До Кременчука приїхав Валерій Кришень – перший українець, який здійснив навколосвітню подорож на мотоциклі

22.08.2019, 12:02 Просмотров: 2 627 Комментариев: 2

 
Читачам «Телеграфа» байкер розповів, що проїхати світ не складно: потрібно лише заправляти мотоцикл, їсти, знати англійську, посміхатися людям та не бути мудаком

Фото: Артем Коваленко

18 серпня до Кременчука завітав 37-річний Валерій Кришень — перший українець, який здійснив навколосвітню мандрівку на мотоциклі. До нашого міста він приїхав у рамках туру, під час якого презентує власну книгу.


У цій книзі він розповів про свою незвичайну подорож, а також виділив цілий розділ під практичні інструкції, якими зможуть скористатися усі охочі зайнятися мототуризмом.


Знаменитий українець виявися енергійною, щирою, простою та відкритою людиною, а дві години спілкування з ним пролетіли непомітно.


 



Про любов до мотоциклів та підготовку до мандрівки навколо світу



Рідне село Світлогірське, де народився Валерій Кришень, знаходиться за 65 км від Кременчука. Проте з нашим містом у його житті пов'язано багато: тут він вчився у Дніпропетровській академії бізнеса і права на банківську справу, згодом — працював банківським працівником.



- Мотоцикли були у моєму житті з самого дитинства, навіть ще до народження! На мотоциклі мій тато їздив на побачення до мами, потім на ньому віз її у пологовий будинок, - розповідає хлопець.


У 18 років Валерій вперше вирушив у мандри на мотоциклі — поїхав до Криму. Саме тоді він і зрозумів, що отримує задоволення від далеких поїздок на байку.


Ідея об'їхати навколо світу на мотоциклі з'явилася у хлопця після перегляду документального телесеріалу «Long Way Round» (англ. «Довга дорога навколо світу»), у якому двоє британців здійснили навколосвітню мандрівку. Вражений побаченим, він написав сам собі листа, де пообіцяв, що обов'язково й сам здійснить таку подорож.


На той момент хлопець вже змінив роботу у банку Кременчука на рієлтора у Києві, а згодом почав працювати журналістом у журналі «Байк», де писав статті про мотоцикли.


Перед тим, як виконати задумане, Валерій вирішив перевірити себе та поїхати у пробні мандри. Він обрав напрямок — до Владивостоку (це відстань 25 000 км) через всю Росію. Під час цієї подорожі він зробив висновок, що йому дуже комфортно наодинці з собою. А крім того, під час цієї поїздки у Єкатеринбурзі він познайомився з дівчиною Мариною, у яку закохався, а тому був неймовірно щасливий.


- Проїхати навколо світу насправді нескладно, треба дотримуватися кількох основних умов: знати англійську мову, не бути мудаком та посміхатися людям, харчуватися та заправляти мотоцикл — все. Набагато складніше — це підготовка та прийняття самого рішення, що ти поїдеш. Підготовка у мене реально тривала рік.


А ще найважче — це зібрати речі. Адже мандрівка на мотоциклі — це куди складніше, ніж на машині, бо місце для багажу обмежене, а тому все треба збирати максимально компактно.


Найпершим питанням був пошук спонсорів, які б виділили кошти на навколосвітню подорож. Одна фінансова корпорація зголосилася допомогти. Але коли вже все було готове до відправлення, в останню мить спонсори відмовилися. Це стало ударом для Валерія, але він не збирався відступати та прийняв рішення перенести дату виїзду, а у цей час шукати гроші.


І щасливий шанс таки підвернувся ентузіасту — підтримати його погодилася Федерація мотоциклетного спорту України, саме вона й виділила потрібну суму — 30 тисяч доларів.


Байкер проїхав увесь шлях на мотоциклі Honda Africa Twin, загалом подорож тривала 307 днів. Найцікавішими моментами своєї пригоди Валерій Кришень поділився з кременчужанами під час презентації книги «Проїду світ».


