Бійці Кременчуцького ДФТГ на навчальних стрільбах вражали цілі з раритетних кулеметів

Протягом двох днів цього тижня бійці єдиного добровольчого формування у Кременчуцькому районі — ДФТГ № 3 — проводили навчальні стрільби зі своєї штатної зброї. Зазначимо, що лише це добровольче формування, яке підпорядковане військовому командуванню та наразі виконує бойові завдання, має штатне озброєння та право регулярно проводити вогневу підготовку, щоб вдосконалювати майстерність у володінні зброєю.

Цього разу окрім звичайних автоматів АК-74 та кулеметів РПК, бійці навчалися стріляти з дещо застарілої, проте досить надійної зброї, відомої більшості лише по кінофільмам про Другу світову та Громадянську війни.

Це станковий кулемет Максима, розроблений британським зброярем ще у 1883 році, та модернізований в СРСР у 1930 році. Та кулемет РПД (ручний кулемет Дегтярьова), розроблений у 1944 році.

Саме з таких кулеметів навчалися стріляти кременчуцькі добровольці.

У середу на стрільбищі побували журналісти «Кременчуцького Телеграфа», які побачили настрій бійців та вислухали їхню оцінку раритетної зброї.

З цих кулеметів можна вражати як наземні, так і повітряні цілі

Перед початком навчальних стрільб на питання нашого видання відповів командир ДФТГ №3, підполковник у відставці Андрій Чуйко. Він зауважив, що попри те, що з моменту виробництва цієї зброї пройшло вже майже 80 років, вона дозволяє вести ефективний вогонь по наземним та повітряним цілям.

Андрій Чуйко розповів, що до ДФТГ № 3 приєдналося багато мотивованих патріотів, через що й довелося організовувати стрільби аж два дні поспіль. А нещодавно приєднався досвідчений військовий, який воював з російськими окупантами з 2014 року та був звільнений з лав ЗСУ два тижні тому.

Андрій Чуйко додав, що за час повномасштабної війни вже понад 60 добровольців зі складу ДФТГ, отримавши початковий військовий вишкіл, добровільно пішли на військову службу і наразі воюють на фронті у складі військових частин ДШВ, піхоти, морської піхоти, танкових військ та артилерії ЗСУ, а також у лавах Національної гвардії України.

ДФТГ було створено не для патрулювання вулиць

Відповідаючи на прохання прокоментувати заяву міського голови Віталія Малецького, висловлену на сесії Кременчуцької міської ради минулої п’ятниці щодо відмови від патрулювання вулиць добровольчими формуваннями, Андрій Чуйко зазначив, що це дозволить зосередитися на виконанні головних завдань. Він зауважив, що ДФТГ є формуванням Сил територіальної оборони ЗСУ, підпорядковано військовому командуванню та призначено для виконання бойових завдань, а не патрулювання вулиць.

Нагадаємо, що Віталій Малецький на сесії говорив про два добровольчих формування — ДФТГ № 3 та ГФ «Соколи Полтавщини».

Хто вони — добровольці ДФТГ

Тисячі кременчужан з перших днів війни захищають Україну, перебуваючи у лавах ЗСУ та інших збройних формувань. Але окрім військовослужбовців боронити країну та Кременчуччину готуються й добровольці ДФТГ. Вони вже зараз виконують низку бойових завдань за своїм призначенням.

Нагадаємо, що торік у Кременчуцькому районі патріотично налаштованими громадянами були створені 8 добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ), з яких 5 — у Кременчуці. У листопаді 2022 року рішенням військового командування для вдосконалення управління у кожному районі залишили по одному базовому добровольчому формуванню.

На Кременчуччині ним стало ДФТГ № 3. Два з розформованих ДФТГ нашого району приєдналися до нього як окремі підрозділи. А деякі перереєструвалися у громадські формування з охорони громадського порядку, тобто стали допоміжними підрозділами Національної поліції без права носіння та використання зброї. Саме таким формуванням і є ГФ «Соколи Полтавщини».

Варто зазначити, що військове командування вирішило залишити у Кременчуцькому районі базовим саме ДФТГ № 3 через те, що у її складі було багато ветеранів війни в Афганістані та учасників АТО/ООС, тобто людей, які мали реальний бойовий досвід. Наразі, серед бійців формування є офіцери та сержанти запасу та у відставці ЗСУ, СБУ, Національної поліції та ДСНС. Є серед них й ті, хто брав участь у війні з російськими окупантами вже після повномасштабного вторгнення. Середній вік добровольців ДФТГ — понад 50 років, а найстаршому виповнилося 68!

До речі, серед них є й ті, що мають статус інваліда внаслідок війни, а більшість непридатна до проходження військової служби за станом здоров’я, або ж за віком. Попри це, моральний дух добровольців дуже високий і вони готові будь-якої миті стати на оборону країни. Про це «Кременчуцькому Телеграфу» заявив командир ДФТГ № 3 Андрій Чуйко.

Його доповнив лікар ДФТГ, капітан медичної служби у відставці В’ячеслав Шабалін, який вступив до добровольчого формування 3 місяці тому. За його словами, з початку повномасштабної війни він працював у волонтерському центрі, а з часом вирішив, що може принести більшу користь своїми знаннями та досвідом, приєднавшись до ДФТГ.

Стріляли з кулеметів Максима та РПД — а що це за зброя?

Перед проведенням навчальних стрільб добровольче формування вишукалося у строю для військового привітання з командиром та організації занять. Бійці зняли головні убори, згадавши «Хвилиною мовчання» пам’ять загиблих захисників України.

А потім приступили про навчальних стрільб. Звісно, що нашу увагу привернули раритетні радянські кулемети виробництва 1944-1945 років та їх бойові можливості.

Виявилося, що станковий кулемет системи Максима, розроблений наприкінці ХІХ століття та модернізований у 1910/1930 роках під 7,62 мм патрон, все ще залишається грізною зброєю. Адже його прицільна дальність стрільби — до 2000 метрів, а темп стрільби — до 600 п/хв (практична скорострільність — до 300 п/хв).

Ручний кулемет Дегтярьова (РПД) — не менш ефективна зброя. Його дальність прямого пострілу 7,62 мм патроном по грудній фігурі — до 365 м, а вогонь по повітряним цілям можна вести на дальність до 500 метрів. Бойова скорострільність — до 150 п/хв.

Про це нам розповів інструктор по вогневій підготовці ДФТГ № 3.

Чому вони приєдналися до ДФТГ?

Ми поспілкувалися з кількома добровольцями й головним питання було про те, чому вони вступили у ДФТГ та що їх спонукало на це?

Ветеран війни в Афганістані та учасник АТО, командир 2-го взводу ДФТГ Анатолій Гриценко розповів про те, як за минулий рік змінився бойовий вишкіл його підлеглих.

Про бойовий вишкіл добровольців висловився і колишній досвідчений військовослужбовець, а віднедавна доброволець ДФТГ з позивним «Дункан».

Він нещодавно повернувся з фронту, звільнившись з військової служби за станом здоров’я. Пройшовши посади командира роти та начальника відділу бойової й тактичної підготовки однієї з механізованих бригад ЗСУ, 64-річний ветеран розповів побратимам про особливості ведення бою у міській місцевості.

На питання, як він може оцінити підготовку добровольців ДФТГ № 3, ветеран війни відповів, що «немає межі для вдосконалення своєї військової підготовки».

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.