Коли кременчуківка Олеся Спіцина тиждень тому їхала на першу акцію протесту, вона не знала, чи знайде там хоч одну людину. За 15 хвилин вони з донькою зібралися, дорогою відірвали від коробки маленький шматок картону для плаката та поїхали на площу Перемоги. Там стояла ще одна дівчина Маша. В перший день вони були вдвох. За кілька днів учасників акції стало понад шістдесят.
«Кременчуцький Телеграф» поспілкувався з Олесею про те, чому вона виходить на площу, як реагує на звинувачення у «проплаченості» протестів та якою бачить Україну після війни.
«Якщо люди виходять — значить влада робить щось не так»
Олеся — ФОП, займається таргетованою рекламою для українських бізнесів. Водночас вона виховує шестирічну доньку, займається волонтерством і підтримує підрозділ чоловіка, який зараз служить у війську.
— Я працюю з українськими бізнесами, допомагаю їм продавати товари. Також я мама, у мене донечка, їй шість років. Чоловік воює. Я намагаюся балансувати між звичайним громадянським життям, вихованням дитини, роботою, волонтерством, активністю та небайдужістю. Часом виходить, часом — ні. Часом йду до психолога…
На акції протесту Олеся почала виходити не сьогодні. Кілька років тому вона підтримувала акції з вимогою збільшити допомогу армії.
— Фронту не вистачало дронів, не вистачало автівок, і в цей час ми бачили тендери на квіточки чи бруківку. Це обурювало. Тоді ми виходили та казали: давайте спочатку забезпечимо військових, а потім подумаємо про доброустрій. На сьогодні вже певні громади підтримують певні бригади. Я рада, що так воно сталося, але питання недоцільних витрат і сьогодні залишається гострим.
Поява протестів свідчить про небайдужість суспільства, каже Олеся. Вона згадує про акції з картонками, які проходили минулого липня, коли відстоювали НАБУ і САП.
— Людей дуже втомила корупція і коли спробували закритий єдиний орган, який висвітлював цю корупцію, звісно, було обурення в суспільстві. Київ сказав: «Люди, виходимо!» і всі вийшли. Якщо люди виходять, значить влада робить щось не те. Важливо показати, що ми не байдужі, що ми не проковтнемо цього. Якщо влада робить щось проти людей, треба сказати, що ми проти цього.
«За Федорова треба боротися»
У Кременчуці протестують проти закону, що підпорядковує НАБУ і САП Офісу Генпрокурора
Перші картонні акції у Кременчуці на підтримку вимог українських військових щодо кадрових рішень у військовому керівництві та Міністерстві оборони, стали продовженням загальноукраїнської хвилі протестів.
У день першої акції Олеся до останнього не була впевнена, що у місті взагалі хтось збереться.
— Я сиділа вдома, пила каву. Чоловік написав: «За Федорова треба боротися. Якщо будуть акції – виходьте». Ми з Алісою (донька) буквально за 15 хвилин зібралися та поїхали. Не знали, чи там хтось буде. Не знали навіть, де саме всі збираються. Але були готові стоять самі.
Дорогою жінка зробила свій перший, зовсім маленький плакат. Коли приїхала на площу, там вже стояла друга дівчина Маша. Вона теж прийшла сама.
— Ми стояли вдвох. Потім почали підходити ще люди. Хтось приніс картон, хтось маркери. Ми почали малювати плакати і домовилися виходити наступного дня.
За кілька днів протест виглядав зовсім інакше. Зібралося понад 60 людей — всі небайдужі, активні.
— Я пам’ятаю, як малювала картонку, підвела голову, а наді мною стоїть людей шістдесят п’ять, не менше. Я тоді буквально запищала від радості. Це означало, що людям не байдуже. Ми хочемо виходити за військових, ми готові бути їхніми голосами й нам не байдуже.
Серед учасників акцій багато молоді, навіть підлітки виходять. Олеся розповідає, що їй писали неповнолітні діти, які чесно сказали, що не можуть вийти, бо батьки не відпускають, але вони намалювали картонки, які передали на акцію.
— Я викладала окремим дописом ці картонки, вони щемкі і вони дають нам надію на майбутнє. Я щиро пишаюся кожним і кожною, хто виходить.
«Наша зарплата — цукерки»
Часто в соцмережах з’являються звинувачення в тому, що всі акції організовані за гроші.
Олеся коментує це з іронією й каже, що в них є коробка з написом «Зарплата», всередині якої лежать цукерки.
— Звісно, акції проплачені. Ми купили цукерочки й зробили коробочку з написом «зарплата». Всім проплачуємо цукерками. Але насправді те, що розповідають боти, це абсурд. Адже акції «проплачені» життям військових, «проплачені» нашим майбутнім.
Не менш дивними для неї є закиди про те, що на протестах багато молоді.
— Мені часто писали про те, що виходять підлітки. А кому виходити? Старше покоління вже довело країну до такого стану, що молодь змушена брати картонки та пояснювати свою позицію. Головне, що нас чують. Так було торік, коли ми виходили на підтримку НАБУ та САП. Так і сьогодні. Це добрий знак, що нас не ігнорують.
Проте Олеся наголошує, що навіть після окремих кадрових рішень учасники акцій планують продовжувати виходити, адже, на їхню думку, не всі вимоги виконані.
— У нас всього чотири вимоги — це зняти Сирського, поставити на його місце Драпатого, Федорова поставити на посаду міністра оборони й окреме прохання від військових, щоб Міністерством ветеранів керував ветеран. Для них це дуже важливо.
Чоловік Олесі Вадим одним із перших підтримав участь дружини у протестах. Після вчорашньої акції він написав коротке повідомлення: «Ви круті. Тисніть далі».
«Кременчуцький Телеграф» теж поспілкувалися з Вадимом. Військовий каже, що для багатьох бійців такі акції мають набагато більше значення, ніж може здатися цивільним.
— Багато військових, у яких уже падає моральний дух, бачать підтримку тилу. Вони бачать, що людям небайдуже. Це дуже важливо.
За його словами, військові активно обговорюють проблеми управління армією, тому уважно слідкують за громадською реакцією на кадрові рішення.
Україна після війни
Всі прагнуть Перемоги, проте вона не означатиме миттєвого щастя, каже Олеся.
— Після Перемоги ми будемо дуже довго плакати. Будемо їздити до зруйнованих міст, проживатимемо це горе. Але якщо нам дадуть безпеку та можливість працювати, українці дуже швидко відбудують свою країну.
Вона вірить, що нове покоління вже формується іншим.
— Є діти, які виросли під час війни. Вони хочуть жити саме в Україні. Вони навіть не знають російської мови. Наше завдання показати їм Україну без війни. А вони вже підхоплять наш прапор і розвиватимуть країну далі.
А поки Олеся виходить на акції, веде активну громадську діяльність та збирає гроші на підрозділ чоловіка, який уже рік служить у Сталевій Сотці.
— Хочу зауважити, що ми давно не збираємо на дрони. Ми збираємо на розхідники. Ці розхідники — це десь 10-15% їхніх витрат для того, щоб літали дрони. Це дроти, перехідники, арматура, лопаті тощо.
Волонтерка просить долучатися всіх небайдужих, тому що кожні 10-20 грн допомагають «закрити» термінові проблеми.
- Її сторінка в Інстаграм
Реквізити для допомоги:
Нагадаємо, що мітинги тривають щоденно з 16 липня. Організатори закликають охочих долучитися до заходу.
Раніше ми розповідали, що кременчуківці зібрались на чергову «картонкову» акцію проти Сирського.
