Назва річки Псьол або Псел дійсно має багату історію і є предметом дискусій серед дослідників.
Історичний контекст і варіанти написання
- Псьол (Псло) — давня українська назва, яка згадується ще в літописах. Наприклад, у «Повісті минулих літ» Нестора 1113 року використовується форма Пслъ.
- У творах Самійла Величка зустрічається Псолъ, Псіолъ, а Григорій Граб’янка згадує її як Псло.
- Картографи середньовіччя, такі як Веніамін Кордт, фіксували варіанти Psol, Psoll, які ближчі до української форми Псьол.
Етимологія та локальна традиція
- Микола Сумцов, відомий український етнограф, віддавав перевагу назві Псло, вважаючи її ближчою до автентичної української мови.
- Топоніми, пов’язані з річкою, також свідчать про вживання форми Псьол: село Псьолівка (тепер Псільське), Запсільське та інші.
Вплив радянської картографії
Поширення назви Псел сталося в період радянської стандартизації мов, зокрема у 1970-х роках, коли активно впроваджувалася російська форма Псел. Російська транскрипція не враховує української фонетики, що спричинило поступову зміну офіційного вжитку.
Чому «Псьол»?
- Фонетика: Українські старожили, зокрема дідусі та бабусі, зберегли традиційне звучання Псьол, яке ближче до оригінальної вимови.
- Топоніми: Географічні назви в Полтавській і Сумській областях теж тяжіють до форми Псьол.
- Культурна спадщина: У творах українських літописців і митців також домінує форма Псьол.
Отже, з огляду на історичні, етнографічні та мовні дані, більш автентична і природна для українського вжитку назва — Псьол.
