25 квітня у Кременчуці провели в останню путь військовослужбовця Олександра Ахматгалієва. Воїн мав звання солдат. 

За словами військовослужбовця з позивним «Лиман», Олександр був родом з Миколаєва, там закінчив школу та училище. Працював на Крюківському вагонобудівному заводі. 

Вже під час служби чоловік був навідником 1-го відділення спеціального призначення. Воїн загинув 12 травня 2024 року під час оборони України біля Макіївки у Луганській області. Тривалий час Олександр вважався безвісти зниклим, «потім вдалось дістати тіло і по ДНК [встановити] співпадіння з родичами», розповідає «Лиман». 

Попрощатися з військовим прийшов Сергій — він є хрещеним батьком дитини Олександра. Чоловіки знали один одного приблизно 10 років. Сергій нині служить у Збройних силах. Каже, що на війну пішов першим — поки перебував на передовій, Олександр допомагав його родині.

— Був гарною людиною, справжнім патріотом. Пішов захищати Україну від російської навали. Був класним чоловіком, класною людиною, гарним сім’янином був. І завжди допомагав в усіх ситуаціях, перший відкликався на будь-які потреби, які потрібно було, — каже Сергій.

Колеги Олександра розповідають, що як людина він був «дуже позитивна, дуже добра, ввічлива, завжди допоможе». 

— Знаєте, є такі люди, як сонечко, можна так сказати. Як то кажуть, моя бабуся казала: «Погані вони і там не потрібні, а такі уходять дуже рано». Тому жалко, — каже Микола. 
— Дуже позитивно. Завжди позитивно. З ним було легко спілкуватися. Він гарний сім’янин, — розповідає Валерій. 

Обидва кажуть, що Олександр прослужив недовго перед тим, як з ним пропав зв’язок.

У військового залишились дружина, діти і батьки. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали воїна на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.

facebook x telegram whatsapp viber
Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *