На початку січня 2026 року голова Градизької громади Мирослав Носа опублікував фото берега Кременчуцького водосховища. На знімку видно крижані нашарування, що піднялися над урізом й обрамлюють прибережну смугу. У підписі він зазначив, що спостерігає таке вперше, і пов’язав це з високим рівнем води у водосховищі взимку.
Такі візуальні ознаки не лише привертають увагу як локальне спостереження, а як дають привід замислитися про те, як формується рівень води у водосховищі загалом.
Чи став вищим рівень води у водосховищі
Щоб зрозуміти, як змінювався рівень води у Кременчуцькому водосховищі, ми проаналізували супутникові вимірювання за 1993–2024 роки. За ними визначили найвищі та найнижчі зафіксовані значення протягом кожного року — це дозволяє побачити, у якому діапазоні фактично утримується водосховище.
Дані взято з відкритої супутникової бази DAHITI. У ній рівень води — це висота поверхні води над рівнем Балтійського моря, тобто положення дзеркала водосховища. На графіку верхня лінія показує найвищі річні рівні, нижня — найнижчі.
Супутникові дані показують, що за цей період діапазон коливань рівня води зсунувся вгору. Це не означає, що у водосховищі стало більше або менше води загалом, але свідчить про зміну режиму рівнів — того, у яких межах і як саме вони коливаються протягом року.
Далі ми розглянемо чинники, які можуть впливати на формування рівня води у водосховищі, і проаналізуємо їх, спираючись лише на відкриті та вимірювані дані.
Що формує рівень води
Рівень води у Кременчуцькому водосховищі не визначається одним чинником. На нього одночасно впливають природа (опади, сніг, температура) і людина — через роботу гідроелектростанцій та водозабір.
Кременчуцьке водосховище — найбільше в Україні й одна з ключових ланок Дніпровського каскаду, тож будь-які зміни в усьому басейні Дніпра врешті позначаються тут, на рівні води біля берега.
Щоб простежити ці зміни, ми дослідили кілька типів відкритих даних: супутникові вимірювання рівня води, метеодані про температуру й опади, а також офіційну статистику забору та скидів води.
Фактор ГЕС
Один з головних чинників, що визначає рівень води у Кременчуцькому водосховищі, — робота гідроелектростанцій Дніпровського каскаду.
Роботу водосховищ узгоджує Міжвідомча комісія при Державному агентстві водних ресурсів України; експлуатаційні служби працюють лише за її вказівкою.Ця система діє як ланцюг регульованих резервуарів: у певні періоди воду накопичують, в інші — пропускають далі вниз за течією.
Загальний режим роботи каскаду визначається потребами енергосистеми, водогосподарськими правилами й обсягами води, які надходять з верхів’їв Дніпра. У воєнний час до цього додаються й безпекові обмеження, через що деталі управління не розкриваються публічно.
Якщо верхні водосховища каскаду починають скидати більше води, її рівень зростає і в Кременчуцькому водосховищі. Якщо ж вони затримують воду, притік сюди зменшується — навіть без змін у роботі місцевої станції.
Під час паводків, сильних дощів або пікових навантажень в енергосистемі такі скиди можуть відбуватися у прискореному режимі. Тоді рівень води змінюється буквально за години або дні — і на березі це видно як різкий підйом або спад.
У 2024 році під час весняного водопілля в межах Кременчуцького водосховища фіксували різкий підйом рівня води. За даними Черкаського гідрометцентру, від лютого 2024 року рівень зріс більш ніж на 2,3 метра. Цей підйом пов’язували з притоком талої води й опадів.
Фактор водокористування
На основі даних Державного водного кадастру для ділянки Дніпра між Канівською та Кременчуцькою ГЕС видно, що за останні роки обсяги водозабору (водозабір — вода, яку відводять з річки для комунальних, промислових або аграрних потреб) зросли разом із кількістю водокористувачів.
Водночас обсяги скидів — тобто повернення води назад у річку після використання — залишалися відносно стабільними.
