Кременчуківка Оксана Савченко разом з ученицею 10 класу ліцею «Політ» Марією Кучмій побували на етнофестивалі «Під дідовими липами» — 2026 у селі Козубівка на Полтавщині.
Поїздка була не лише заради знайомства з народною культурою: кременчуківки збирають матеріали для науково-дослідчої роботи Малої академії наук, присвяченої легендарному фольклорному гурту «Древо».
Досліджуємо традицію збереження народних пісень, зокрема гурту «Древо». Плануємо укласти збірник пісень, які виконував гурт упродовж 66 років свого існування, — сказала Оксана Савченко.
«Древу» — 66 років
«Древо» — один із найвідоміших автентичних фольклорних колективів Полтавщини. Його історія налічує вже 66 років. Особливість гурту — збереження традиційної манери співу та старовинних пісень, які передавалися від покоління до покоління.
Саме пісенна традиція «Древа» стала предметом дослідження десятикласниці Марії Кучмій. Разом з Оксаною Савченко вона вивчає народні пісні, етнокультуру, історію Полтавщини та те, як давні музичні традиції продовжують жити сьогодні.
Одна з цікавих сторінок історії колективу пов’язана з відомим мультфільмом «Жив-був пес». У ньому звучить українська народна пісня «Ой там на горі», записана у виконанні фольклорного гурту «Древо». Для багатьох українців саме мультфільм свого часу став першим знайомством із цим особливим багатоголоссям.
Тож для Марії можливість побувати там, де ця традиція живе не в архівах чи підручниках, а серед людей, стала важливою частиною дослідження.
Не просто фестиваль, а жива традиція
Етнофестиваль «Під дідовими липами» збирає людей, для яких народна культура — це не лише сценічний костюм чи концертний номер. Тут звучать старовинні пісні, народні інструменти, можна поспілкуватися з носіями традицій та почути історії, які часто не знайдеш у книжках.
Цьогоріч у Козубівці багато співали. Народні пісні підхоплювали гуртом — і в якийсь момент межа між виконавцями та слухачами фактично зникала. Саме така атмосфера дає можливість відчути, як колись існувала пісня у сільській громаді: її не просто слухали — нею супроводжували життя.
Особливого колориту фестивалю додала участь кобзаря. Живе звучання традиційного інструмента стало ще одним нагадуванням про українську музичну культуру, яка століттями зберігалася завдяки конкретним людям — співцям, музикантам, родинам і громадам.
Пані Оксана і Марійка взяли участь у майстер-класах з виготовлення квітів та писанкарства.
Оксана Савченко приїхала на фестиваль уже вп’яте
Для Оксани Савченко «Під дідовими липами» — фестиваль добре знайомий. Цьогоріч вона відвідала його вже вп’яте.
За її словами, одна з особливостей фестивалю 2026 року — велика кількість молоді. І це, на її думку, особливо важливо. Адже збереження народної культури залежить не лише від етнографів чи фольклористів, а й від того, чи буде вона цікавою наступним поколінням.
Коли молоді люди не просто спостерігають за традицією зі сторони, а співають разом зі старшими, цікавляться походженням пісень, записують спогади та досліджують історію свого краю, фольклор перестає бути лише музейним експонатом.
Музей, у якому зберігається пам’ять
Під час поїздки Оксана Савченко та її донька Єлизавета, Марія Кучмій та кременчуцька дизайнерка Ольга Сидоренко також відвідали музей організатора фестивалю Едуарда Крутька.
Зібрані там речі допомагають побачити минуле Полтавщини через побут і повсякденне життя людей. Саме такі приватні ініціативи нерідко рятують те, що могло б безслідно зникнути: старі речі, світлини, предмети побуту, родинні історії та свідчення про життя села.
Оксана Савченко наголошує: важливо, що Едуарду Крутьку вдалося не просто зібрати старовинні предмети, а зберегти пам’ять — про людей, традиції та культуру цього краю.
Для роботи МАН відвідини такого музею також мають практичне значення. Адже дослідження етнокультури неможливо обмежити лише текстами пісень. Важливо розуміти середовище, у якому вони виникали: як жили люди, що їх оточувало, які звичаї вони мали і за яких обставин співали.
Пісня як історичне джерело
Саме з такого погляду Марія Кучмій разом зі своєю наставницею досліджує «Древо». Народна пісня може розповісти про минуле не менше, ніж документ чи фотографія. У ній залишаються слова, діалект, особливості місцевої вимови, уявлення людей про родину, кохання, працю, війну, втрати та щоденне життя.
А автентичне виконання дозволяє зберегти ще один важливий пласт — те, як саме співали на Полтавщині.
Тому поїздка на «Під дідовими липами» для кременчуківок стала фактично польовою частиною дослідження: можливістю слухати, спілкуватися, спостерігати, фіксувати інформацію та краще зрозуміти культурне середовище, яке вони вивчають.
І, можливо, найважливіше спостереження цьогорічного фестивалю — народна пісня залишається живою, доки її співають. А коли поруч зі старшими її підхоплює молодь, у цієї традиції з’являється майбутнє.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Оксана Савченко зібрала колекцію українських хусток.
