Працівників Кременчуцького ТЦК без бойового досвіду відправлятимуть у зону бойових дій

Генеральний штаб Збройних Сил України ухвалив рішення про ротацію особового складу в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Тих, хто не має бойового досвіду та не має медичних обмежень, направлятимуть на службу в підрозділи, що діють у зоні бойових дій.

Натомість на вакантні посади у ТЦК призначатимуть військових, які отримали поранення або контузії й через стан здоров’я не можуть продовжувати службу на передовій.

Що зміниться:

• Перевірка комплектування ТЦК та СП триває за дорученням Головнокомандувача ЗСУ;
• Координацію процесу здійснює заступник начальника Генштабу;
• Рішення має на меті підвищити рівень соціальної справедливості, зміцнити бойовий дух та взаємоповагу у військових колективах.

У Генштабі наголошують: уже з 2022 по 2025 рік відбулася повна ротація керівництва ТЦК. Зараз майже 70% військовослужбовців центрів мають бойовий досвід, а понад половина — це військові, які зазнали поранень або контузій.

Цивільні в ТЦК:

20% персоналу територіальних центрів становлять цивільні працівники ЗСУ.

Інші зміни в системі ТЦК та СП:

• збільшено кількість посад із соціальної роботи;
• реформовано систему морально-психологічного забезпечення;
• покращено облік призовників та резервістів;
• запроваджено юридичну службу.

Зазначимо, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) були створені на території всієї України у листопаді 2020 року на базі реформованої системи військових комісаріатів. У березні 2021 року Верховна Рада ухвалила відповідний закон, який у квітні того ж року підписав президентом України й він набрав чинності. 

Наприкінці минулого року речник Полтавського обласного ТЦК та СП майор Роман Істомін в інтерв’ю «Телеграфу» відповів на питання чи можна поповнення ЗСУ покласти на рекрутингові центри та наскільки вірогідний варіант розформування ТЦК та СП. Він зазначив, що рекрутинг — це призов на військову службу для мотивованих, які у своїй більшості стали на захист України у перші місяці повномасштабної війни. А примусова мобілізація — це для немотивованих, які або не хочуть виконувати свій конституційний обов’язок по захисту Батьківщини, або вагаються. І, на його думку, будь-яка структура, що проводитиме примусову мобілізацію, зазнаватиме хейту так само, як і ТЦК сьогодні, з боку тих, хто не хоче помічати війни. Роман Істомін також наголосив, що діяльність Центрів рекрутингу має інформаційно-консультаційний характер і займатись мобілізацією вони не можуть.

13 листопада Роман Істоміна провів брифінг щодо відмінностей між мобілізацією та рекрутингом до ЗСУ. В ході брифінгу, він прокоментував питання щодо того, чи можна з працівників ТЦК створити нові бойові бригади. Він заявив, що саме з працівників ТЦК точно жодної бойової бригади створити неможливо. Пояснюючи це, Роман Істомін акцентував, що в ТЦК є працівники та військовослужбовці, І саме з «цивільних працівників жодної бригади створити не можливо».

Він також зауважив, що військовослужбовці, які служать в ТЦК, є обмежено придатними до проходження військової служби, мали поранення чи якісь захворювання, що не дозволяє їм виконувати завдання у складі бойових підрозділів. Вони пройшли ВЛК та були визнані придатними до проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах та інших тилових установах. Тож, створення бойових бригад із таких військовослужбовців також неможливо. Цей коментар Романа Істоміна був представлений частково, з контексту були вирвані окремі речення, його слова перекрутили багато телеграм-каналів, що спотворило сутність поданої ним інформації.

Речник Полтавського ОТЦК пояснив, чому із працівників ТЦК неможливо створити бойові бригади 

Згодом Полтавський обласний ТЦК надав додаткові роз’яснення з питань того, хто працює, а хто служить в ТЦК, та пояснив, що ТЦК є територіальним органом військового управління ЗСУ.

Чи є ТЦК складовою Збройних Сил України та хто там працює, а хто — служить

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.