Молодший сержант Андрій Кусяка (позивний «Кадр») воює у складі 3-ї окремої важкої Залізної бригади з перших днів широкомасштабного вторгнення московитів. Він — старший водій взводу евакуації ремонтно-відновлювального батальйону. Родом з Кременчука. Про службу нашого земляка розповіли на сторінці бригади у Facebook.
— Енергія б’є з нього невичерпним потоком. Навіть коли він не рухається, а просто стоїть і розмовляє. Його мова щедро здобрена емоціями та гострим, приправленим самоіронією, гумором. Надійний, кажуть побратим, — схарактеризували 39-річного Андрія Кусяку його командири та побратими.
Він не чекав коли його покличуть стати на захист України, а 24 лютого 2022 року добровільно прийшов до Кременчуцького районного ТЦК та СП.
— А що потрібно було чекати? Кожен нормальний чоловік має захищати свою родину, свою хату, свою землю. Хотів би я побачити чоловіка, який чекав би письмового дозволу, типу повістки, на захист свого житла від нападників, — емоційно висловився воїн.
Проводячи таку аналогію, він відверто дивується тому, що багато хто досі не розуміє, що Україна — наш загальний дім, який потребує захисту.
— Про ухилянтів взагалі говорити не хочу… — з нотками відрази наголошує «Кадр».
Свій позивний він отримав за невичерпний оптимізм, веселий характер і винахідливість, яку неодноразово демонстрував під час виконання бойових завдань.
Четвертий рік Андрій Кусяка перевозить великогабаритні вантажі та евакуює пошкоджену бойову техніку з переднього краю у тил — на ремонт.
— До великої війни працював далекобійником, тож і в армії служу за фахом. На яких лише машинах не їздив з 2022 року в армії: КамАЗ, Урал, DAF. Перші авто я взагалі називав металобрухтом, — з посміхом розповів старший водій взводу евакуації.
За його словами, автівки на фронті часто ламалися. Тому ремонт у польових умовах для молодшого сержанта Кусяки — вже звична справа. Звісно, що побратими завжди допоможуть, але розраховує він у першу чергу на себе.
— Проте зараз — взагалі без проблем. Зараз у мене «ластівка», — з гордістю говорить Андрій про свій тягач, на кабіні якого якому красується назва рідного міста — «Кременчук».
Вийшов з окупації, щоб стати на захист України та звільнити від росіян своє рідне місто
Воєнних пригод під час служби у «Кадра» було чимало. Доводилося потрапляти й під артилерійські обстріли, і підриватися в авто на мінах… Але це не вплинуло на його заповзятість та цілеспрямованість.
— На війні всього вистачає. І страшного, і смішного, — з посмішкою зауважує молодший сержант.
Попри величезну втому, накопичену за роки служби на війні, він не втрачає оптимізму і бажання нищити ворога.
— Я у війську — до кінця! — резюмував військовослужбовець.
А вдома на нього чекають дружина та донька.
Історію про цього захисника України Полтавський обласний ТЦК та СП оприлюднив на своїй сторінці у Facebook.
— Ті, хто йде захищати, не чекають «зручного моменту». Вони просто встають і йдуть. Бо справжніх чоловіків видно не по словах, а по справах. Досить чекати «слушного моменту» — Збройним Силам України дуже потрібна твоя допомога вже зараз! Обирай посаду та підрозділ — і долучайся вже сьогодні! — закликають в ТЦК.
На всі питання щодо військової служби можна отримати відповіді на «гарячій ліні» відділу рекрутингу Полтавського ОТЦК — 0958153786
Мобілізація за оголошенням: чи варто чекати повістку, та у чому переваги служби за контрактом
Нагадаємо, учора ми розповідали про кременчуківця старшого сержанта Юрія з позивним «Рик», який також з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Він воював на Донеччині, Сумщині та Курщині, а після контузії та визнання непридатним до служби у бойових підрозділах був переведений для проходження військової служби до Кременчуцького районного ТЦК та СП. І тут він почув прокльони та погрози від тих, кого захищав на фронти три роки, ризикуючи власним життям.
