У залі лунають удари клинків. Учасники в захисних масках і куртках сходяться у спарингу, відступають, знову атакують і намагаються вгадати рух суперника. Хтось рухається впевнено, хтось ще звикає до зброї та шукає правильну дистанцію. Збоку це може нагадувати сцену з історичного фільму, але тут кожен рух має бути точним, а сила удару — контрольованою.
На тренуванні, яке відвідав «Кременчуцький Телеграф», було близько десяти людей. Вони помітно різнилися за віком і статурою: поруч займалися дорослі й зовсім молоді учасники, яким ще не виповнилося 18 років. У клубі тренуються також дівчата. Загалом спільнота налічує 19 дуже різних людей, яких об’єднує спільне хобі.
Костянтин, головний тренер, займається історичним фехтуванням із 2006 року. Після першого тренування він зрозумів, що знайшов заняття, яке залишиться з ним надовго.
Я прийшов і зрозумів, що це моє. Відтоді фехтування стало частиною життя. Це хобі на все життя, — згадує він.
Школа європейської бойової традиції Ritter у нинішньому форматі працює в Кременчуці близько десяти років. Тут вивчають HEMA — від англійського Historical European Martial Arts, тобто історичні європейські бойові мистецтва.
Техніки відтворюють за історичними джерелами, зокрема трактатами й посібниками з фехтування.
У Європі збереглися трактати, за якими можна досліджувати, як люди фехтували в різні часи. Ми не просто придумуємо рухи, а працюємо з історичними джерелами, — каже Костянтин.
Я теж тренуюсь, для мене історичне фехтування — це можливість не лише побачити зброю, яку зазвичай уявляєш у книгах чи кіно, а й доторкнутися до цієї історії через рух, техніку та власний досвід. Коли меч опиняється в руках, стає зрозуміліше, що за видовищними поєдинками стоять координація, уважність і багато повторень.
«Синдром ніндзя» та «вафля»
Тренування починається не з поєдинку. Спершу учасники розминаються й відпрацьовують координацію. Для роботи ніг використовують, зокрема, координаційну драбину. Після цього переходять до техніки, а вже тоді — до фехтування.
За словами Костянтина, новачки нерідко намагаються одразу виконувати складні прийняття, хоча спочатку потрібно навчитися базових рухів. У клубі це жартома називають «синдромом ніндзя».
Людина тільки починає, а вже хоче робити якісь складні рухи, вигадувати зайве. Насправді часто потрібно навпаки — спростити й навчитися робити базові речі правильно, — пояснює тренер.
Основна зброя в Ritter — довгий меч. Також учасники опановують рапіру й військову шаблю. У роботі з рапірою використовують додаткове спорядження — невеликий щит-баклер або кинджал.
За вагою, розмірами та зовнішнім виглядом він такий самий, як його історичні аналоги, — пояснює Костянтин.
Попри історичний вигляд, тренувальна зброя пристосована до занять: клинки затуплені, кінчики заокруглені, а самі вони можуть пружинити під час контакту.
Зброя, захисні маски й обладунки можуть створювати враження, що травм тут не уникнути. Костянтин пояснює: як і в інших видах спорту, ризики є, але захисне спорядження та контроль сили удару мають велике значення.
Найчастіше це синці. Люди розуміють, що перед ними суперник зі зброєю, тому вчаться контролювати удари й користуються захистом, — розповідає він.
Є й травми, про які сторонні можуть навіть не здогадуватися. Костянтин згадує випадок, коли після сильного уколу маска змістилася, а її сітка подряпала шкіру на обличчі. Фехтувальники жартома називають такий слід «вафлею» — через характерний малюнок.
«Якщо вже маєш меч, треба фехтувати»
Роман не прийшов до Ritter просто в пошуках спортивного хобі. Його історія почалася з давнього бажання мати власний меч.
У складний період життя він зрештою придбав меч і піхви. Якось він гуляв із ними в парку — і там його помітив незнайомий чоловік. Той звернув увагу на зброю та заговорив із Романом. Розмова виявилася короткою, але саме вона підштовхнула його перейти від бажання мати меч до реального фехтування.
Якщо вже маєш меч, треба фехтувати, — так Роман переказує пораду незнайомця.
Випадкова зустріч стала для нього поштовхом знайти місце, де можна тренуватися. Згодом меч перетворився з давньої мрії на частину життя, а фехтування — на заняття, яке допомагає тримати себе в тонусі й почуватися впевненіше.
Для мене меч має дуже велике значення. Я завжди хотів цим займатися — це дисциплінує мене і фізично, і психологічно. Дає рішучість у житті, — розповідає Роман.
Інший учасник, Єгор, долучився до клубу влітку 2026 року. Ще взимку він шукав у Кременчуці місце, де можна займатися фехтуванням, але натрапляв переважно на старі сторінки в соцмережах. Про Ritter йому розповів журналіст «Кременчуцького Телеграфа» Іван.
Мені подобається, що це фізична активність, що можна фехтувати різною зброєю — мечами, шаблями, рапірами. Особливо цікаво, коли переходиш до спарингів, — каже Єгор.
Після паузи повернулися турніри
Повномасштабна війна вплинула й на життя клубу. За словами Костянтина, приблизно чотири з половиною роки турнірів не проводили.
18–19 квітня 2026 року Ritter прийняв у Кременчуці Кубок України UMF 2026 HEMA. Змагання зібрали 40 учасників із Києва, Дніпра, Полтави, Харкова та Кременчука. За два дні відбулося близько 200 поєдинків.
За словами Костянтина, квітневий турнір став початком повернення змагань після тривалої перерви. Після нього відбулися ще три турніри в Києві.
Турнір мав і благодійну мету: 100% внесків спрямували на потреби підрозділу Третього армійського корпусу, у якому служить їхній друг.
До повномасштабного вторгнення учасники Ritter виступали на українських чемпіонатах і міжнародних змаганнях.
Одним з найвизначніших досягнень клубу є виступи на міжнародному турнірі Kampffeld 2021 Hema tournament. Єва Кохановська та Костянтин Мачикін представили Кременчук та Україну загалом. Турнір відбувся у Харкові та зібрав спортсменів з України, Туреччини, Польщі, Франції.
Єва завоювала срібло у жіночій рапірі, довгому мечі, рапіра/дага, а також бронзу у військовій шаблі.
Костянтин завоював золото у довгому мечі та срібло в рапірі.
У залі зберігаються медалі та грамоти, які нагадують про різні етапи історії клубу. Частина нагород належить Єві, вона переїхала за кордон, але продовжила займатися фехтуванням і брати участь у змаганнях та надсилає свої досягнення до клубу.
Як долучитися
За словами тренера, спеціальна фізична підготовка перед першим заняттям не потрібна. Почати можна без попереднього досвіду — важливіше прийти, слухати тренера й поступово опановувати базові рухи.
Перше заняття безплатне, наступні тренування коштують 700 гривень за місяць.
На перших заняттях клуб надає необхідне тренувальне спорядження. Новачку достатньо прийти у спортивному одязі та зручному взутті. Також варто мати рукавички, щоб не натирати долоні. Купувати весь комплект одразу не потрібно.
Якщо людина вирішує займатися регулярно, Костянтин радить поступово придбати власний захист. Серед першочергового — захист паху та фехтувальні рукавички. Далі можна купувати нагрудник, маску й куртку.
Де тренується Ritter
Школа європейської бойової традиції Ritter розташована в Кременчуці за адресою: вул. Київська, 64. Орієнтир — автогриль «Баварія».
Тренування проходять щопонеділка та щочетверга о 18.30.
Контактний номер керівника школи: +380 98 391 96 19.
