Кременчук став для полеглого воїна другим домом — на початку повномасштабного вторгнення він переїхав сюди із Луганщини
Сьогодні, 5 травня, у стінах Свято-Миколаївського собору у Кременчуці попрощалися із полеглим у бою за Батьківщину солдатом Національної гвардії України Сергієм Моргуновим. Народився чоловік 9 листопада 1975 року у місті Сіверськодонецьк на Луганщині. До Кременчука Сергій із родиною переїхав на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Провести полеглого захисника в останню путь зібралися багато людей. Попри те, що жив Сергій у Кременчуці відносно недавно, віддати йому останню шану прийшли усі, хто знав чоловіка.
Наталія, як і Сергій, переїхала до Кременчука на початку великої війни. Говорить: спочатку вони певний час жили разом у школі-інтернаті, а потім роз'їхалися по різних гуртожитках.
Жінка розповідає: із чоловіком спілкувалася і коли він став на захист України.
— Він завжди писав, коли ішов на завдання, і так само завжди писав, коли повертався. Дуже позитивна людина була, як справжнє сонечко, — додає Наталія.
Марина працює у гуртожитку, де жив Сергій. Спогади у жінки про загиблого теж лишилися тільки позитивні.
— Він був дуже душевний, дуже добрий. І хобі у нього таке цікаве було: із джинсів робив різні сумочки, чохли. А потім від душі дарував їх усім. А коли був у відпустці, то підійшов до мене і зі сльозами на очах сказав: мені так хочеться жити! Розповідав, що хоче купити маленький будиночок, хоче створити родину.
До лав Національної гвардії України Сергій приєднався 29 квітня 2024 року, розповідає військовослужбовець із позивним «Лиман».
У полеглого захисника лишилися батьки та сестра, яка, за словами знайомих, нині перебуває на лікуванні за кордоном, тож не змогла приїхати попрощатися з братом.
Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Сергія Моргунова на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.
Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.