Персонал поліклініки № 1 звернувся до «Телеграфа» із «криком душі»: говорять, останній час у закладі такі умови, що працювати стає неможливо. Підвищене навантаження, яке не співвідноситься із зарплатами, мобінг та емоційний тиск. Крім того, ледь не всіх відправляють у відпустки без збереження зарплат. Через це багато працівників звільняється і, відповідно, навантаження лиш зростає. У чому причина — ми розбиралися
У Кременчуцькому центрі первинної медико-санітарної допомоги № 1 (або ж поліклініці № 1, як багатьом містянами звичніше) ситуація із кадрами та оплатою праці медперсоналу викликає дедалі більше запитань. У відповідь на інформаційний запит медзаклад надав офіційні цифри: у січні 41 працівника відправили у відпустку без збереження заробітної плати, у лютому — вже 108. Тобто майже весь штат.
Колишні працівники, що звернулися до редакції «Кременчуцького Телеграфа», стверджують: заяви на відпустку змушували писати системно, погоджуючи лише часткові дні, аби «бути у графіку».
Медики стверджують: у колективі панує токсична атмосфера, систематичний тиск і моральне виснаження.
Пропозиції скоротити надлишкову адміністрацію — п’ять бухгалтерів і трьох на адміністративні функції — не розглядали. Натомість зосереджувалися на скороченні середнього медперсоналу.
З початку року, за словами співрозмовниці, з поліклініки звільнилося близько десяти працівників, серед яких троє лікарів. Частина звільнених фахівців були змушені піти через тиск або хронічне перевантаження.
Ситуацію погіршує той факт, що частина лікарів «числяться» в штаті, але фактично не виконують свої обов’язки.
Дехто — перебуває за кордоном. Наприклад, лікарка, яка виїхала ще в грудні, продовжує значитися в списках, маючи при цьому понад 1000 декларацій.
Загалом у декретній відпустці зараз знаходяться дві лікарки, ще одна — за кордоном понад рік. Проте декларації з їхніми пацієнтами досі не перерозподілені належним чином.
Доплати передбачались лише за окремі напрямки — паліативну допомогу (2–3 тис. грн) або «психологічну підтримку» пацієнтів, яку подали як добровільну, але фактично змушували виконувати.
Медсестри ж до преміювання не допускались взагалі. При цьому, за словами очевидців, саме вони «робили все»: вели документацію, працювали на прийомах, займалися прибиранням.
Ми направляли до поліклініки інформаційний запит, аби дізнатися, які з заробітні плати отримують працівники закладу. У відповідь отримали інформацію про те, що середня заробітна плата у січні та лютому цього року складала 20 200 — 20 800 гривень. Сімейний лікар отримував трохи менше педіатра 20 100 — 20 300 гривень. У старшої медичної сестри заробітна плата коливалася у межах 13 800 — 15 100 гривень. У молодшої медичної сестри зарплата трималася на рівні 9200 гривень. Інші працівники поліклініки — бухгалтерія, водії, інспектор з кадрів, завідувач господарством тощо — зарплати коливалися у межах 15 300 — 16 500 гривень.
Аміністрація запевняє: це суми нарахувань, які працівники отримують безпосередньо на картку. Проте наша співрозмовниця заперечує: таких виплат не було ніколи.
Колишні працівники кажуть, що ситуація з оплатою праці керівного складу — зовсім інша.
Нині заклад продовжує очолювати Наталія Тарасова, яка торік втрапила у судову тяганину: жінка упродовж кількох років підписувала накази на преміювання та встановлення надбавок своєму синові. Як вказано у постанові суду, розмір таких виплат міг сягати до 200% до встановленого окладу. А це, як відомо, конфлікт інтересів, або ж корупція. Пані Тарасова відбулася штрафом у 6800 грн, і торік місто продовжило із нею контракт ще на три роки.
Ми поспілкувалися із Наталією Тарасовою, аби почути її думку щодо ситуації в колективі та пояснення стосовно масових відпусток без збереження та звільнення працівників.
Нашу розмову пані Тарасова почала із посилання на Національну службу здоров’я України: мовляв, вони постійно підвищують показники, а за їх невиконання знімають фінансування.
Трохи цифр: за одного пацієнта, який уклав декларацію із лікарем, поліклініка отримує від НСЗУ 844 гривні. Проте із початку 2025 року служба запровадила оновлення: якщо пацієнт протягом трьох років до закладу не звертався, то фінансування на нього знижується, і замість повної суми на рахунок надійде лише 20%, тобто 177 гривень.
