Повернувся з Польщі, щоб стати на захист України: історія про сержанта, який пройшов фронт та опинився у ТЦК в Глобиному

Сержант з позивним «Парацельс» за освітою вчитель біології та хімії. Йому 51 рік, а родом він з міста Глобине, що на Полтавщині. Після інституту 10 років працював у школі за фахом. Згодом звільнився й пішов працювати за своїм фахом на виробництво — у лабораторіях підприємств із перероблення сільськогосподарської продукції, а згодом керував такою лабораторією.

У 2020 році через проблеми зі здоров’ям звільнився, переніс складну операцію, а після відновлення виїхав до Польщі. Там майже два роки працював за фахом, отримав карту побуту. Та у березні 2022 року повернувся в Україну.

Лиходій повернувся з Іспанії, змінив пательню та баняки на зброю, і разом з братами пішов захищати Україну

Про бойовий шлях сержанта з Глобинщини повідомила група комунікацій Полтавського обласного ТЦК та СП.

Він був зарахований до лав 32 окремої механізованої бригади, яка тоді тільки формувалася. Потрапив до самохідного артилерійського дивізіону бригади. Після базової та фахової військової підготовки й бойового злагодження підрозділ направили на Сватівський напрямок.

Він пояснив, що «працювали» із закритих вогневих позицій. На бойові чергування виїжджали тиждень через тиждень, жили в бліндажах, готові будь-якої миті виконати команду «до бою». Бувало, за день вистрілювали до 100 снарядів.

У серпні підрозділ перекинули на Куп’янський напрямок, на якому воювали майже 9 місяців. Звідти у грудні 2023 року Андрія за рішенням командування відібрали на медичну підготовку. Парацельс пройшов місячні курси і повернувся до свого ж підрозділу, але вже на посаду бойового медика.

Повернувся з Угорщини, щоб стати на захист України, та був поранений під Авдіївкою: розповідь рекрутера з Полтавського РТЦК

Тепер до його обов’язків додалася відповідальність за здоров’я побратимів. Виїжджав на позиції разом зі своєю батареєю, тільки з собою тепер брав ще великий медичний рюкзак. За необхідності — надавав першу медичну допомогу.

«Парацельс» згадує, як одного разу противник таки вцілив в їх самохідну артилерійську установку (САУ). Через затримку з боєприпасами позиція залишалася відкритою довше, ніж планували, і росіяни навели ударний дрон.

Він першим помітив апарат у повітрі, попередив екіпаж по рації, намагався збити БпЛА зі стрілецької зброї. Та за кілька секунд стало зрозуміло, що це не звичайний квадрокоптер, а «Ланцет». Екіпаж встиг сховатися в укриття, перш ніж дрон уразив позицію кумулятивним боєприпасом. САУ зазнала серйозних пошкоджень, відбулася вторинна детонація, але всі військовослужбовці, хоч і отримали контузії, залишилися живими.

«Не міг залишитися осторонь» — офіцер ТЦК, колишній голова райради, розповів чому став на захист України

Іншим разом їх батареї пощастило менше. Тоді БпЛА Zala поцілив у будиночок, де перебували військові. Андрій з товаришем встигли впасти на підлогу, а старший офіцер батареї дістав поранення металевою кулькою в коліно. Їх автомобіль був розбитий вибухом, тож довелося викликати евакуацію по рації.

2024 рік на фронті запам’ятався сержанту стрімкими переміщеннями їх підрозділу на різні напрямки — у травні вони воювали разом з прикордонниками на Сумщині, у липні їх перекинули на Торецький напрямок, а восени вже захищали Гуляйпільський напрямок на Запоріжжі.

У листопаді 2024 року Андрія направили на ВЛК, яка надала висновок про обмежену придатність до проходження військової служби. Його перевели на посаду командира відділення в окремий інженерний батальйон.

Окрім командирських обов’язків, відповідав за заготівлю лісу та його відправку для зведення фортифікацій у зони проведення бойових дій. Доводилося багато працювати фізично, бо людей вкрай не вистачало.

«Повістки роздавати найважче — на війні легше»: як «фізик», який пройшов Бахмут, опинився в ТЦК на Кременчуччині

Фізичні перевантаження згодом призвели до різкого погіршення здоров’я «Парацельса» — він вже майже не міг ходити через проблеми з хребтом. Тож 2025 рік зустрів у лікарні. Поки був на тривалому лікуванні, дізнався, що з його батальйону формують бойовий підрозділ.

Зараз Андрій — штаб-сержант 3 категорії відділу цивільно-військового співробітництва. Його завдання — налагодження взаємодії між ТЦК та СП і цивільними: громадянами, органами влади та місцевого самоврядування, громадами. Зокрема, він бере участь у сповіщенні рідних про загибель, полон або зникнення безвісти військовослужбовців, організації поховань полеглих воїнів.

Сержант зізнається, що ця робота для нього емоційно дуже важка. Водночас він розуміє, що вона дуже важлива, тож намагається виконувати її максимально по-людськи, ставитися до людей зі співчуттям.

У Кременчуцькій районній раді 6 депутатів були мобілізовані й захищають Україну: один з них загинув

Водночас Андрій помічає, що за інформаційним шумом та гучними гаслами люди все частіше гублять відчуття реальності війни. У соцмережах та блогах поширюються прості й зручні цивільним виправдання — про «війну для бідних», втечу еліт та чужу відповідальність. Сприймає їх саме як самовиправдання тих, хто розповсюджує ці наративи.

Українці вважають, що РФ хоче знищити українську націю, а у разі «заморожування» лінії фронту знову нападе, — опитування

Свої заклики про необхідність боротьби з ворогом та захисту України родина Андрія підтверджує не словом, а ділом: усі військовозобов’язані чоловіки в його родині долучилися до ЗСУ. Окрім самого «Парацельса» та його молодшого брата, на захист України став ще їхній двоюрідний брат, який воював у лавах механізованої бригади. Він зник безвісти на Курщині. Родина сподівається на його повернення.