це нагадує путінське СВО. Це дійсно так, але нагадаю, що уся система міжнародного права зазнала величезного збою ще у 2014 році – після російської окупації Криму. А остаточно рухнула 24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Отже, вже нема чого порушувати – світ став іншим і старі правила в ньому давно не діють. Усім стала очевидною декоративність та безпорадність міжнародних інституцій на кшталт ООН та інших. У декого вже виникають сумніви і в ефективності НАТО.
Що для нас важливіше
Отже, аналізуючи наслідки війни на Ближньому Сході для України, постає питання у балансі інтересів — війна США та Ізраїлю проти Ірану, в яку Трамп намагається втягнути своїх союзників по НАТО, більше допомагає Україні чи лише шкодить нам?
Тут кожний обирає власний варіант, але мені здається, що відповідь очевидна. А щодо пошкодження цивільної інфраструктури та загибелі цивільних людей в Ірані та країнах Перської затоки від ракетно-дронових атак США, Ізраїлю та Ірану – не можу пригадати, щоб хтось з Ірану чи країн Перської затоки надто переймався, чи хоча б висловлював стурбованість з приводу знищення міст та загибелі дітей і цивільних осіб в Україні через російські ракетно-дронові удари, які вони вчиняли протягом чотирьох років за допомогою Ірану.
А тому, якби це цинічно не звучало, усі події в сучасному світі варто розглядати та оцінювати не з позиції абстрактного гуманізму та відповідності нормам відсутнього міжнародного права, а лише з огляду на те, наскільки вони допомагають чи шкодять Україні. Світ став вкрай цинічним і ми не в змозі цього змінити. Дійшло вже й до того, що незграбні дії «корисних ідіотів» у великій політиці можуть принести неочікувані дивіденди нашій країні.
