#Людина року 2025 «Лагідна українізація не спрацювала», — уповноважена з реалізації міської мовної програми Ганна Бутова

Кременчуківку Ганну Бутову читачі «Кременчуцького Телеграфа» висунули на звання «Людина року 2025» в номінації «Громадська діячка». Ми поспілкувалися з жінкою й дізналися про її діяльність.

Ганна Бутова народилася у Кременчуці. Сьогодні вона працює в управлінні культури та є уповноваженою з реалізації міської мовної програми.

Для частини містян її ім’я пов’язане передусім із мовними рейдами, зверненнями до уповноваженого із захисту державної мови та принципової позиції щодо української в публічному просторі. Для інших — із громадською діяльністю, що розпочалася задовго до повномасштабної війни.

— У 2017 році разом з однодумцями ми об’єдналися в невелику спільноту активістів, які почали проводити, так звані, мовні рейди у закладах харчування. Механіка була проста: зайти до кафе чи ресторану, замовити страву та перевірити, якою мовою подано меню. Якщо заклад порушував закон і використовував російську, робили зауваження. Реакції були різні — від спокійного «все виправимо» до гострих конфліктів, — розповідає Ганна.

Ставлення до мови змінилося після повномасштабного вторгнення. Дуже багато людей перейшло на українську або намагаються навіть зараз переходити.

— До того досить складно було. Наприклад, в 16-му році на території Кременчуцької територіальної громади відбувся міський захід для дітей й проводився він російською мовою. Я звернулася до виконкому з вимогою проводити масові дитячі події виключно на українській.

Згадує, коли виклала цю інформацію в соціальні мережі, отримала від громадян нашого міста шквал негативу.

— Писали, що «тут російськомовний регіон», «якщо тут живеш, твоя дитина мусить знати російську». Або «не подобається, їдь до Львова».

Сьогодні ситуація інша. Після повномасштабного вторгнення ставлення до української мови у Кременчуці помітно змінилося. Багато людей перейшли на українську або принаймні намагаються це зробити.

— Зараз я майже не зустрічаю агресії. Звісно, є поодинокі випадки, але вони вже не визначають загальну атмосферу, то досить проросійські люди. Більшість або мовчить, або навпаки підтримує все українське.

До речі, після 2022 року Кременчук прийняв велику кількість внутрішньо переміщених осіб, зокрема з Донеччини та Луганщини. Багато з них — російськомовні. За спостереженнями Ганни, приблизно 20–30% переселенців активно переходять на українську.

— Інша частина намагається, але дехто залишається в російськомовному середовищі, пояснюючи це страхом засудження родини чи друзів. І це не лише люди старшого віку – чимало молоді теж спілкується російською.

Закон і принцип

Свою позицію Ганна формулює чітко: у приватному спілкуванні люди мають право говорити будь-якою мовою. Але сфера обслуговування, освіта, торгівля — це публічний простір, де діє закон про державну мову.

Коли працівники закладів відмовляються переходити на українську, вона спершу робить спокійне зауваження. Якщо це не допомагає, викликає поліцію:

— Часто реакцією на зауваження є список проросійських наративів в мою адресу на підвищених тонах, іноді з нецензурною лайкою. Коли розумію, що далі комунікувати немає сенсу, викликаю поліцію. Це моє законне право. Поліція приїжджає, складає протоколи, й далі справа рухається до уповноваженого з захисту державної мови.

На рахунку Ганни понад 10 протоколів. Порушники — різного віку: і молодь близько 20 років, і люди старші за 50. Аргументи одні й ті самі — про «російськомовний регіон» чи «один народ». Більшість з порушників були притягнуті до відповідальності.

Ганна не приховує: вона сама виросла у російськомовному середовищі. Батьки, дідусь, бабуся — всі спілкувалися російською. На українську вона перейшла лише у 27 років.

— Це було складно – фактично довелося вчити мову заново, працювати системно, шукати однодумців для практики. Можливо, саме цей досвід став внутрішнім пунктом неповернення — усвідомленням, що зміни можливі, але вони потребують зусиль.

«Лагідна українізація» не подіяла

Окремо Ганна Бутова говорить про підхід держави до мовної політики. Вона називає період після 1991 року «лагідною українізацією», яка, на її думку, не дала результату. Три державні програми не змогли охопити схід і південь належним чином.

Сьогодні, упевнена вона, потрібна не жорсткість задля жорсткості, а чітке дотримання закону.

— Оці всі розмови, що важливість української мови люди просто не сприймають. Тому, якщо людина хоче продовжувати працювати в сфері обслуговування, вона має спілкуватися виключно українською. Це не батіг, і не пряник — це десь посередині, — так вона описує баланс між переконанням і відповідальністю.

Уповноважена з реалізації міської мовної програми визнає, що і в органах влади, і в освіті, і в спорті досі багато проблем з мовою.

– Роботи насправді багато. Інколи люди просто не помічають, як вони переходять з української на російську або навпаки. Але є серйозні проблеми, наприклад, в спортивних секціях. Частина тренерів розуміє вимоги закону, але не хоче витрачати час на удосконалення української, й продовжує спілкуватися з дітьми на російській.

З ними проводяться бесіди, роз’яснювальна робота, проте поки безрезультатна.

Подібні звернення приходили і щодо шкіл та музичних закладів. Тоді, ще не бувши уповноваженою, Ганна могла лише порадити алгоритм дій: звертатися до міської ради чи мовного омбудсмена. Її позиція проста: «Супермен не прилетить. Якщо бачиш порушення – реагуй».

Курси та нові проєкти

На питання, де можна вивчити рідну мову у Кременчуці, пані Ганна відповідає, що наразі безоплатні курси української мови тимчасово не працюють, але планується їх відновлення та систематизація.

— Були безоплатні курси в бібліотеках, в різних філіях. Зараз знов розробляється план поновлення цих курсів, тому що їх треба систематизувати. Думаю, що до літа це все буде працювати.

Крім того, серед найближчих планів — мовні соціальні ролики, інформаційна кампанія, документальні фільми до Дня міста, зокрема про козацьке минуле Кременчука та історичні постаті.

— Активісти, з якими ми починали мовні рейди, нині служать у війську. Але в місті є «проукраїнська бульбашка» — люди, які підтримують одне одного, організовують заходи, тримають контакт. І двері цієї спільноти відчинені: через соціальні мережі можна долучитися до ініціатив і запропонувати власні ідеї.

Ганни підкреслює, що її робота — це не штрафи та перевірки. Це внутрішнє переконання, що закон має діяти. Вона не виступає за переслідування людей за приватне спілкування, але наполягає: у публічному просторі українська має бути нормою.

— Кременчук, як і багато міст центральної та східної України проходить складний етап мовної трансформації. Війна прискорила цей процес, але залишковий результат залежить від щоденних дій — чиновників, педагогів, тренерів, підприємців та звичайних містян. Лагідна українізація залишилася в минулому. Натомість приходить етап свідомого вибору — між зручністю та відповідальністю, між звичкою та законом. І цей вибір кожен має зробити сам, — упевнена Ганна Бутова.

Нагадаємо, що раніше ми поговорили з Оксаною Козловською, засновницею та директоркою громадської організації «Лідерка».