Фотографію на обкладинку своєї книги мототурист зробив на солончаку Уюні, який знаходиться у Болівії на висоті більше 3 500 м над рівнем моря:


 


Наулюбленіші країни мандрівника — це Мексика та Еквадор


«Телеграфу» Валерій розповів, що найбільше до душі йому припали Мексика та Еквадор.


- Еквадор — ще надзвичайно красива та компактна латиноамериканська країна. Щоправда, вони їдять морських свинок — це їхня національна страва. І це виглядає трішечки моторошно: коли ти їдеш, а понад дорогою на шампурах крутяться морські свинки. Я пробував... м'ясо на курку схоже.


А Мексика — то взагалі окрема історія для Валерія. Коли мандрівник проїжджав США і готувався перетнути кордон з Мексикою, усі американці радили йому оминути цю країну. Вони наполегливо застерігали хлопця, що там з ним могло трапитися все, що завгодно: його можуть вбити, забрати байк та обікрасти, показували фото з новин про криваві мексиканські злочини.


Під час презентації мототурист поділився невеликим лайфхаком, як розбивав намет для ночівлі.


Аби заночувати, треба було вибрати найбільш безлюдне місце, адже мандрівник, який подорожує на самоті і спить у наметі, найбільш вразливий саме під час сну.


Тому він з'їжджав з дороги, приблизно на кілометр заглиблювався у хащі і обов'язково прислухався, чи немає поруч звуків, які б сказали про те, що поруч є поселення людей.


Мотоцикл Валерій ставив трохи віддалік — це давало йому фору від комах десь на 15 хвилин, адже вони зліталися на тепло розігрітого двигуна, а байкер у цей час встигав поставити намет та навіть зготувати собі поїсти.


Крім того, у темну пору доби він лише раз запалив багаття (коли було дуже холодно, і він зігрівався до допомогою розігрітого на вогні каменю) та ніколи не користувався ліхтариком, аби його не помітили.


Одного разу у Мексиці мотоцикліст порушив своє правило — ніколи не зупинятися біля поселення на ніч — та розбив намет недалеко від помешкання одного мексиканця. Потім він сів поруч з палаткою, дістав ноутбук і почав займатися своїми справами. Коли він відволікся від монітору і підняв голову, то побачив, що його обступили місцеві жителі і всі уважно його роздивляються.


- Якщо чесно, у мене почалася паніка, бо я тоді пригадав усі страшні історії про мексиканців, які мені розповідали у США. І я порушив своє основне правило — поставив намет біля людей. Я ж іще засвітив і мотоцикл, і ноутбук, подумав тоді, мабуть, мене тут на органи здадуть.


Але ці побоювання виявилися повністю марними:


- Але по факту виявилося, що мексиканці — абсолютно класні люди! С ними дуже легко знаходити спільну мову, це мене дуже вразило, і я розслабився, бо наче потрапив додому. Мексика — це реально друга Україна, тільки на іншому континенті.


Місцеві розповіли йому, що тут уже багато років не бачили білу людину, і для них це стало неабиякою дивиною. Валерій тоді знаходився у самому серці Мексики, а туди остерігаються заїжджати туристи. У результаті мандрівник проговорив з новими друзями три години поспіль на абсолютно різні теми, показував свої фотографії. Серед них виявився підліток, який володів англійською, він виступив у ролі перекладача у розмові з місцевими мешканцями.


Під час спілкування Валерій розповів, що в Україні не ростуть мандарини, а його мексиканські знайомі зробили висновок, що він їх взагалі ніколи не куштував. Вже було темно, але вони відправили маленького хлопця, щоб той нарвав мандарин та приніс мотоциклісту.


- Я починаю їсти мандарини, і вони просто мліють від щастя, що цей чувак вперше спробував мандарини! Я вже не намагався їм пояснювати, що їв їх насправді 100 разів, просто таких смачних ще не куштував.


