30 січня у Кременчуці попрощались з 35-річним військовослужбовцем Антоном Бескоровайним. Чоловік був солдатом, електриком рухомої ремонтної майстерні безпілотних систем авіаційних комплексів.
Антон родом з Кременчука, навчався у гімназії № 20, працював електриком на ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», розповідає офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков.
На службу чоловік пішов у перший день повномасштабного вторгнення РФ, 24 лютого 22-го року. Військовий загинув 20 січня цьогоріч, каже офіцер.
Антон також навчався і в ліцеї «Політ», каже вчителька цього закладу Олена Караганова.
— Пам’ятаємо Антона як дуже світлу, доброзичливу, небайдужу людину. Як учень, він був сумлінний, дуже допитливий, талановитий. Багатогранний. Його багатогранність проявлялась в тому, що він, навчаючись на профілі інформаційних технологій, дуже любив історію. Читав багато додаткової літератури. Особливо цікавила його воєнна історія, — розповідає жінка.
Побратим Антона «Кречет» ділиться своїми спогадами про нього:
— Людина, яка завжди порядно себе вела, виконував накази командирів, добрий боєць. Я прожив з ним в одній хаті, і в мені дуже тяжко. Познайомились десь 9 грудня, коли приїхав з відпустки, на місці дислокації з ними познайомились. І приблизно десь більше півтора місяця товаришували. І так дуже він мені допомагав. Я йому допомагав. Дуже добра людина, — каже військовий.
«Кречет» додає, що незадовго до загибелі Антон хотів зустрітись зі своєю дружиною.
Волонтерка Алла Заможська допомагала бригаді, де колись служив Антон.
— Він був дуже світлою людиною. Дуже шкода, тому що дуже молодий, було багато планів, дуже розумна людина була. Не повинні молоді люди йти у засвіти так рано, не відбудувавши своїх планів, — каже волонтерка.
Після прощання у Свято-Миколаївському соборі поховали воїна на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
