Кременчук без Макаренка: на Полтавщині планують перейменувати усі об’єкти топонімії, пов’язані із радянським педагогом

На Полтавщині планують перейменувати усі об’єкти топонімії, що мають ім’я радянського педагога Макаренка. Про це пише регіональний представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) у Полтавській області Олег Пустовгар.

Пустовгар повідомляє, що минулого тижня відбувся круглий стіл під назвою «Співробітник НКВС, радянський педагог Антон Макаренко: публічний чи науковий і музейний простори?». Участь у ньому взяли представники обласної військової адміністрації, УІНП та Полтавської академії неперервної освіти (ПАНО).

Перейменувати планують 4 заклади освіти (3 з них — у Кременчуці) та 4 вулиці в області:

• Полтавський ліцей імені А. С. Макаренка Полтавської обласної ради;
• обласний коледж «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А. С. Макаренка» Полтавської обласної ради;
• Кременчуцький професійний ліцей імені А. С. Макаренка;
• науковий ліцей «Політ» при обласному коледжі «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А. С. Макаренка»;
• вулиця у Полтаві;
• вулиця у Кременчуці;
• провулок у Гребінці;
• вулиця у селі Рокитне Омельницької громади Кременчуцького району.

Демонтажу підлягають:

• дошка на фасаді будівлі Полтавського національного педагогічного університету на вулиці Остроградського у Полтаві;
• дошки на фасадах будівель Полтавського ліцею імені А. С. Макаренка Полтавської обласної ради, Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії імені А. С. Макаренка Полтавської обласної ради; Кременчуцького професійного ліцею імені А. С. Макаренка;
• дошка на «будинку, в якому жив педагог та письменник А. С. Макаренко»;
• пам’ятник у Кременчуці на вулиці Макаренка;
• пам’ятник у Кременчуці на вулиці Петруся, буд. 140;
• пам’ятник «Макаренко і діти» у Кременчуці, вул. Валентини Федько, 33.

Наразі в області діють два музеї Макаренка — у Кременчуці та у селі Ковалівка Полтавського району. Саме туди можуть бути переміщені усі згадані об’єкти із публічного простору.

Також під час засідання прозвучала думка, що музеї Макаренка могли б стати центрами критичного наукового аналізу «макаренківської» проблематики.

Що відомо про Антона Семеновича Макаренка

Начальниця управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах УІНП Олена Охрімчук назвала деталі архівної справи Макаренка. З 1 липня 1935 року він обіймав посаду помічника начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР — начальника II відділення цього ж відділу. 14 липня 1936 року подав рапорт на звільнення з НКВС УРСР. А з жовтня 1936 року виконував обов?язки керівника колонії НКВС №5 у місті Бровари Київської області.

Полтавський краєзнавець Леонід Булава, який ретельно вивчав в архівах життєвий шлях Макаренка у 1917-1920 роках, назвав його «талановитим пристосуванцем».

Також під час круглого столу навели ще кілька прикладів із біографії Макаренка. У період денікінської російської окупації Полтави Макаренко служив білогвардійським загарбникам, працюючи директором полтавської школи №2 імені генерал-губернатора Малоросії князя Куракіна. На цю посаду денікінці, тобто прихильники «єдиної і неділимої Росії» призначили Макаренка у вересні 1919 року.

На думку Олега Пустовгара, культ Макаренка, який сформували у радянські роки, і досі затіняє собою Григорія Ващенка і Софію Русову — видатних педагогів-українофілів, борців за незалежність України у XX столітті, життя і діяльність яких пов’язані з Полтавщиною.

Нагадаємо, у травні в Кременчуці відбулася комісія з питань найменування об’єктів топоніміки, під час якої затвердили нові назви для восьми вулиць у Кременчуці. Проте за перейменування вулиці Макаренка більшість членів комісії утрималася.