Це, за словами Тарасової, і стало причиною скарг на навантаження та масовому походу працівників у відпустку без збереження.
Так само у цей період зросло і навантаження на персонал: окрім того, що потрібно було «перекривати» відсутність колег, які перебували у відпустках, медпрацівникам також доручили й обдзвонювати пацієнтів, які упродовж трьох років не зверталися — аби залучити їх і таким чином не втратити ще грошей.
Проте якщо недостачу фінансування, за словами Тарасової, поліклініці вдалося вирівняти, то ситуація в колективі не покращилася — люди продовжують звільнятися. І якщо у лютому в колективі було 129 працівників, то нині — 115. Люди продовжують звільнятися. Проте дехто потрапив і під скорочення.
Також персонал активно звільняється і за власним бажанням. Переважно, йдуть у приватні медзаклади, розповідає Наталія Тарасова. І тут же додає: бо там легше.
Наталія Тарасова запевняє: система преміювання працівників у поліклініці є. От тільки виплачують їх відповідно до того, як людина працює.
Так само преміюють і інший персонал, не лише медпрацівників.
Не змогли ми оминути і той момент, що у закладі досі продовжує працювати син директорки. Жінка запевняє: він готовий звільнитися у будь-який момент. Але ж колектив проти.
І додає: зараз вона взагалі не контролює заробітну плату свого сина — цим займається директор департаменту охорони здоров’я. Мовляв, комісія колегіально вирішує і направляє наказ у департамент. Сама ж Тарасова накази на преміювання сина, за її словами, більше не підписує.
Збільшення об’єму роботи й навантаження на персонал Наталія Тарасова увесь час аргументує вимогами Національної служби здоров’я України. Вони постійно підвищують планку, а фінансування при цьому лишається на попередньому рівні, якщо не зменшується.
Наостанок пані Тарасова показала нам кабінети поліклініки — у деяких зроблений косметичний ремонт, деякі відремонтовані краще. Проте й лишаються приміщення, які тільки чекають ремонтів. Керівниця поліклініки запевняє: усе робили власними силами, усе ремонтував робітник із комплексного обслуговування, який у штаті один, самотужки.
Підсумувати розмову з директоркою поліклініки можна так: у закладі усе гаразд, а скарги надходять від «злих язиків», яким завжди все не так.
Аби почути думку незалежної та неупередженої сторони, ми звернулися за коментарем до Кременчуцького міського управління Держпродспоживслужби.
Там нам повідомили, що наразі скарг від працівників комунального медичного некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» у Кременчуці до них не надходило. А без подібних скарг вони не мають підстав для перевірки роботи закладу.
— Здійснювати контроль за дотриманням трудового законодавства має Держпраці. Позапланова перевірка може бути проведена після надходження відповідного звернення від працівників, юросіб, або ж за рішенням суду, керівника Держпраці, інших державних органів, чи у випадку невиконання попередніх приписів органів контролю. Якщо мова йде про скарги, пов’язані з мобінгом або психологічним тиском, то у межах чинного законодавства Держпраці не уповноважена проводити перевірки за такими фактами. У подібних ситуаціях працівники можуть звертатися до суду для захисту своїх прав, зокрема щодо дій або бездіяльності керівництва медзакладу, — коментують нам у Держпродспоживслужбі.
«Телеграф» поцікавився у колишніх працівників поліклініки, чи зверталися вони із цими проблемами до органів контролю. І якщо не зверталися, то чому. Відповідь була лише одна: скаржитись не давала атмосфера страху всередині колективу та ризик тиску з боку керівництва у разі спроб захистити свої права відкрито.
За словами співрозмовників, в установі існує негласна практика залякування співробітників, які наважуються на критику чи спроби оскарження дій адміністрації. Люди побоюються, що після звільнення зможуть поставати перед труднощами у працевлаштуванні, адже, як вони вважають, негативні рекомендації з боку керівництва можуть вплинути на репутацію фахівця у медичній спільноті міста.
Такі обставини, за словами працівників, спонукають більшість колективу мовчати, навіть коли йдеться про системні порушення трудових прав або психологічний тиск.
Разом з тим, «Кременчуцький Телеграф» продовжить слідкувати за ситуацією у медзакладі. Ми щомісяця надсилатимемо інформаційні запити щодо кількості працівників поліклініки, їхніх відпусток без збереження та отриманих заробітних плат. Про це ми так само продовжимо інформувати наших читачів.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.