Ветеран російсько-української війни, молодший сержант із Кременчука Олександр Оловаренко обурений ставленням держави до військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни. Своїми думками він поділився після нагородження у Кременчуцькій райвійськадміністрації — чоловіку передали Комбатанський хрест від Головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського.
Олександр пішов захищати Батьківщину двічі — у 2014 році та після початку повномасштабного вторгнення. Так само двічі отримав поранення, має ІІ групу інвалідності. Проте говорить: від держави підтримки майже ніякої немає.
— На нагородження мене подали побратими, з якими я служив у підрозділі. Вони підготували документи, направили їх на підпис. Але у нас в Україні є одна пошесть, про яку не можна мовчати. Це чиновники, Міністерство оборони та депутати різних рівнів, починаючи з народних депутатів. Починаючи з Умерова, який прокрався і спалився, — емоційно ділиться ветеран.
За словами Олександра, ніхто із можновладців так і не поніс заслужене покарання по відкритих на них кримінальних провадженнях, зокрема на розкраданні державних коштів при закупівлі РЕБів ба безпілотників для військовослужбовців.
Обурений захисник і нововведенням щодо військової форми для військовослужбовців, каже: це викинуті в пусту мільярди.
— Усі розуміють, що це якийсь черговий шахер-махер. Але людської реакції немає. А має бути спротив і внутрішньому окупанту, мародерам і ворогам України внутрішнім, — заявляє Олександр.
Чоловік переконаний: для нього і таких ветеранів з інвалідністю, як і він, нині шана — від побратимів, але не від держави.
— Я добровольцем пішов у 2014 році, отримав поранення і ІІ групу інвалідності. 26 лютого 2022 року я вже вів бій у селищі Піски на Донеччині, друге отримав поранення у бою за Бахмут. А Міністерство оборони мені сказало: братан, ти вже за поранення отримував раніше. А за це важке поранення, що ти знову став інвалідом 2-ї групи, ми тобі платити не будемо. Але 10 грамів алюмінію мені за це дали…
Олександр Оловаренко додає: відзнака, яку він отримав, для нього дорога — адже це відзнака від побратимів, які його пам’ятають. А все інше для ветеранів, за його словами, нині робиться поверхнево і формально.
Нагадаємо, минулого року у «Кременчуцького Телеграфа» вийшло інтерв’ю з Олександром Оловаренком: чоловік розповів про свій бойовий досвід та про мрії взяти участь у звільненні Криму.
