Сьогодні, 3 липня, у Кременчуці попрощалися із загиблим захисником України Олександром Кісіним.
Олександр народився 14 грудня 1971 року в Кременчуцькому районі, на території Козельщинської селищної ради. Навчався у Козельщинській середній школі. Сестра військового Лілія розповіла, що після її закінчення Олександр здобув у Кременчуці професію водія. Спочатку працював трактористом у колгоспі, а згодом — кінологом у Кременчуцькій виправній колонії. Там він пропрацював 17 років, до виходу на пенсію за вислугою років. В останні роки повернувся жити до рідного села.
На військову службу Олександра мобілізували у 2024 році. Він служив солдатом на посаді водія мінометного взводу.
Сестра згадує Олександра як спокійну, добру та відповідальну людину:
«Був таким, як то кажуть, дуже відповідальним. І тому, коли все сталося, то він, звичайно ж, вважав, що потрібен робити те, що від нього потребують. Він все життя так віддавався тій справі, яку потрібно було робити».
Представники 3-го єгерського батальйону 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри розповіли, що Олександр Кісін служив водієм ротного відділення. За їхніми словами, він був мужнім захисником і надійним побратимом, який назавжди залишиться у пам’яті особового складу батальйону та бригади.
Олександр Кісін загинув 27 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Желанне Друге Покровського району Донецької області. У нього залишились сестра та батько.
Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Михайла Бубиря на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним і близьким військовослужбовця.
