Сьогодні, 21 січня, у стінах Кременчуцького міського палацу культури в останню путь провели полеглого військовослужбовця Олександра Квітченка. Народився чоловік 30 січня 1994 року у Кременчуці. Навчався у гімназії №19, був приватним підприємцем.
Попрощатися із захисником прийшли багато людей — рідні, друзі та знайомі, колишні колеги. Ті, хто знали Олександра у цивільному житті, і прийшли віддати йому останню шану.
Василь певний час працював разом із Олександром. Каже: близько не були знайомі, але трохи його знав.
Через спільних знайомих Василь знає, що Олександр певний час навчався у Франції, потім базувалися під Черніговом, а вже далі їх перекинули на Курщину. Там життя захисника і обірвалося.
Тітка Олександра, Валентина, розповідає: під час навчання за кордоном військовий писав завжди додому, надсилав фотографії.
— Писав, що все добре, маму заспокоював. Висилав фотографії як тренують їх, як годують. А потім приїхали сюди… Останній дзвінок його до мами був, то він казав: я приїду додому, усе розкажу. І все, більше так і не подзвонив. А другу своєму розказував більше. Казав: тут таке робиться, я вже, мабуть, додому не повернуся, — ділиться Валентина.
Жінка ділиться: два роки тому помер рідний брат Олександра, роком раніше поховали батька. Тепер мати військового лишилася одна.
На військову службу солдата Олександра Квітченка мобілізували у жовтні 2024 року, розповідає військовослужбовиця Любов Телятник.
— Служив навідником третього десантно-штурмового відділення десантно-штурмового батальйону. Загинув 6 січня 2025 року поблизу присілку Стара Сорочинка Суджанського району на Курщині. Царство небесне загиблому захиснику, — додає військовослужбовиця.
Дружини та дітей в Олександра не було, у чоловіка лишилася одна мати. Після прощання панахиду за загиблим воїном відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Олександра Квітченка на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші загиблі воїни.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.