Після того він зупинявся на ночівлю і в інших містах Мексики. Одного разу мотоцикліст так втомився, що у нього вже не було сил приготувати собі поїсти. Він просто ліг спати, але до нього у намет постукала маленька дівчинка, яка принесла йому вечерю — загорнуту у пальмовому листі кашу.


Також у Мексиці Валерій два тижні прожив на березі Карибського моря, куди до нього приїхала кохана Марина. Там же мандрівник освідчився дівчині, і вона погодилася вийти за нього заміж. Закохані навіть спланували дату майбутнього весілля.


Відчув себе як вдома хлопець і на кордоні з Парагваєм. Під час мандрівки мототурист користувався друкованими картами, які купував у кожній країні, у яку заїжджав. Але він заблукав, не міг знайти місце, де перетинати кордон, а тому намагався на англійській мові дізнатися у дідуся, якого зустрів на шляху, куди йому їхати. Як же Валерій здивувався, коли той відповів йому чистою українською!


Коли турист приїхав в українську общину, куди його направив дідусь, там довго сперечалися, у кого він залишиться на ночівлю. «Тендер» виграла родина, у якій жило п'ять поколінь жінок і жодного чоловіка. Хлопець прожив в їхньому домі кілька днів, місцеві приходили, аби з ним сфотографуватится. А ночувати йому довелося у кімнаті дівчинки-підлітка (її попередньо «виселили» в іншу кімнату), яка була вся прикрашена квіточками та серденьками.


Як виявилося, у Парагваї, Аргентині, Бразилії проживає обширна українська діаспора, ці люди приїхали у країну на початку ХХ століття. Тоді у Латинській Америці давали землі, на яких можна було селитися. Наприклад, у Парагваї багато українців працюють на керівних постах, а у поселеннях Валерій бачив не один заклад з назвами «У Василя», «У Миколи» і т.д.



Країни, у яких чекали проблеми та труднощі


Майже на самому початку подорожі, у Казахстані, з хлопцем сталося те, чого він зовсім не чекав. На дорозі у нього спустило колесо, втративши керування, мотоцикліст упав, а зверху його притисло байком, і вперше він не міг самостійно з-під нього вибратися. Та Валерію пощастило — йому допомогли люди, які їхали повз на вантажівці. Вони звільнили його з-під «залізного коня», а крім того, на вантажівці був гідравлічний борт, куди завантажили мотоцикл.


Хлопця доправили до лікарні, де виявилося, що він... зламав ногу.


- Я був готовий до всього під час цієї подорожі: що загублю документи, що хтось не зможе зрозуміти мою англійську, але я точно не був готовий до того, що зламаю ногу на початку подорожі.


До нього приїхала його дівчина Марина, і мандрівнику довелося два тижні прожити в Астані та ходити на милицях. А коли анатомічний гіпс змінили на бинтовий, він ще два тижні провів з ним у дорозі. Найскладніше було заправляти байк на заправках та встановлювати намет для ночівлі (доводилося стрибати на одній нозі), але Валерій з цим впорався.


Під час свого туру хлопець мало не потрапив до в'язниці у Колумбії. Щоб переправитися з Панами у Колумбію, є два варіанти: літаком або поромом. Валерій вирішив, що літак — це дорого, а порому треба було чекати кілька днів. І він обрав третій варіант: домовився, аби його перевезли приватною яхтою, на що знадобилося 3 дні.


Під час подорожі на яхті хлопця підкосила сильна морська хвороба, проте не це було найстрашнішим. Коли вирушали, байкер був впевнений, що американської візи для в'їзду у країну буде достатньо, проте не так сталося, як гадалося. У Колумбії без візи хлопця затримали та забрали паспорт.


