Сьогодні, 28 вересня, у Кременчуці в останню путь провели полеглого у бою за Україну нацгвардійця Вадима Котвицького. Народився захисник 23 грудня 1988 року на Кіровоградщині і понад 10 років життя віддав службі Батьківщині.
Провести воїна в останню путь прийшли його рідні, близькі, побратими, друзі та знайомі. Усі, хто знав Вадима, прийшли віддати йому останню шану і подякувати за службу та захист.
Вадим був дуже життєрадісною людиною, мужнім воїном, хорошим чоловіком, батьком та сином. Це велика втрата для всіх нас. 10 років він віддав службі в Національній гвардії України. Він живий, поки пам’ять про нього в наших серцях. Ми його ніколи не забудемо, — говорить заступник командира військової частини, у якій служив загиблий.
До Кременчука попрощатися з Вадимом приїхала староста села Успенка Олександрійського району Кіровоградської області Тетяна Плітка. Вадима вона знала змалечку. Тому, говорить жінка, їй особливо важко зараз вимовляти про нього слово «був».
Це була людина з великої літери. Батьки виховали його чесним, справедливим, таким, який не здатний на підлість, — згадує Тетяна.
За її словами, бойовий шлях Вадима розпочався ще у 2014 році. Тоді він служив прикордонником, а свій перший бій прийняв на пункті пропуску «Маринівка». Потім були виїзди у зону АТО, ротації, а з 2022 року — повномасштабна війна.
Згадує полеглого воїна і кременчуцька волонтерка Марина Шляпіна.
Він не просто воїн, він дуже любляча людина. Він дуже любив свою родину. Завжди допомагав своїм побратимам, відгукувався на будь-які прохання. Він був безстрашним, був щирим. Я як волонтер можу сказати, що він один із найкращих воїнів, яких я знала, — говорить Марина.
Життя Вадима обірвалося 22 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання по захисту України.
Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали захисника на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним і близьким полеглого воїна.
