
Дмитро Кучерявий поспішав жити. Був дуже швидкий, активний і всюди намагався встигнути. Завжди посміхався й жартував. Все робив по-своєму, а коли його просили по допомогу, на нього можна було покластися. Саме таким був воїн, який віддав життя, боронячи українську землю
Дружина Дмитра, Ірина не говорить про чоловіка в минулому часі. Вона впевнена, що він поруч, просто в іншому світі:
Вони познайомилися у 2015 році, коли Дмитро з батьками й сестрою переїхали в будинок через дорогу від того, де жила Ірина. Вони майже не спілкувалися, тільки віталися.
З того часу почалося спілкування. З Дмитром завжди цікаво й комфортно. Він щира й відкрита людина, дуже весела, зацікавлена. Тож два місяці Ірина перебувала в справжній ейфорії, поки не прийшов час їхати. Їй — за кордон, йому — на службу.
Звістку про те, що син вирішив йти в армію, його мама Тетяна Василівна сприйняла з дивуванням. Каже в сім’ї ніколи не було військових. А тут Дмитро раптом повідомив, що йде служити у десант.
Став зв’язківцем, його загартовувала «вісімдесятка». Через пів року після прийняття присяги потрапив в місто Щастя, брав участь в АТО. На блокпосту налаштував зв’язок.
За тиждень до початку війни Дмитро зателефонував Ірині, порадив збирати речі і їхати за кордон. Але дівчина відмовилася — вона не могла залишити рідних, чисельних тварин.
До того ж сподівалася, що обійдеться. Не обійшлось.
24 лютого Ірина написала повідомлення Дмитру. Одне питання «Ти де?» й у відповідь — фото з розбитим обличчям.
Ірина весь час підтримувала маму Дмитра. Каже, розуміла, наскільки їй важко.
Пані Тетяна вдячна за це, й підкреслює, що Ірина майже витягувала її з ями нескінченних переживань й хвилювань, й заряджала вірою й позитивом.
Так народилася нова сім’я, за словами Ірини, дуже нестандартна: «І до війни наше спілкування було дивним, а медовий місяць чоловік поїхав проводити на війні…»
Дмитро та Ірина одружені два роки й п’ять місяців. Фактично разом провели пів року.
Він дуже спішив жити, каже Тетяна Василівна. Приїздив на два дні й встигав зробити стільки, скільки інші за тиждень не зроблять. Там він на Молодіжному у хлопців на СТО щось круте, там з волонтерами щось вирішує, там допомагає…
Коли захворіла теща, приїхав з Курщини, щоб забрати її з лікарні. Казав: «Мама — це святе».
Пані Тетяна додає, що син насправді хотів обігріти собою весь світ.
Так в сім’ї з’явився мастиф, який знав Дмитра, а потім ще одна маленька собачка приїхала, яку Дмитро також просив приютити.
На жаль, привезти собачку не вспів. Її вже пізніше пані Тетяні передали волонтери.
Дружина Дмитра каже, що вони мали багато планів:
Не встигли.
На війні загинув кременчуцький воїн Дмитро Кучерявий
Життя перетворилося існування. Сенс, мрії, майбутнє — все поховано на Свіштовському кладовищі, каже жінка.
Каже в складних ситуаціях завжди питає поради, і він відповідає, тільки тепер не голосом, а на рівні свідомості.
Хоча Ірина й досі на автоматі бере телефон, набирає його номер й слухає гудки…
Наразі жінка організовує зустрічі військових з дітьми, розповідає про чоловіка, зберігає пам’ять й всім нагадує, якою ціною виборюється свобода України.
#Без тебе… - медіа-проєкт «Кременчуцького Телеграфа» про найдорожче, що залишилося у рідних після загибелі їх чоловіків, синів, братів. Він про спогади…
В інтерв'ю рідні загиблих військових діляться своїм болем, тугою. Мами, дружини, діти, брати та сестри — кожен говоритиме про того, хто віддав життя за Україну. Про те, як живеться з пусткою, що вже ніколи не зникне.
Цей проєкт про людські долі й про нові сенси, які дають сили жити далі.
Якщо хочете взяти участь у проєкті, телефонуйте +380981248490 або пишіть у тг.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.