#Безтебе… Наталія Жук, мати загиблого Антона Левчука, розповіла про життя без сина

24.06.2025, 11:01 Переглядів: 2 302 Коментарів: 2

«Завжди кажіть дітям, що ви їх любите. Щоб не було запізно», — Наталія Жук

— Мій син був дуже світлою людиною. Його довкола всі любили. У школі він був гіперактивний, але подорослішав в один день. Ми їхали з ним за кордон, і вирішили, що він буде головним у нашій родині. Так в 10 років він взяв на себе цю місію, став відповідальним та головним у нашій родині, — розповідає Наталія Жук, мама загиблого військового Антона Левчука.

Антон навчався в гімназії № 6, потім вступив до Полтавського університету на архітектора, працював за фахом. З великою відповідальністю ставився до роботи. Його поважали колеги й клієнти. Деякі навіть говорили, що таких фахівців дуже мало.

Але почалася війна…

— 22 почали бомбити, 23 син і мій чоловік поїхали до військкомату. Я відмовляла, просила, щоб хоч один залишився. Чоловік сказав «Ні». Пробувала Антона відмовити. Але він сказав: «Мам, я піду».

Ходив до військомату, поки його не призвали. Антон закінчив курси парамедиків й виконував бойові завдання на Донбасі.   

— Антоша увесь час мене беріг. Він казав, що далеко від нуля… Але це було неправдою.

Переніс понад 50 операцій

Улітку 2023 року під час артобстрілу Антон Левчук рятував побратима, проте сам зазнав важких поранень. З отриманими осколковими пораненнями потрапив до шпиталю, де після чисельних операцій, 17 серпня 2023 року пішов з життя.

— У мене 25 липня день народження, він зателефонував, привітав мене. А 26 числа мені зателефонували й повідомили, що йому роблять операцію, що він сильно поранений. На свій день народження я востаннє чула голос сина…

У шпиталі Антону зробили понад 50 операцій. Його весь час тримали в медичній комі. Лише раз він вийшов з неї.

— У фільмах показують, коли людина виходить із коми, вона одразу розмовляє, розуміє все. Але насправді, лише лікарі знають по медичних показниках, що пацієнт вийшов з коми. Зовнішньо в його стані нічого не змінюється…

Пані Наталія зі сльозами згадує, що у сина було багато опіків, в тому числі внутрішніх, роздроблений череп.

— Йому ручки ампутували, вічка не було. Його чистили щодня. Коли лікарі забирали, казали: «Ми не знаємо, збережемо пальці  чи ні, збережемо руку чи ні». Я весь час у церкві сиділа молилася. Звичайно, в душі сподіваюся, що він викарабкається. Але лікарі казали, що він не зможе ходити, впізнавати когось, навіть розуміти, хто він… Господь Бог сам вирішив, як краще й забрав його…

Подальше життя для жінки перетворилося в пекло.

Щоб не збожеволіти, вона весь час займала себе допомогою іншим: подругам, сусідам, волонтерам. Але не допомагало.

— Перший час я розкладала речі сина на ліжку й вдихала його запах, який вони зберігали, спала з ними… Все чекала, що він насниться, але це було лише раз, буквально в перші дні після поховання. Мені наснилося, що він стоїть на кухні й готує каву. А я дивлюсь, в нього і ручки на місці, і опіків немає, все ціле. Підійшов, поцілував мене в маківку. Питаю: «Тобі не боляче?», він каже: «Ні, не боляче». Питаю: «Тебе можна обійняти?, відповідає: «Так, можна». Обняла і прокинулася. Щаслива. Поки не зрозуміла, що це був лише сон…

Прийомна донька наповнила життя сенсом

А потім вони з чоловіком зважилися на крок, який давно планували — взяли дитину з дитячого будинку.

— Не можна замінити одну дитину іншою! Але ця дівчинка допомогла заповнити пустоту й надала сенсу нашому життю.

Пані Наталія каже, що наразі проходить третій етап, який дає сили жити далі.

— На першому було прийняття, що сина немає і ніколи не буде, що ніколи я його не зможу обійняти. На другому етапі ми вчилися жити без нього. Третій етап — прийомна донька Оленка, яка наповнює сенсом. Вона у нас уже восьмий місяць, і я з впевненістю можу сказати, що можна полюбити дитину, не народивши її.

 Пані Наталя каже, що вони підтримують одна одну. У Оленки теж важка доля. Мама загинула в ДТП. Дівчинку виховувала бабуся. Після її смерті дитину оформили в дитячий будинок.

— Вона з першого дня прийняла нас з чоловіком. Не встигли ми познайомитися, як вона пішла до директорки й сказала, що буде нас називати мамою й татком.

«Я дуже мало говорила в житті, що я його люблю»

Пані Наталія весь час намагається стримувати сльози. Каже, що син колись сказав, що хоче, щоб матуся завжди посміхалася, за будь-яких обставин. Жінка намагається. Часто розповідає доньці, який веселим був Антон, як вмів жартувати, й навіть по-доброму тролив матусю.

— Він завжди був із посмішкою, і такими трошки хитрими очима. У нього навіть на цій фотографії на стелі хитрющий погляд.

Розповідає, хотіла його непомітно сфотографувати, коли у відпустку приходив, а він посміхався й казав, що все бачить… Але на цьому фото він саме такий, яким був за життя.

 — Кажуть, не знаєш, коли востаннє у житті буде твоя зустріч із будь-якою людиною. Наталія Жук тепер розумію і шкодую про те, що дуже рідко говорила сину, що люблю його. Що не вийшла ще раз обійняти його через те, що дуже поспішала до свого батька у лікарню… Треба кожного ранку, вдень й ввечері говорити рідним, як ви їх любите. Бо може бути запізно…

 

…Вірю, що душі всіх хлопців, які загинули, повернулися на землю. І земля ж, напевно, стане кращою. Тому що вони всі світлі, всі віддали життя для того, щоб інші жили тут і спали у своїх ліжках… — Наталія Жук.

#Безтебе… — новий медіа-проєкт «Кременчуцького Телеграфа» про найдорожче, що залишилося у рідних після загибелі їх чоловіків, синів, братів.

Він про спогади…

У коротких інтерв’ю рідні загиблих військових діляться своїм болем, тугою. Мами, дружини, діти, брати та сестри — кожен говоритиме про того, хто віддав життя за Україну. Про те, як живеться з пусткою, що вже ніколи не зникне.

Цей проєкт не лише про війну. Він про людські долі й голоси, які щодня повторюють: «Без тебе… сумую без тебе я».

Якщо хочете взяти участь у проєкті, телефонуйте +380981248490 або пишіть у тг.


Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів
 


Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Коментарі: 2

5 426
24 червня 2025 12:14

@обана русня повинна здохнути вся до останнього. Орки прокляті. 


9 2
5 426
24 червня 2025 15:50

Підрах@й орків, один відмітився під@р.


3 0

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 6 від 6 лютого 2025)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх