«Я не заспокоюся до тих пір, доки росіяни будуть на нашій землі»: у Кременчуці попрощалися із майором Олегом Костровим

Сьогодні, 13 червня, у Кременчуці попрощалися із померлим військовослужбовцем майором Олегом Костровим. Народився чоловік 17 травня 1966 року, навчався у Кременчуцькому ліцеї № 4, освіту здобув у Київському училищі імені Фрунзе, Криворізькій філії Київського інституту економіки і фінансів, Івано-Франківський університет нафти і газу.

Попрощатися із військовослужбовцем прийшли багато людей — рідні та знайомі, друзі, однокласники, приїхали побратими зі служби. Перед прощанням у Міському палаці культури прощалися із Олегом і біля його будинку — на вулиці Давида Кострова, перейменована на честь загиблого на початку повномасштабної війни його сина.

Прийшли провести в останню путь свого товариша і його однокласники, Віталій та Юрій. Говорять, товаришували і в школі, і по закінченню навчання — спілкувалися майже до останніх днів.

За словами чоловіка, на той час Олег служив уже 8 років, від початку АТО на території України. Тоді його підтримували і допомагали йому усі — волонтери, друзі, вчителі, які його знали. Адже це була людина з великої літери.

Запитуємо у товаришів, як Олег пережив загибель сина на війні. За словами Віталія, втрата Давида далася чоловікові дуже тяжко.

За словами Віталія, у його товариша є ще молодша дочка, сестра Давида, яку Олег дуже любив. У дівчинки нещодавно був день народження, і чоловік приїхав зі служби привітати доньку зі святом — подарував їй песика, якого привіз із собою з фронту.

Такі ж приємні спогади про Олега лишилися і в іншого однокласника, Юрія.

За словами військовослужбовця із позивним «Лиман», у військовій частині майор Костров був заступником командира частини, служив на посаді начальника логістики.

Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Олега Кострова на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.