Нещодавно телеканал «1+1» анонсував третій сезон серіалу «Жіночий лікар. Нове життя». Одну з ролей — адміністраторку Христю, в ньому грає молода українська акторка Анастасія Агафонова. Минулого тижня Анастасія розповіла «Кременчуцькому Телеграфу» про свою акторську роботу та іншу діяльність. Зустріч відбулася в Центрі солідарності журналістів, розташованому в Національній спілці журналістів України.
Зйомки третього сезону «Жіночий лікар. Нове життя» вже почалися, розповідає Анастасія. Каже, шанувальників серіалу чекає багато неочікуваних поворотів сюжету.
Анастасія зізнається, що їй дуже цікаво зсередини дізнаватися про життя медиків, бо інколи «не замислюєшся, яку титанічну роботу роблять медики, особливо в цей час, як вони ризикують своїм життям, здоров’ям й скільки сил витрачають».
Громадська діячка, режисера, авторка проєктів
Анастасія — режисерка, громадська активістка, авторка кількох творчих проєктів, перфомансів, акцій, спрямованих на підтримку цивільних та політичних полонених, Кримських татар, людей, що постраждали від російської агресії, від насильства, в тому числі сексуального, пов’язаного з війною.
У 2022 році у Львові Анастасія організувала акцію «Ми не звикнемо до війни». Активісти читали послання українців, які постраждали від російської агресії в містах, де велись запеклі бойові дії, або жили під окупацією. Це були листи мешканців Харкова, Маріуполя, Гостомеля, Сум та інших міст, у яких очевидці описували всі жахіття війни чи складнощі евакуації
У 2023 році у Києві режисерка взяла участь в проєкті «Будь ласка, звільніть пташок!». Вона презентувала перфоманс, під час якого актори створили інсталяцію з дерев’яних піддонів, яка собою представляла умовну клітку з живими людьми. Так передали атмосферу, в якій постійно перебувають наші громадяни у полоні.
Ще одна яскрава робота — перформанс «НеМовчи», головною ідеєю якого стала думка: «Є вірус страшніший за ковід, і це вірус страху».
Одна з робіт, яка мала широкий резонанс — проєкт «Нумо, сестри!». Це історія про жінок, які були в полоні, в окупації та пережили сексуальне насильство.
У 2024 році, в день, коли Росія вдерлась в Україну, у Києві відбувся театралізований перформанс, під час якого актори у формі сучасного мистецтва показали, які міжнародні злочини скоює путінська Росія в Україні. Вистава пройшла на Майдані Незалежності та стала частиною глобальної правозахисної акції «Світ потребує безпеки. Україна потребує перемоги».
Всі роботи режисерки вирізняються яскравістю, чутливістю та глибоким зануренням в тему. Адже Анастасія знає, про що говорить й що хоче донести до суспільства.
«Не всі мешканці Сходу — зрадники»
Анастасія Агафонова родом з Сєверодонецька, до початку АТО жила в Луганську, тож події, які у 2014 році почалися на Сході України, й досі переживає всім серцем, пропускає через власну душу. Каже, кілька разів у 2015-му бувала в окупованому Луганську й на власні очі бачила, що за короткий проміжок часу розвинене місто перетворилося на депресуючий населений пункт, в якому життя зупинилося.
Хоча любителів «руського миру» багато. Навіть серед одногрупників Анастасії по коледжу культури й мистецтва є ті, хто обрав російській шлях.
Хоча з часом люди звикають до всього, впевнена Анастасія. А коли поруч постійно лунає нав’язлива думка про те, що Україна не потрібна, що немає нічого гарного в українській культурі, що тільки «велична російська культура» має майбутнє, в голові зароджуються сумніви, й люди починають вірити в те, що їм кажуть.
Не секрет, що частина українців має своєрідне ставлення до мешканців окупованих у 2014 році територій. Дехто й досі звинувачує мирне населення в тому, що відбулося. Ці стереотипи треба ламати.
До речі Анастасія, коли береться за проєкти, пов’язані з війною, завжди акцентує, що вона з Луганська.
«Мрію про мир й зйомку в фантастичному фільмі»
Обрати між акторством й режисурою складно, каже Анастасія Агафонова.
Зараз в Анастасії багато планів. Попереду, крім популярного серіалу, участь в іноземному проєкті. Каже, зараз є певна зацікавленість в іноземної аудиторії щодо українських акторів і взагалі всього українського, і це радує.
Також акторка хотіла б знятися у фільмі, який детально розкриє історію людини з окупованої території, історію постраждалих від СНПК. І хоч це дуже складні теми, їх треба підіймати!
Але зараз знімати щось про окуповані з 2014 року території, крім документального кіно не на часі. В цьому режисера впевнена: «Після повернення територій, нам потрібно буде пройти дуже великий шлях до налагодження взаєморозуміння і для того, щоб вони прийняли нас, а ми прийняли їх. Я не уявляю, як держава буде з цим працювати, це дуже відповідальна місія».
Як всі українці, Анастасія Агафонова мріє про закінчення війни, хоче, щоб перестали гинути люди. І щоб по завершенню війни у всьому світі знали про Україну, квітучу, співочу, талановиту, прекрасну державу. Знали й ставили в приклад.
