Covid-19 в Україні/Кременчуці
Дані МОЗ України. Оновлення: 25.09.2020 11:00
Підтверджені:
Україна191671
Кременчук250
Хворі:
Україна102711
Кременчук59
Одужало:
Україна85133
Кременчук184
Померло:
Україна3827
Кременчук7

«У нас війна, й не стільки з сепарами, як із росіянами»: ТЪ побував на передовій

15.08.2020, 10:02 Переглядів: 3 629 Коментарів: 1

 

Кременчуцькі волонтери доправили допомогу в район Авдіївки 

Фото: Артем Коваленко

Минулими вихідними кременчуцькі волонтери доправили допомогу бійцям Добровольчого корпусу Правий сектор. Оскільки військові є добровольцями й боронять українську землю, не будучи в складі ЗСУ, єдиною їхньою підтримкою є волонтери (озброєння, амуніція, техніка, зарплати - не фінансуються з держави).



Разом із волонтерами у промзоні Авдіївки побував фотокореспондент «Кременчуцького Телеграфа» Артем Коваленко. Яким є життя після оголошення чергового перемир'я, про що думають військові та що передають тим, хто зараз далеко від лінії військових дій. 


Легендарний мурал з вчителькою української мови


Кременчужани власними силами зібрали подарунки для військових. Бійцям на передову відправили: насосну станцію Pedrollo (від Юрія Андрусенка), цигарки (магазин Бордо, Сергій Одинцев), ремонт та відновлення насосної станції (магазин Аквабуд), питну воду (КЗТВ Вячеслав Яворський), Wi-Fi для відеонагляду (Семен Лещинський та читач «Телеграфа» через приймальню «Видавничого дому»). 
 

«Механік» вже три роки у Правому секторі, а загалом на війні з 2014 року. 


Боєць з позивним «Механік» 


- Служба йде добре, якби у мене були якісь питання, я тут не знаходився б. Час від часу їздимо на ротації додому і те, що твориться... Люди забули, що у нас війна, що у нас гинуть люди. Вони живуть своїм життям і далекі від цього. Багато хто кричить, що у нас немає війни, а якийсь незрозумілий конфлікт. А насправді війна, й не стільки з сепарами, як із росіянами.


«Кефір» на війні другий рік, до цього був в іншому добровольчому батальйоні. 


 


- Хочеться перемоги! Тим людям, які сидять вдома, хочеться сказати, що відсидітися не вдасться, це торкнеться кожного. Деякі говорять, що вони долучаться до боротьби, коли вони прийдуть до вас у хату - тоді вже буде пізно.


 

Концерт від гурту «Сокира Перуна» для бійців, які боронять незалежність


«Ставр» із Франківщини розповів, що на його малій батьківщині також є люди, які «устали от войны». А ось зі своєю родиною боями та переживаннями не ділиться - береже. 


- Боротьба триває. Не треба забувати, що триває війна... Любіть Україну, вона у нас одна. Батьківщину, як і батьків, не обирають. Як би не розвивалася політична сторона, ми все одно будемо боронити свою батьківщину. Бажаємо усім миру, а мир ми здобудемо після перемоги.


Боєць «Ставр»

 

«Бугай» - заступник командира роти з матеріального забезпечення. Зараз чоловік захищає суверенітет України й паралельно здобуває освіту архітектора. Троє дітлахів стали стимулом для військового, щоб піти боронити незалежність країни. 


- Біда прийшла в наш дім. У 2014 році прийшов до військкомату - хотів потрапити у ЗСУ, але мене не взяли, бо у мене троє дітей. Я розумію, що не маю морального права відсиджуватися вдома й прикриватися дітьми. Сусід у мене був у ПС під час Революції Гідності, під час першої ротації був під Савур Могилою, Іловайськом. Разом із ним потрапив до лав Правого сектору.


Ми зараз не служимо, а боронимо свою країну. Служба це трохи інше. Серед нас є, звісно, професійні військові, але мало хто себе пов'язує в подальшому зі Збройними Силами. У 2016 році, коли прийшов до ЗСУ, я бачив зміни й думав, що, нарешті, нашу армію зможе відпустити «совок» і вона зможе реформуватися й відродитися, як Фенікс із попелу, але, на жаль, «совок нас міцно тримає». Всі розуміють, що поки не змінять законодавство, то все інше - фількіна грамота. НАТОвські стандарти треба змінювати через законодавство, якщо військові  діятимуть за стандартами НАТО - вони порушуватимуть законодавство. Ось у такій пастці наші військові. 


 


«Бугай» зауважив, що армія має бути професійною, необхідно змінити законодавство й звернути більше уваги на освіту військових. 


- У світі є купа моделей. Ми можемо, наприклад, взяти за основу ізраїльську, швейцарську систему, яка допоможе перейти на сучасні стандарти. Людина з будь-якої причини може піти в армію. Головне, щоб у людини було розуміння, що вона може віддати своє життя за країну - це її обов'язок, її професія. Зараз так звані «заробітчани» думають, що їм зобов'язана країна, але він зобов'язаний, а не йому.

Нам свобода далася без відчуття отримання. Якби ми вибороли свободу у 1918 році, це було б одне, у нас була б нація.


 


- У Вас тут є смуга перешкод. Чи є періодичність здачі вправ?


- Тут є командири рот. Ніхто з бійців не знає й ні до чого не готується. У будь-який день шикують хлопців, й починається...


Якщо людина не встигає, то з ним займаються окремо. Ми повинні бути впевненими, що кожен з бійців підставить плече у важкий момент й винесе з поля бою.

Автор: Альона Душенко Фото: Артем Коваленко
компанія «Інтера Люкс»

Коментарі: 1

1 680
17 августа 2020 15:13

Низький уклін і повага нашим захисникам!Слава Україні!


5 8
Коментувати статтю можуть тільки зареєстровані користувачі.
Будь-ласка, УВІЙДІТЬ або ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

ФРОНТОВІ ІСТОРІЇ КРЕМЕНЧУЖАН:

У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.

Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!



Вверх