Сьогодні, 15 січня, в стінах Свято-Миколаївського собору Кременчук попрощався зі своїм героєм — захисником України Олегом Осокіним.
Солдат Олег Осокін народився в Кременчуці в 1991 році, тут же і проживав. Навчався у Кременчуцькій гімназії №22, згодом закінчив ВПУ №6. Працював на Крюківському вагонобудівному заводі. У лавах Збройних сил України обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника.
Тетяна, колега Олега з Крюківського вагонобудівного заводу, згадує його як відповідального працівника та добру людину, яка завжди допомагала іншим:
«Він ніколи не лінувався, ніколи не лицемірив, не робив людям ніяких пакостей. Ми працювали разом 8 років в оранжереї ландшафтними дизайнерами — це тяжка робота, тому хлопці тут на вагу золота».
Друг військового Олександр розповідає, що вони товаришували з дитинства — з семи років.
«Можу сказати одне — він хороша людина, нормальний хлопець, завжди всім допомагав», — каже чоловік.
За словами Олександра, особливо близько вони почали спілкуватися в останні роки, коли він сам служив на Донбасі. Тоді Олег неодноразово говорив, що хоче підписати контракт.
«Я його відмовляв, але він зробив по-своєму — пішов до військкомату, пройшов комісію, і 8 лютого 2025 року його призвали в армію», — згадує друг.
Олександр також пригадав, що Олег добре знав історію, з ним завжди було про що поговорити. Під час служби вони кілька разів спілкувалися, і військовий, за його словами, був у гарному, навіть веселому настрої. Загалом чоловіки дружили понад 20 років.
Олег Осокін загинув 2 серпня 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту України, в районі села Новий Мир Ізюмського району Харківської області.
У 33-річного захисника залишилися мати та батько.
Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Олега на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким військовослужбовця.