Валерію загрожували 5 років в'язниці з конфіскацією майна, якщо протягом 24 годин він щось не придумає (під чим малася на увазі чимала сума грошей, якої у нього не було). Та йому вдалося зв'язався з Федерацією мотоциклетного спорту України, і через Міністерство зовнішніх справ владнати цю проблему.


Також і Бразилія стала для мандрівника країною розчарувань. Першим ударом стало те, що кохана Марина повідомила, що у неї зав'язалися стосунки з іншим, а тому весілля не буде.


Убитий горем, байкер ще й мало не залишився без мотоцикла. У Бразилії є така практика у шахрайських фірмах, коли людина летить рейсом перед своїм багажем, а мотоцикл їй просто не повертають. Розраховано на те, що за 1 500 доларів власник не полетить назад, аби забрати своє майно. Та допоміг бразилець Клаудіо, з яким Валерій познайомився під час свого перебування у країні карнавалів. Саме він проконтролював, аби господар отримав свій байк у Португалії, куди прибув.


Також ми запитали, скільки максимум часу мандрівник залишався на самоті, без зустрічі з людьми.


- Десь, може, днів 6. Коли я в пустелі Атакамі був, я трішечки там застряг.


Але за словами мотоцикліста, дні без людського товариства зовсім його не пригнічували, він почувався чудово.



Як склалося життя після повернення додому


Загалом навколосвітня подорож нашого земляка тривала 307 днів. В Україну він вже повернувся зіркою, його почали запрошувати на телебачення, різні зустрічі. І хоча хлопець здійснив заповітну мрію дитинства, він не збирається зупинятися на досягнутому. Наразі він набирає групи та дає уроки з мототуризму, разом зі своїми учнями вирушає до різних країн, де вони беруть мотоцикли напрокат та подорожують.


Також байкер плекає дві великі мрії — взяти участь у раллі «Дакар» та здійснити ще одну навколосвітню подорож, проте на цей раз вже зі знімальною групою, аби створити фільм.


Крім того, після повернення до України він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Галиною, яка працює художницею-монументалісткою та розписує школи і дитячі лікарні. Зараз подружжя вже виховує трьох дітей: двох дівчаток і хлопчика.


А заручившись допомогою літературного редактора, Валерій випустив книгу «Проїду світ» на основі щоденника, який вів у мандрівці. Основна тема його книги — це те, що мріяти обов'язково треба, бо мрії збуваються. А коли виникають перешкоди та труднощі, може здатися, що це безвихідь. Але насправді це лише початок нового, кращого етапу.


Як повідомив мотомандрівник, Міністерство освіти і науки України планує включити його книгу «Проїду світ» до списку рекомендованої літератури для українських учнів.


- Я щасливий, що цією книжкою я можу впливати певною мірою на молодь. Таким чином я хочу витягувати підлітків з віртуального світу у реальний.

Автор: Катерина Турубара Фото: Артем Коваленко

Комментарии: 2

82
22 августа 2019 12:14

Встречали его в 2011 г, на финише в Кременчуге (в начале июня, если память не подводит 11 числа). Он еще блог вел во время путешествия. Самые позитивные эмоции и от встерчи его и от общения с ним. Кременчуг кстати максимальным количеством байкеров встречал. Колонна по Кременчугу проехалась красиво! Удачи Валере!


+5
2 186
22 августа 2019 19:52

Цитата: ada

Встречали его в 2011 г, на финише в Кременчуге (в начале июня, если память не подводит 11 числа). Он еще блог вел во время путешествия. Самые позитивные эмоции и от встерчи его и от общения с ним. Кременчуг кстати максимальным количеством байкеров встречал. Колонна по Кременчугу проехалась красиво! Удачи Валере!

Подводит wink

Если быть точным, 24 июня: 

www.telegraf.in.ua/kremenchug/16358-krishen-kremenchug_16358.html

И с книжкой он приезжал не сегодня, а 18 августа blush


0
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

Читайте также:

  • НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ:


Вверх