Не руйнуй — реставруй. Історична прогулянка з олівцем пройшла центральними вулицями Кременчука

У Кременчуці відбулася скетч-прогулянка історичним містом. Помандрувати Кременчуком з олівцем у руці могли всі бажаючи разом зі спільнотою «Урбанскетчери Кременчука». Відвідувачі могли не тільки закарбувати історичні будівлі у малюнках разом зі скетч художницею Любов’ю Болховецькою, але і послухати цікаві розповіді від архітекторки Дарини Корби. 

7 історичних будівель відвідали кременчужани під час прогулянки:  

• Кам’яна вежа або будинок для спостережень за рухом по Дніпру (найстарішу будівлю Кременчука 1787 року побудови)
• Літній кінотеатр «Дніпро» (згадка про цей кінотеатр за 10 квітня 1959 року: «З початку року тільки в кінотеатрах "Більшовик" і "Дніпро" продемонстровано 65 кінофільмів (з них 38 — для дітей). Відвідувачі: 279 500 осіб, в тому числі 38 400 дітей»)
• Олександрівське училище — перший середній навчальний заклад, збудований завдяки щедрому донату, 1878 року побудови
• Маріїнська жіноча гімназія. Будівля ліворуч — 1866 року, праворуч — 1901 року. На цей час це корпуси льотного коледжу
• Художня школа імені Литовченка, зведено орієнтовно у другій половині ХІХ століття. З 1971 року — художня школа. Тут до речі можна помилуватися вітражами Анатолія Дяченка та його учнів
• Будинок міської друкарні «Кременчуцька благодійна громада» — історична будівля Кременчука на вулиці Перемоги. Входить до переліку пам’яток архітектури та містобудування Кременчука. Була зведена у  1910 році. Нині в будівлі розташована міська типографія «Кременчуцька міська друкарня»

Вже знесений сторічний будинок по вулиці Мазепи, 13. Будинок звели у 1910 році за проєктом німецького архітектора. Її виконали в стилі історизму з елементами неоренесансу та неоготики. Пам’ятка була одним із небагатьох збережених об’єктів довоєнної забудови міста.

І найважливішою точкою прогулянки було закарбувати історичну будівлю на вулиці Гоголя, 17, який ще був збудований до скасування кріпацтва.

Митці засіли перед будинком і вимальовували кожну деталь: вікна, неймовірної краси фасад та двері. Не оминули увагою дикий виноград, який є окрасою старовинної будівлі. У теплу пору року жива огорожа має зелений вигляд, а вже восени зачаровує червоно-багряним кольором.

Одноповерховий міщанський будинок, зведений за індивідуальним проєктом, є цінним прикладом житлового будівництва у стилі історизму з елементами неоренесансу.  Історик Євген Бергер називав цей будинок одним із найстаріших житлових у місті, датованим другою половиною ХІХ століття. У Другу світову війну будинок не спалили, як багато інших. Євген Бергер припускав, що коли німці палили місто, у людей, які там мешкали, були золоті монети й вони відкупилися.

Наприкінці 90-х років минулого століття там проживали чотири родини, а потім вони продавали майно.

Головний фасад будівлі має вишуканий декор, виконаний у фігурній цеглі. У проміжках під вікнами є ніші, що містять сухарики. Сухарики підтримують стрічковий карниз, що простягається на усю довжину фасаду. Віконні отвори увінчано цегляною чверть-аркою, що центрується замковими каменями. Проміжки між вікнами декоровані трьома канелюрами на кожен. Крайнє вікно та двері мають обрамлення. Також за рахунок вертикальних лопаток створено ілюзії випирання крайніх секцій фасаду за червону лінію забудови. Раніше фасад мав карниз, що на рівні лопаток мав елементи підтримки у вигляді спарених цегляних кронштейнів.

Саме з цього будинку будівельник деякі речі, наприклад старий комод та інші, передав до міського краєзнавчого музею.

Кований дах крильця та ступені придбав один із місцевих колекціонерів, аби вони не зникли на звалищі.

Наприкінці прогулянки учасники влаштували імпровізовану вуличну виставку з близько 100 скетчів, щоб вкотре нагадати, що триває збір підписів під онлайн-петицією на захист історичної будівлі на Гоголя, 17. Ініціатор звернення — Марк Мирославович Несмичук — закликає міську владу попередити демонтаж цінної архітектурної пам’ятки та сприяти її реставрації. Її розміщено на офіційному сайті Кременчуцької міської ради.

У петиції зазначається, що цей об’єкт досі не має охоронного статусу, попри свою культурну й історичну цінність. Автор пропонує провести історико-архівні дослідження, ініціювати присвоєння охоронного статусу, передбачити механізм обліку та збереження історичних будівель у місті. Також пропонується доповнити містобудівну документацію відповідною інформацією щодо таких об’єктів.