Лишався на службі, щоб навчати молодь: полеглому старшому сержанту Олександру Бортнику присвоїли орден «За мужність» І ступеня

Старшому сержантові Олександру Бортнику, який із першого дня повномасштабного вторгнення боронив Україну від російської армії, присвоїли орден «За мужність» І ступеня посмертно. Сьогодні, 1 липня, нагороду родині полеглого захисника у стінах Кременчуцької райвійськадміністрації вручили начальник КРВА Олександр Аленін та т. в. о. начальника Кременчуцького РТЦК та СП майор Тарас Саражин.

Свій бойовий шлях Олександр Бортник розпочав ще у 1986 році — служив у складі обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані. З 1997 до 2003 року був головою Кременчуцької спілки ветеранів війни в Афганістані. У 2013-2014 роках був активним учасником подій Революції Гідності. Після завершення подій на Майдані певний час займався волонтерством, а у 2015 році приєднався до лав Збройних сил України та протягом двох років виконував бойові завдання у зоні АТО. Із першого дня повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року повернувся на службу до ЗСУ і став на захист України від навали російської армії.

Служив чоловік командиром відділення розвідувального взводу єгерського батальйону 68-ї окремої єгерської бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ.

Під час нагородження майор Саражин розповів про загибель старшого сержанта Бортника. 3 липня 2024 року військовослужбовець на чолі групи бійців вирушив на виконання бойового завдання поблизу села Новоселівка Перша на Донеччині. Росіяни атакували військових дронами, внаслідок чого Бортник отримав поранення обох кінцівок. Проте захисник відмовився від евакуації — він лишився зі своїми побратимами та організував оборону позиції. Попри отримані поранення чоловік керував відбиттям штурмових дій противника, координував дії своїх підлеглих та показав приклад стійкості, витримки і самопожертви. Завдяки командуванню старшого сержанта Бортника його бійцям вдалося ліквідувати 10 військових зі сторони противника.

Увечері того ж дня Олександра Бортника таки евакуювали з позиції. Проте на шляху до стабілізаційного пункту поблизу села Желанне на Донеччині їхня машина була атакована російським FPV-дроном. Внаслідок вибуху чоловік отримав несумісні із життям поранення та загинув на місці.

Звістка про загибель Олександра Бортника сколихнула Кременчук через кілька днів після цієї події. Прощалися із захисником 12 липня 2024 року.

У 2010 році Олександр Бортник отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня, у 2018 році — орден «За мужність» ІІ ступеня. Сьогодні ж орден «За мужність» І ступеня отримала мати полеглого воїна.

Після урочистого нагородження кілька слів про захисника розповіла донька Олександра Бортника, Маргарита.

Дівчина розповідає: чекала батька кожного дня, але не бачитися могли довго — від місяця до пів року. А востаннє їм вдалося зустрітися за 4 місяці до його загибелі.

За словами Маргарити, їй вдалося зв’язатися з одним із побратимів свого батька: той розповів, що також вважав Олександра своїм батьком. Та й не тільки він, а й інші їхні побратими також. 

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює свої співчуття рідним та близьким загиблого старшого сержанта Олександра Бортника.