Попри збільшення водозабору, рівень води у Кременчуцькому водосховищі продовжував утримуватися на вищих відмітках. Це свідчить про те, що сам водозабір не пояснює змін рівня води і для повного розуміння необхідно враховувати інші чинники.
Фактор снігу
Графік максимального снігового покриву, за даними метеоспостережень у Світловодську, розташованому безпосередньо біля Кременчуцького водосховища, показує зменшення кількості снігу в останні роки. Водночас період після 2020 року (2020-2025) не супроводжується зниженням рівня води у водосховищі: навпаки, малосніжні зими збігаються з вищими мінімальними й максимальними рівнями води, зафіксованими супутниковими даними. Це свідчить про те, що сам сніговий фактор не пояснює підвищення рівня води.
Фактор температури
Дані метеоспостережень у Світловодську показують, що температура повітря у 2010–2025 роках змінювалася і загалом зростала, що призводить до більш інтенсивного випаровування. Водночас рівень води у Кременчуцькому водосховищі в цей самий період не повторює цих коливань і демонструє стабільно вищі відмітки. Це означає, що температурний чинник не пояснює зростання рівня води у водосховищі.
Фактор опадів
Кількість опадів визначає, скільки води загалом може надійти в річкову систему, але їхній вплив на рівень води не є прямим. Метеоспостереження у Світловодську показують, що у 2010–2025 роках річні суми опадів істотно коливалися. Водночас важливе не лише те, скільки опадів випадає за рік, а й коли саме це відбувається — у різні роки їхній сезонний розподіл суттєво відрізнявся. Саме тому опади не завжди напряму позначаються на рівні води Кременчуцького водосховища.
Фактор притоку з верхів’їв
Коли рівень Кременчуцького водосховища змінюється, причина часто лежить далеко за його межами — вище за течією Дніпра. За словами Валерія Осипова, завідувача лабораторії моделювання річкових систем Укргідрометінституту, ключові процеси, що формують водність цього відрізку річки, відбуваються у верхній частині басейну.
«Левова частка водного стоку Дніпра формується річками Прип’ять, Десна та Верхній Дніпро. Саме вони дають основний обсяг води, який потім надходить у дніпровські водосховища», — пояснює Осипов.
Ці річки збирають воду з великих водозборів північної частини басейну Дніпра, більшість яких розташована за межами України — у Білорусі та Росії. На цих річках майже немає великих водосховищ, а антропогенний вплив загалом менший, ніж у середній і нижній течії, тому їхній стік чутливіше відображає природні процеси та кліматичні коливання.
Саме через це локальні опади чи температура в центральній Україні не є визначальним фактором, чому в той чи інший рік у Кременчуцькому водосховищі більше або менше води. Вирішальними є умови у всьому верхньому басейні Дніпра.
Великі річкові системи працюють у багаторічних природних фазах — маловодних і багатоводних, які можуть тривати від кількох років до десятиліть. У цій логіці Кременчуцьке водосховище — не ізольована водойма, а частина великої північної гідрологічної системи. А те, як цей потік далі розподіляється та утримується тут, уже значною мірою визначається роботою гідроспоруд і людським управлінням.
Частини єдиного цілого
Кременчуцьке водосховище — це не просто водойма між двома греблями. Це вузол великої гідрологічної системи, яка починається у північних водозборах Дніпра, проходить через сніг, дощі, ґрунти й випаровування і лише потім з’являється у вигляді рівня води біля берега.
Супутникові вимірювання, метеодані, карти водозборів і статистика водокористування показують різні фрагменти цієї картини. Разом вони дозволяють побачити, у яких умовах формується вода, що доходить до Кременчуцького водосховища, і чому його рівень не можна звести до одного фактора — погоди, роботи ГЕС чи окремого року.
Саме цю складну взаємодію природних процесів і використання води людиною ми бачимо сьогодні у змінюваній береговій лінії Кременчуцького моря, де кожен додатковий тиск на систему стає помітнішим.
Публікація підготовлена в рамках курсу Texty.org.ua «Клімат і вода: навички аналізу даних для журналістів» за підтримки Journalismfund Europe
