20 березня у Кременчуці провели в останню путь захисника України Дмитра Кібарова. Прощання відбулося у Свято-Миколаївському соборі. Після відспівування траурна процесія вирушила до Свіштовського кладовища.
Дмитро Кібаров загинув ще 27 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Катеринівка Покровського району Донецької області. Увесь цей час він вважався зниклим безвісти. І тільки тепер рідні змогли провести його додому.
Як повідомив офіцер відділення ЦВС, лейтенант Іванченко, Дмитро народився 26 серпня 1985 року. Служив солдатом, обіймав посаду командира аеромобільного відділення. Був випускником Кременчуцької гімназії №7, закінчив Козельщинське професійно-технічне училище. У нього залишився син.
«Загинув, виконуючи бойове завдання по захисту України… Світла пам’ять загиблому. Слава Україні», – зазначив військовий.
Рідні, друзі, знайомі – всі як один згадують Дмитра як надзвичайного чоловіка. Кажуть, у нього були «золоті руки». І це не просто красивий вислів. Він справді міг полагодити будь-що, від побутових дрібниць до складної техніки. У нього все ладилося. Все вдавалося. Такий, знаєте, майстровитий, надійний… з тих людей, до яких ідуть, коли вже не знаєш, що робити. І, що важливо, – ніколи не відмовляв.
Родич Володимир каже просто, без пафосу, але дуже точно:
«Приходив завжди на допомогу всім. Хороша була дитина, людина… Шкода, звичайно. Молоді такі хлопці… Царство небесне».
Дмитро був вірним сином, люблячим батьком, людиною, на яку можна було покластися. І воїном, який до останнього виконував свій обов’язок. У Кременчуці його запам’ятають саме таким.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким полеглого захисника.
