Сьогодні, 18 жовтня, в Кременчуцькій районній військовій адміністрації вручили нагороди трьом родинам загиблих Героїв з Кременчука.
Нагороди від імені Президента України передали начальник Кременчуцької районної військової адміністрації Олег Лєднік та т. в. о. начальника Кременчуцького районного ТЦК та СП (колишній військкомат — ред.) підполковник Мирослав Волков.

Володимир Гора народився 23 липня 1983 року. На військову службу пішов добровільно й був мобілізований 27 лютого 2022 року Кременчуцьким районним ТЦК та СП. Володимир загинув під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Ізюм Харківської області 17 квітня 2022 року.

Він додав, що батько ні з ким в родині не обговорював своє рішення йти захищати Україну в перші дні повномасштабного вторгнення РФ, бо інакше вчинити просто не міг.

Нагороду від Президента України вручили рідним солдата Сергія Вікторовича Литвиненка. Указом Президента України №310 від 30 травня 2023 року, за особисту мужність, самовіддані дії та героїзм, виявлені при захисті нашої країни, він був посмертно нагороджений орденом «За мужність» II ступеня.
Сергій Литвиненко народився 24 травня 1974 року. На військову службу пішов добровільно й був мобілізований 1 березня 2022 року Дніпровським районним у місті Києві ТЦК та СП.
Старший стрілець аеромобільного батальйону військової частини А4350 Сергій Литвиненко загинув під час виконання бойових завдань біля села Білогірка Бериславського району Херсонської області 23 серпня 2022 року у віці 48 років.
Олег Лєднік вручив бойову нагороду одній з доньок загиблого Героя — Вірі.


Сергій Доновий народився 15 березня 1986 року. На військову службу пішов добровільно й був мобілізований 6-го березня 2022 року Кременчуцьким районним ТЦК та СП. Сергій загинув під час виконання бойових завдань біля села Опитне Покровського району Донецької області 30 серпня 2022 року у віці 36 років.
Нагороду полеглого героя отримували його дружина разом з маленьким сином та батько.
Після завершення церемонії нагородження журналісти попросили батька загиблого Героя розповісти про сина.

— Виховували його так, як і всіх дітей. Він був дуже добрий, веселий, друзів у нього було багато. У 2015-му році був в АТО. Ніхто його не заставляв, сам зібрався і пішов разом з братом. І тут теж — тільки війна почалася він пішов добровільно захищати Україну. Ми два рази з ним їздили у військкомат, але у перші дні війни там були величезні черги, людей тоді було багато, і його одразу не взяли. А 6-го березня мобілізували. Старший син у цей час працював у Словенії. Як війна почалася — повернувся додому. Для нього війна почалася у квітні. Зараз він воює під Бахмутом. А от молодший син загинув... Ось дитинка залишилася, внучок, нам на пам’ять. Дуже схожий на нього, — розповів Олександр Федорович.



Дмитро Ткаченко народився 25 травня 1999 року в Донецькій області. У 2014 році, після початку російсько-української війни, його родина переїхала до Кременчука.
Він усе життя мріяв стати військовим, щоб захищати Україну. На військову службу був прийнятий 26 липня 2016 року Козелецьким РВК Чернігівської області. Закінчив вищий військовий навчальний заклад і став офіцером.
Командир роти старший лейтенант Дмитро Ткаченко загинув під час виконання бойових завдань біля села Мирне Херсонської області 29 серпня 2022 року у 23-річному віці.









