Третя річниця Революції гідності: спогади кременчужан

22.02.2017, 09:32 Переглядів: 4 221

Кременчужани поділилися спогадами про криваві події під час Революції гідності

18 лютого 2014 року у Києві почався найтрагічніший етап Революції Гідності. Різке загострення ситуації супроводжувалося масовим кровопролиттям. Тоді на засіданні Верховної ради опозиція зажадала негайного повернення до парламентсько-президентської форми правління і відновлення конституції 2004 року. У цей же час у Києві поновилися запеклі зіткнення мітингувальників з міліцією, що призвело до загибелі близько ста осіб. З того часу минуло три роки. Винних й досі не покарано. ТелеграфЪ" запитав у кременчужан-учасників тих подій, що вони пам’ятають про ті дні, та що думають про

розслідування "Справ Майдану".

 

 

 

Ірина Митрофанова, волонтер

 

- Двічі допитували у Генеральній прокуратурі по дві години. Викликали розповісти про події. Привозила речові докази, які чомусь загубились. Напевно, ніхто не хоче покарати за злочини і вбивства. Тільки нещодавно переглядала фотографії про те, як все починалося і як закінчилося. Я думала час зітре щось в пам'яті, але пам'ять ретельно зберігає всі ці сторінки. Запах майдану, гар, кіптява, вибухи гранат, сльозоточивість й кашель, що вивертає навиворіт. Постріли й смерть, які ти бачив. Це страшно... Інститутська була залита кров'ю. Озброєні “тітушки”, беркут у Маріїнському парку, які роздавали пістолети з автобуса.

 

 

 

Сергій Костромінов, депутат Кременчуцької міської ради, вперше приїхав на Майдан 10 грудня після того, як побили студентів. За його словами, він почувався розлюченим, коли озброєні чоловіки побили дітей. “Нехай спробують на рівних з мужиками”, - зазначив Сергій Костромінов. Він розповів, що 18 лютого ледь встиг до закриття Києва. Нагадаємо, що до столиці не пускали автобуси з людьми, щоб силовики без перешкод розпочали наступ на мітингувальників.

 

- Коли ввечері приїхав до Києва, то мене син координував, як дістатися з автовокзалу до майдану Незалежності. На той час там була лише одна дорога - з боку Софіївської площі. Нікого з Кременчука не знайшов, не зміг ні до кого додзвонитися, адже не працював телефонний зв'язок. Всю ніч біля пам'ятника засновникам Києва, допомагав готувати “підпали”. Дякую медикам, які надавали допомогу на передових позиціях, вони і мені допомогли, коли отримав поранення в ногу. Величезна подяка киянам, які вночі через ряди силовиків проносили шини. Якби не вогняно-димова завіса, можливо, нам не вдалося б простояти до ранку.

 

 

Для Івана Балацького революція гідності також розпочалася після побиття студентів. Після 90 днів Майдану люди 18 лютого пішли до Верховної Ради аби щось вирішувати або розходитись.

 

- Після наступу силовиків на вул. Інститутській за барикадами ми встали лінією оборони, створивши щитами “черепашку”. Коли беркут прорвав лінію барикад, де стояв Сердюк, вони кийками почали бити нас. Коли розбили мотоциклетний шолом на моїй голові, я почав втрачати свідомість. Пам'ятаю, як мене затягли в оточення беркуту. Розумів, що необхідно тікати, бо якщо цього не зроблю, то потраплю в машину, яка відвозить у невідомому напрямку. Поки вони займались іншими, мені вдалося відповзти до будинку офіцерів, де надали медичну допомогу, адже голова повністю була розбита. Їхати до лікарні, де вже чекали правоохоронці, я відмовився. Мене відвели до будинку Профспілок. Там було багато поранених, в одних з обличчя стирчали гумові гирі, якими зупиняють автомобілі.

 

Якщо зранку наша 9-та сотня налічувала 68 осіб, то ввечері в ній залишилось лише 17. На той час ми вже знали, що є втрати, і що один із загиблих - Ігор Сердюк.

 

Ввечері вже з кременчужанами поїхали додому. Я не хотів стати тягарем для інших, тому вирішив поїхати.

 

P.S. Справа «Антимайдану» у Кременчуці після трьох років розслідування може зрушити з мертвої точки. Справу порушили ще три роки тому щодо керівництва кременчуцького осередку Партії регіонів, а також представників депутатського корпусу Кременчуцької міської ради, які з грудня 2013 по лютий 2014 року організовували поїздки кременчужан до Києва для участі в масових заворушеннях. Вони забезпечували транспортування і координували дії. Станом на вересень 2016 року прокуратура так і не завершила розслідування.

 

 

Генеральна прокуратура України на офіційному сайті опублікувала результати розслідувань справ Революції гідності за три роки. Станом на 15.02.17 розслідують 259 проваджень щодо злочинів, вчинених під час Революції гідності. З них: 14 - слідство Генеральної прокуратури та 245 проваджень в обласних прокуратурах.

 

353 особам повідомлено про підозру. Серед підозрюваних за провадженнями ГПУ: 34 посадовця, 127 службовців правоохоронних органів та 32 цивільні особи (т.зв. “тітушки”).

 

Всього у “Справах Майдану” скеровано до суду 142 обвинувальні акти щодо 220 осіб. Генеральна прокуратура скерувала до суду 44 обвинувальні акти. Обвинувачення висунуто 104 особам.

 

За цей час ухвалено 25 обвинувальних вироків щодо 35 осіб. Визнано винними 11 осіб. Серед них: 8 службовців правоохоронних органів (за с. 365 - перевищення службових повноважень та ст. 367 - службова недбалість) та трьох цивільних (“тітушок” за ст 296 хуліганство, ст. 186 - грабіж, чт. 146 - незаконне позбавлення волі або викрадення людини, 129 - погроза вбивством).

 

Як зазначив Генеральний прокурор Юрій Луценко, притягнення до відповідальності високопоставлених організаторів, які переховуються в РФ, розпочнуть одразу після уточнення закону про особливості заочного засудження, який знаходиться в парламенті.

 

 

Автор: Альона Душенко Джерело фото: Ірина Митрофанова
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 38 від 22 вересня 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх