Для багатьох кременчуківців сімейний лікар — це людина, яка роками супроводжує родину, знає особливості здоров’я кожного її члена, першою помічає тривожні симптоми та допомагає знайти правильний шлях до одужання. Саме такою лікаркою для майже двох тисяч своїх пацієнтів стала медична директорка ТОВ «Клініка Добра», сімейна лікарка Оксана Лебедєва, яку читачі «Кременчуцького Телеграфа» висунули на звання «Людина року» в номінації «Медицина».
Сама лікарка каже, що про номінацію дізналася випадково:
Чесно кажучи, я дізналася про це з газети. Мені зателефонували знайомі і сказали: «Ти бачила, тебе висунули на таку номінацію?» Було дуже приємно. Для мене це насамперед народне визнання. Значить, мої пацієнти мені довіряють.
Мрія, яка почалася з білого халата
Бажання стати лікаркою з’явилося ще в дитинстві. У родині були медики, а маленьку Оксану завжди зачаровували білі халати та атмосфера лікарні.
Навчалася вона у Полтавському медичному інституті, а професійний шлях розпочала у 2001 році як дільничний терапевт. Згодом пройшла спеціалізацію та стала сімейною лікаркою.
За понад два десятиліття роботи медицина кардинально змінилася. Проте, на думку Оксани Лебедєвої, однією з найважливіших реформ є саме впровадження сімейної медицини.
Сьогодні людина має право сама обирати лікаря. Це дуже правильно. Кожен лікар знає своїх пацієнтів, а пацієнти — знають свого лікаря. Так формується довіра, а вона є основою якісної медичної допомоги, — упевнена вона.
Сьогодні у лікарки 1890 декларацій. Це більше від рекомендованої державою норми. Нових пацієнтів вона вже майже не бере.
У нас рекомендовано кількість — 1800 декларацій. Я вже перевищила її майже на 90 людей, тому зараз нових не набираю, — пояснює лікарка.
Наймолодшим її пацієнтам — 15 років, адже дітей вона не веде. Найстаршому — 96 років. Втім, за словами лікарки, вік майже не впливає на складність роботи.
Кожна людина має власний характер, захворювання, особливості. Бувають молоді пацієнти з дуже складними проблемами, а бувають люди поважного віку, які шанобливо стежать за здоров’ям. Тут немає закономірностей.
Оксана Лебедєва згадує один із випадків. До неї прийшла пацієнтка зі звичайними, на перший погляд, скаргами на біль. Але лікарці не сподобався її зовнішній вигляд.
Я терміново направила її на аналізи до вузького спеціаліста. У неї виявили онкологічне захворювання другої стадії. Її вчасно прооперували, вона пройшла лікування і вже шість-сім років перебуває в ремісії. Щороку проходить контрольні обстеження, і хвороба більше не повернулася.
Саме такі випадки доводять важливість профілактичних оглядів — вони можуть врятувати життя.
«Правильний стрілочник»
На запитання, яким має бути сучасний лікар, Оксана Лебедєва відповідає без вагань. Каже, професіоналізму недостатньо, потрібні людяність, уважність, співчуття та бажання допомогти.
Кажуть, гарний сімейний лікар — це правильний стрілочник. Він знає, куди потрібно направити пацієнта, які обстеження призначити, коли потрібна консультація вузького спеціаліста.
Понад двадцять років у медицині навчили Оксану Лебедєву головного: лікувати треба не лише хворобу, а й людину. Саме тому її пацієнти телефонують їй, консультуються перед тим, як приймати будь-які препарати, приходять не лише тоді, коли вже захворіли, а й для профілактики.
Одним із найважчих періодів у професії стала пандемія COVID-19. Людей було дуже багато. Працювали до ночі. Було непросто. На жаль, були й смертельні випадки.
За роки роботи пацієнти стають майже рідними. Особливо важко, коли доводиться прощатися з тими, кого знаєш багато років. Є декларанти, яких я знаю зі шкільного віку. Колись лікувала їхніх батьків, а вони були маленькими дітьми. Наразі дуже боляче, коли гинуть хлопці, яких знала ще школярами. Це дуже важко.
І хоча лікарка має встановлений графік роботи, робочий день не закінчується навіть після завершення приймання. Телефон може зателефонувати будь-коли.
Усі мої пацієнти знають мій особистий номер телефону. Вони телефонують, пишуть у месенджери. Буває, що і ввечері, і навіть уночі. Кому потрібна допомога, комусь направлення, комусь рецепт або консультація про вакцинацію.
До речі, лікарка наголошує, що про вакцинацію не можна забувати.
Всупереч ритму життя, Оксана Лебедєва знайшла спосіб відновлювати сили. Найкраща терапія для неї — власний квітник. Після робочого дня вона не відпочиває на дивані, а йде в сад.
Я дуже люблю квіти. Живу у приватному будинку, маю багато квітників. Коли приходжу додому, йду працювати із квітами. Саме це мене відновлює.
Нагадаємо, що напередодні 2026 року «Кременчуцький Телеграф» спільно з читачами обрав «Людину року-2025» в шести номінаціях, а тепер, протягом року, ми публікуємо інтерв’ю з тими, кого ви назвали вартими довіри. Почитати їх можна у проєкті #Людина року.
